Справа № 127/11387/16-к
Провадження №1-кп/761/1424/2025
іменем України
14 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження №42016020420000055, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2016 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ключі Камчатської області РФ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, -
Так, ОСОБА_8 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , яка до 13 травня 2014 року дислокувалась в АДРЕСА_2 , на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «підполковник».
Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
В той же час, постановою Ради Федерації Федерального Зібрання Російської Федерації від 1 березня 2014 року N 48-СФ "Об использовании Вооруженных Сил Российской Федерации на территории Украины", надано згоду Президенту Російської Федерації на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України.
На підставі ст. 5 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації від 21 березня 2014 року № 6ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», Російською Федерацією незаконно було анексовано Автономну Республіку Крим України.
У зв'язку з цим Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII Російську Федерацію визнано державою-агресором. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків"», визначено, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід'ємної складової державної території України.
Відповідно до ст.ст. 6, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підполковник ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та ін.
Так, підполковник ОСОБА_8 , будучи громадянином України, військовослужбовцем Збройних Сил України, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, військовою присягою, достовірно знаючи про незаконність дій щодо приєднання території АР Крим до складу Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополь АР Крим, в березні 2014 року з метою переходу з лав ЗС України до військових формувань країни-агресора - Збройних Сил Російської Федерації, звернувся до представників Збройних Сил Російської Федерації з клопотанням прийняти його на військову службу.
Проходячи військову службу на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , підполковник ОСОБА_8 , вчинив дії по підтриманню боєготовності військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил Російської Федерації, забезпечував її життєдіяльність та належне функціонування, керував особовим складом військової частини на території АР Крим України.
Внаслідок таких дій підполковника ОСОБА_8 Збройним Силам Російської Федерації вдалося захопити частину території України - Автономну Республіку Крим, з усією інфраструктурою, закріпитися на ній, створити оборонні споруди, перемістити з території Російської Федерації до АР Крим військові формування, військову техніку, зброю та боєприпаси, створити державні органи, що дозволило безперешкодно контролювати незаконно захоплену територію АР Крим України.
Створення та діяльність на території України військових формувань іноземної держави (Російської Федерації) призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, зниження обороноздатності України, забезпечили належне функціонування незаконних органів влади та правоохоронних органів.
Зазначеними діями ОСОБА_8 вчинив перехід на бік ворога, тобто надав безпосередню допомогу Російській Федерації, з якою Україна перебуває в умовах збройного конфлікту, сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, що полягало у створенні умов для функціонування на території України іноземного військового формування.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Крім того, підполковник ОСОБА_8 , залишившись на тимчасово окупованій території АР Крим та перейшовши на військову службу до Збройних сил Російської Федерації, вчинив дезертирство, тобто нез'явлення на службу, з метою ухилитись від проходження військової служби.
Так, відповідно до Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06 травня 2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов'язані з тимчасовою окупацією території України» (далі - Директива № Д-1), яка 07 травня 2014 року була розміщена на офіційному сайті Міністерства оброни України, у строк до 12 травня 2014 року військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 повинні були прибути до пункту збору у військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) для подальшого розподілу по військовим частинам Повітряних Сил Збройних Сил України.
Так, в травні 2014 року підполковник ОСОБА_8 , не виконав вимоги Директиви № Д-1 та не прибув до пункту збору - військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , або до Повітряних Сил Збройних Сил України чи іншого підрозділу Збройних Сил України, а перейшов на військову службу до країни-агресора - Збройних Сил Російської Федерації.
Крім того, ОСОБА_8 не вжив жодних заходів щодо повернення до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, не заявив про себе до правоохоронних органів України, таким чином ухиляючись від проходження служби.
Вище вказаними діями, ОСОБА_8 вчинив дезертирство, тобто нез'явлення при переведенні до іншої військової частини з метою ухилитися від військової служби, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 408 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України спеціальне судове провадження, тобто судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, зокрема передбачених ст. 365 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Здійснення спеціального судового провадження щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли вони вчинені особами, які переховуються від суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_8 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті судом встановлено наступне.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.
22 грудня 2014 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України.
Відповідно до супровідного листа слідчого військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_9 №12/6146 від 13.03.2015 року начальнику Управління карного розшуку УМВС України у Вінницькій області полковнику міліції ОСОБА_10 направлено матеріали для заведення оперативно-розшукової справи щодо підозрюваного полковника ОСОБА_8 з метою внесення відомостей щодо підозрюваного до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України. Внесення зазначених відомостей підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Міністерства внутрішніх справ України щодо заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_8 (ОРД, РД №541, дата ОРД, РД 06.07.2015).
17 березня 2015 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
18 березня 2016 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
18 березня 2016 року ОСОБА_8 викликався до слідчого шляхом відправлення письмового повідомлення поштою за останнім відомим місцем його реєстрації та проживання.
Крім того, повідомлення про виклик до військової прокуратури Вінницького гарнізону за підозрою ОСОБА_8 у інкримінованих йому злочинах публікувалось на офіційному сайті військової прокуратури Центрального регіону України, а також шляхом розміщення в газеті «Крила України».
19 березня 2016 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України.
У зв'язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_8 , що позбавило орган досудового розслідування можливості особисто вручити йому повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19.03.2016 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408, КК України, зазначені повідомлення у день складання, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278, ст. 297-5 КПК України, направлені у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме надіслані за останнім відомим місцем його проживання, даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією сторінки розносної книги військової прокуратури Вінницького гарнізону (7 відділення зв'язку) із відповідним записом про направлення.
19.03.2016 року прокурором військової прокуратури Вінницького гарнізону підполковником юстиції ОСОБА_11 винесено постанову про оголошення ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 408 КК України, у розшук.
29.03.2016 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з відповіді Державної міграційної служби України від 20.04.2016 року, згідно обліків УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2016 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, про виклики та про підозру ОСОБА_8 був поінформований з дотриманням вимог КПК України, а органом досудового розслідування вжито всіх необхідних та передбачених законодавством заходів для вручення йому повідомлень про підозру, а тому у відповідності до ст. 42 КПК України він набув статусу підозрюваного.
На теперішній час обвинувачений ОСОБА_8 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та відповідно до наданої суду інформації перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим.
ОСОБА_8 на жоден із викликів правоохоронного органу та суду не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ураховуючи викладене, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 умисно переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку із неодноразовою неявкою ОСОБА_8 , останній викликався до органу досудового слідства для проведення слідчих та інших процесуальних дій шляхом публікації офіційного повідомлення про виклик як підозрюваного на сайті прокуратури та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Вказані обставини доводять, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території України, знає про розпочате кримінальне провадження щодо нього, однак свідомо ухиляється виконувати законні вимоги органу досудового розслідування та суду.
Крім того, з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України публікувалися повістки про виклик ОСОБА_8 для проведення процесуальних дій пов'язаних із завершенням досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, однак у зазначений час та місце ОСОБА_8 не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному, вручені захиснику.
З дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України на офіційному веб-сайті суду, прокуратури та в газеті «Урядовий кур'єр» неодноразово публікувалися повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 для проведення судових засідань у справі №127/11387/16-к.
На підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2024 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника та повідомленням обвинуваченого про такий розгляд у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах прокуратури та Шевченківського районного суду міста Києва.
Отже, суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_8 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мали та/або могли б отримати оголошення про підозри, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_8 про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття, як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Крім того, дане кримінальне провадження здійснювалось (на досудовому розслідуванні) з обов'язковою участю захисника ОСОБА_12 , а в судових засіданнях захисником ОСОБА_6 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16.08.2016 року №026-0006311, виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві на підставі ухвали суду, а також захисником ОСОБА_7 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 21.08.2024 року №004-260009819, виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві на підставі ухвали суду.
Захисники були присутні під час досудового розслідування та судового провадження, виявляли активну позицію стосовно захисту обвинуваченого, безпосередньо захисник ОСОБА_6 приймав участь у дослідженні доказів.
Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що як стороною обвинувачення, так і судом були здійснені всі можливі заходи із забезпечення дотримання прав підозрюваного / обвинуваченого під час проведення досудового розслідування та судового провадження.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Судом було задоволено клопотання прокурора про відмову від допиту свідків в даному кримінальному провадженні. Разом з тим, клопотань про допит свідків захисту до суду не надходило.
Допит обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, не проводився, оскільки здійснювалось спеціальне судове провадження без участі обвинуваченого.
Водночас захисник ОСОБА_7 щодо пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень заперечував, вказуючи на відсутність достатніх доказів на підтвердження винуватості останнього.
Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Відповідно до фабули витягу з ЄРДР №42016020420000055 від 15.03.2016 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) підполковник ОСОБА_8 надавав військовослужбовцям Російської Федерації допомогу у захопленні в/ч НОМЕР_1 , закликав та підбурював особовий склад частини залишитися на військовій службі у Збройних Силах РФ, пошкоджував військову техніку, яка планувалась на відправку на материкову частину України, а також порушивши військову присягу перейшов на службу до 3бройних сил РФ, тобто умисно вчинив діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. (т. 3, ст. 1)
Зі змісту повідомлення начальника 7 головного відділу ГУ ВКР ДКР СБ України ОСОБА_13 до військового прокурора Вінницького гарнізону полковника юстиції ОСОБА_14 від 05.03.2016 року вбачається, що за свідченнями офіцерів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , заступник командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння підполковник ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зрадив присязі на вірність українському народові. Заявляв, що Автономна республіка Крим це територія Російської федерації. Під час захоплення частини військової частини військовослужбовцями РФ наказав військовослужбовцям 3С України здати озброєння до складів зберігання військових засобів ураження (ВЗУ) та в подальшому передав ключі від складів ВЗУ військовослужбовцям ЗС РФ. ОСОБА_8 особисто та даючи вказівки підлеглим військовослужбовцям пошкоджував військову техніку в/ч НОМЕР_1 , яка мала бути відправлена на материкову частину України. ОСОБА_8 особисто агітував вступити до лав ЗС РФ та пропонував військовослужбовцям посади у ЗС РФ. Підполковник ОСОБА_8 мав допуск до державної таємниці за формою 2. На даний час проходить службу у військовій частині ЗС Російської Федерації N? НОМЕР_4 (колишня в/ч НОМЕР_1 ЗС України АДРЕСА_4 ) на посаді старшого офіцера. ОСОБА_8 прийняв присягу ЗС Російської Федерації та виконує бойові завдання згідно статуту окупаційних військ ЗС РФ (несе бойове чергування тощо). ОСОБА_8 своїми діями сприяв захопленню майна та військової техніки 3С України, які залишились на території анексованої АРК. Також, ОСОБА_8 своїми діями зрадив військовій присязі, умисно перейшов на бік окупанта та умисно сприяв окупанту на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та обороноздатності України. Таким чином, ОСОБА_8 сприяв ЗС Російській Федерації у проведенні підривної діяльності проти України. (т. 3, ст. 2-3)
Відповідно до фабули витягу з ЄРДР №42016020420000069 від 17.03.2016 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014020420000027 від 16 червня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України, було виявлено правопорушення, вчинене 265 військовослужбовцями (офіцерського складу - НОМЕР_3 ; рядового - 221) військової частини НОМЕР_1 Повітряних Сил Збройних Сил України, передбачене ч. 2 ст. 408 КК, за фактом не прибуття з тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя до пунктів дислокації на материковій частині України. (т. 3, ст. 5)
Судом досліджено фотознімок із зображенням ОСОБА_8 , засвідчений підписом та печаткою начальника Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України полковника ОСОБА_18 (т. 3, ст. 9)
Відповідно до довідки, виданої начальником Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України полковником ОСОБА_18 №350/160/4037 від 18.12.2014 року, ОСОБА_8 заступник командира військової частини з озброєння - начальник технічної частини військової частини НОМЕР_1 тактичної групи ІНФОРМАЦІЯ_8" повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 23 травня 2012 року по 13 травня 2014 року. Призначений наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2012 N? 245. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 13.05.2014 N242 зарахований у розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. Контракт укладений на п'ять років з 22 червня 2011 року до 22 червня 2016 року наказом Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.05.2011 №281. (т. 3, ст. 9А)
Судом досліджено протокол огляду документів з роздруківкою до нього, складеного прокурором військової прокуратури Військового гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_19 25.03.2016 року в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Зі змісту протоколу вбачається, що при огляді веб-сайту "МИРОТВОРЕЦЬ" ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ОЗНАК ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ , було виявлено інформацію щодо ОСОБА_8 , яка міститься у відкритому доступі на зазначеному сайті, а саме данні про те, що останній проходив військову службу в Повітряних Силах ЗС України на території АР Крим, не прибув на материкову територію України в зазначені пункти збору та перейшов на військову службу до окупантів. (т. 3, ст. 31-32)
Судом досліджено лист командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_22 від 28.05.2014 року з додатком, відповідно до якого військовослужбовцям військових частин Повітряних Сил Збройних Сил України, які дислокувалися в АР Крим, було визначено до 12.05.2014 року залишити тимчасово окуповану територію та прибути в пункти дислокації на материковій частині України, серед списку офіцерського складу військових частин Повітряних Сил Збройних Сил України, які не прибули з тимчасово окупованої території АР Крим до визначених пунктів у визначені строки, під НОМЕР_5 міститься інформація щодо заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини, підполковника ОСОБА_8 . (т. 3, ст. 34-55)
Дослідженими під час судового розгляду копією окремого доручення начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2014 (т. 3, ст. 63-64); копією розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 24.03.2014 N? 47 (т. 3, ст. 65-68); копіями наказів Міністерства оборони України від 05.04.2014 N? 230 та від 07.04.2014 N?232 (т. 3, ст. 74-78); копією спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 N? Д-1 (т. 3, ст. 58-60); копією спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 12.05.2014 N? Д-2 (т. 3, ст. 61-62); аналізу доведення до військових частин Повітряних Сил завдань командувача Повітряних Сил України, телеграм за напрямком управління по роботі з особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_5 , телеграм за напрямком ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 3, ст. 81-103); копією наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 11.04.2014 N? 77ад "Про організацію передислокації військових частин Повітряних Сил Збройних Сил України з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь" (т. 3, ст. 114-119); копією директиви командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 10.05.2014 N? Д 350/106/1/10дск/ОШ (т. 3, ст. 120-137); копією розпорядження начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (тлг від 26.04.2014 N?350/129/130/272т) (т. 3, ст. 138-141); копією Плану тимчасової передислокації військових частин Збройних Сил України з території Автономної Республіки Крим, затвердженого 19.04.2014 командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України (т. 3, ст. 142-160), підтверджується факт здійснення забезпечення проведення передислокації військових частин ЗС України, зокрема і військової частини НОМЕР_1 , з території АР Крим та м. Севастополя в інші регіони України, визначення місця дислокації на материковій частині України для військових частин, а також доведення до відома військовослужбовців військових частин Повітряних Сил Збройних Сил України інформації про необхідність виходу з тимчасово окупованої території АР Крим до 12.05.2014 року та прибуття в пункти дислокації на материковій частині України.
Відповідно до довідки про вартість матеріальних активів, що перебували на обліку військової частини НОМЕР_1 станом на 1 січня 2014 року загальна сума становить 377 089 932, 61 грн., що не були виведені на материкову частину України після анексії АР Крим. (т. 3, ст. 79-80)
Відповідно до дослідженого витягу з особової справи ОСОБА_8 , останній на військову службу призваний 01.08.1991 року, військову присягу на вірність народу України прийняв 19.01.1992 року. (т. 3, ст. 111)
Судом досліджено витяг з наказу начальника Генерального штабу - Головокомандувача Збройних Сил України від 03.04.2015 року №158, відповідно до якого ОСОБА_8 звільнено з військової служби у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключено зі списків особового складу ЗС України з 16 березня 2015 року. (т. 3, ст. 110)
Крім того, судом досліджено копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 (т. 3, ст. 13), копію автобіографії ОСОБА_8 від 12.02.2010 року (т. 3, ст. 11), копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3, ст. 12); копію свідоцтва про одруження від 15.08.1998 року (т. 3, ст. 14); копію картки фізичної особи - платника податків, виданої на ім'я ОСОБА_8 (т. 3, ст. 15); копію свідоцтва про народження ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 3, ст. 16); вимогу на судимість ОСОБА_8 (т. 3, ст. 28); довідки щодо відсутності відомостей перебування ОСОБА_8 на наркологічному та психоневрологічному обліку. (т. 3, ст. 29-30)
Разом з тим, судом досліджено надані стороною обвинувачення процесуальні рішення, в тому числі й в копіях, прийняті під час досудового розслідування постанови про об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань, про оголошення в розшук підозрюваного, якими підтверджуються законність проведених під час досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень, та їх відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства.
Суд, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих йому злочинів.
При цьому, вина ОСОБА_8 підтверджується сукупністю проаналізованих вище доказів, зокрема щодо подій, а саме неприбуття останнього до пункту збору у військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) для подальшого розподілу по військовим частинам Повітряних Сил Збройних Сил України, а також перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.
Суд вважає безпідставними доводи захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого, оскільки ці твердження спростовуюються дослідженими в судовому засіданні доказами та сприймаються судом як позицію сторони захисту, спрямовану на ухилення обвинуваченого від покарання.
Так суд, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 111 КК України, а саме у вчиненні діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України; а також ч. 1 ст. 408 КК України, а саме дезертирства, тобто нез'явлення при переведенні до іншої військової частини з метою ухилитися від військової служби.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, судом при призначенні покарання обвинуваченому, зокрема враховуються дані, що характеризують особу обвинуваченого у поєднанні із тяжкістю вчинених кримінальних правопорушеннях, та конкретні фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 злочинів, поведінку обвинуваченого до, в момент та після вчинення правопорушень.
Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який одружений, раніше не судимий, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліках не перебуває.
При цьому, враховуючи характер вчинених обвинуваченим дій, а також той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, мав додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити Українському народові, виконувати військовий обов'язок та вимоги статутів Збройних Сил України, призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, явно не відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, та буде таким, що вважатиметься в очах стороннього, незацікавленого спостерігача, занадто м'яким, тобто суперечитиме інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Застосування м'якого покарання вочевидь породжуватиме в особи, які вчиняють кримінальні правопорушення направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних дій, що призведе до завдання дедалі більшої шкоди державі та суспільним інтересам.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції статей у виді позбавлення волі оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення та буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 70 КК України, покарання суд признає обвинуваченому ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
Речові докази та судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, цивільний позов не заявлений.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371 КПК України, суд
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_24