Справа № 727/9341/24
Провадження № 2/727/93/25
(заочне)
14 березня 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді: Гавалешка П.С.,
за участі секретаря судового засідання: Макаренко Б.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про викуп частки у спільному майні,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить суд припинити право власності на 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 та визнати за позивачем по справі ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири у АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , є власником двох третіх (2/3) частин квартири АДРЕСА_2 згідно: - Договору дарування 1/3 квартири від 28.03.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Апрінцевою С.О., - Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159, - Договору міни від 24.07.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В., - Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4337. Відповідно ОСОБА_2 належить - одна третя (1/3) частини квартири - рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці справа № 727/12379/23. Відповідач по справі свого часу увійшов у приватизацію даної квартири, так як був зареєстрований на даній житловій площі, в подальшому чинив перешкоди попереднім власникам у питанні поділу спільної сумісної власності на спільну часткову, що в результаті призвело останніх до звернення в Шевченківський районний суд м. Чернівці із позовом про визнання права власності та визначення часток (справа № 727/12379/23). Відповідач по справі чинить перешкоди у користуванні власністю, оскільки носить у квартиру сміття, унеможливлює проживання в квартирі та є небезпека безповоротного знищення майна. Також відповідач по справі не сплачує комунальні послуги за користування квартирою. Тому будь-які дії, що мають форму правочинів та порушують публічний порядок (основи правопорядку), є антигромадськими, тобто антисоціальними, направленим на досягнення мети, що суперечить інтересам суспільства і держави. Відповідно до Висновку про вартість об?єкта незалежної оцінки від 31 липня 2024 року, виконаної оцінювачем вартість спільної власності становить 502 400,00 (п?ятсот дві тисячі чотириста гривень 00 копійок) гривень. Відповідно вартість частки відповідача - 167 466,67 (сто шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 67 копійок) гривень. ОСОБА_1 з відповідачем не є членами однієї сім?ї, разом не проживають та не ведуть спільного господарства. Витрати по утриманню майна позивач несе одноосібно, сама оплачує 100% комунальних послуг, враховуючи частку відповідача. Крім того, відповідач не несе витрат по сплаті всіх комунальних послуг та поточні витрати на утримання житлового будинку, що робить неможливим спільне володіння та користування майном. Позивач набувши співвласніть з відповідачем пропонувала останньому сплатити вартість частки належної йому квартири, або щоб він сплатив їй вартість належної позивачу частки спільного майна, проте погодження та розуміння з даної ситуації зі сторони відповідача не було. Тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом. Враховуючи, що частка відповідача є незначною порівняно з часткою позивача, ОСОБА_1 належить 2/3 частини квартири, а відповідачу 1/3; квартира не може бути поділена в натурі; відповідач у спірній квартирі не проживає, тому припинення його частки у спільному майні не завдасть істотної шкоди ні йому ні членам його сім?ї, оскільки він проживає за іншою адресою. Сукупність зазначених вище обставин у відповідності з ч. 1 ст.365 ЦК України є підставою для припинення права власності відповідача по справі ОСОБА_2 на частку у спільній квартирі за рішенням суду. За таких обставин позивач вважає, що можливо припинити право власності на 1/3 частини квартири за адресою, АДРЕСА_1 , які належать відповідачу.
Позивач в судове засідання не з'явилася, натомість подала заяву про розгляд справи без її участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву відповідача, беручи до уваги, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу положень ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Як передбачено ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таким чином, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2013 року № 6-37 цс 13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. При цьому висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником двох третіх (2/3) частин квартири АДРЕСА_2 згідно: Договору дарування 1/3 квартири від 28.03.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Апрінцевою С.О., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159, Договору міни від 24.07.2024 року посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4337.
Відповідно ОСОБА_2 належить - одна третя (1/3) частини квартири згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці справа № 727/12379/23.
Згідно висновка експерта №010/02-25 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 на дату проведення експертизи становить 176857 грн.
Згідно з квитанцією від 12.03.2025 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій обл. внесено 176857 грн., що і становить вартість 1/3 частини квартири.
Таким чином судом встановлено, що майно не може бути виділено в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки такий в будинку не проживає, а отже є всі необхідні підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про викуп частки у спільному майні слід задовольнити та припинити право власності на 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 , виплативши йому вартість частки у розмірі 176857 гривень та визнати за позивачем по справі ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири у АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81,258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст. 356, 361, 365 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про викуп частки у спільному майні задовольнити.
Припинити право власності на 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить відповідачу - ОСОБА_2 .
Виплатити ОСОБА_2 , з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій обл. 176857 гривень, внесених ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 173514046 від 12.03.2025 року в якості компенсації вартості 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за позивачем по справі ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири у АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя П.С. Гавалешко