Номер провадження 2/754/1403/25
Справа №754/15839/24
Іменем України
19 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Сенюти В.О.,
секретар судового засідання - Кочерга І.Ю.,
за участю:
представника позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору дарування.
Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що 16.12.2013 позивачка подарувала відповідачу - своєму сину ОСОБА_3 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Однак, з середини 2024 відповідач почав вчиняти по відношенню до позивачки та своєї дружини ОСОБА_4 насильство, образи, погрози фізичної розправи. За результатами протиправних дій відповідача, останнього 08.10.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП. На підставі викладеного, позивачка просить розірвати договір дарування на частку квартири від 16.12.2013.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.11.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивачки подану позовну заяву підтримав, просив задовольнити з викладених підстав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Вислухавши вступне слово представника позивачки, допитавши свідка ОСОБА_5 , дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є сином позивачки ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.5).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 26.07.2007 квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в рівних частинах.
16.12.2013 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого за ОСОБА_8 зареєстровано праві власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, на момент укладення спірного договору дарування, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8 - 2/3 частини квартири, а відповідачу ОСОБА_3 -1/3 частина спірної квартири.
16.12.2013 позивачка ОСОБА_6 подарувала 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 про що свідчить договір дарування частки квартири (а.с.8-9).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який сформований 03.03.2025, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка, звертаючись із позовом до відповідача, просить розірвати договір дарування від 16.12.2013 на підставі частини 1 статті 727 ЦК України та поновити строк позовної давності для звернення до суду із позовом, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та обчислювати строк, починаючи з моменту набрання законної сили постанови Деснянського районного суду міста Києва від 09.10.2024 по справі № 754/12626/24.
Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно частини 1 статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Відповідно до частини 2 статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно положення частини 1 статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Відповідно до частини 5 статті 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
На підтвердження наявності обставин, передбачених положенням частини 1 статті 727 ЦК України сторона позивача надала копію постанови Деснянського районного суду міста Києва від 27.09.2024 у справі № 754/12626/24, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Проте, суд доводи сторони позивача про те, що спірний договір дарування може бути розірваний з підстав вчинення обдарованим адміністративного правопорушення згідно частини 1 статті 173-2 КУпАП до уваги не приймає, оскільки положення частини 1 статті 727 ЦК України передбачає, що договір дарування може бути розірваний, якщо обдарований вчинив умисне кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Посилання представника позивача на те, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП відноситься до кримінального правопорушення суд вважає неспрожним.
Так, ККС ВС у постанові від 14.06.2022 вказав, що вчинення домашнього насильства не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, через відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони як систематичність, виходячи з принципу «non bis in idem». Крім того, встановлені судовими рішеннями факти домашнього насильства у справах про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП не створюють преюдицію системності психологічного насильства, визначеної у диспозиції ст. 126-1 КК як ознака кримінально-караного діяння».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 по справі № 607/12186/16 (провадження № 61-6281св21) зазначає, що факт вчинення обдарованим злочину проти життя та здоров'я дарувальника, підтверджується саме вироком у кримінальній справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона позивача всупереч частини 1 статті 81 ЦПК України не надала докази вчинення обдарованим, в даному випадку відповідачем, умисного кримінального правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей та наявності відповідного вироку відносно відповідача.
Покази свідка ОСОБА_5 суд до уваги не приймає, оскільки покази свідка не є належним доказом на підтвердження наявності обставин, визначених частиною 1 статті 727 ЦК України.
Крім того, посилання представника позивача на те, що відповідач вчиняв протиправні дії стосовно своєї дружини ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки не впливає на висновки суду щодо обґрунтованості вимог про розірвання договору дарування з підстав викладених вище.
Доводи сторони позивача про поновлення строку позовної давності є безпідставним з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 у справі № 607/12186/16 (провадження № 61-6281св21) зазначив, що відлік строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про розірвання договору дарування на підставі частини першої статті 727 ЦК України розпочинається з часу виникнення обставин, з якими закон пов'язує право особи ініціювати такий позов, а саме - з часу набрання законної сили вироком суду стосовно обдарованої особи, яка вчинила злочин щодо дарувальника, оскільки сам по собі факт укладення договору не порушує прав дарувальника, а такі права вважаються порушеними внаслідок умисного вчинення обдаровуваним злочину стосовно дарувальника.
Враховуючи відсутність доказів постановлення вироку відносно відповідача за вчинення умисного кримінального правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, права позивача не є порушеними, відтак строки звернення до суду із вказаним позовом не розпочали свого обліку, а отже не можуть бути поновлені.
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положення частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову судовий збір та інші судові витрати покладається на сторону позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 717 -719, 727 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено - 19 березня 2025 року.
Суддя В.О. Сенюта