19.03.2025
Справа №721/854/24
Провадження 1-КП/721/30/2025
Путильський районний суд Чернівецької області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
прокурора ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суддових засідань №1 кримінальне провадження внесене 12.06.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024262060000299 за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця смт. Путила, Путильського району Чернівецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , працює в ПП "АМВ Сервіс", раніше не судимого,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
11.06.2024 о 22 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи мікроавтобусом марки «Ореl-Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 рухався в темну пору доби по автодорозі Т-26-01 сполученням «Чернівці-Вашківці-Вижниця-Кути-Путила-КПП Руська» в межах населеного пункту смт. Путила по вул. Українській, Вижницького району Чернівецької області, яка не освітлювалась вуличним електроосвітленням, зі сторони с. Киселиці в напрямку с. Сергії. Проїхавши будинок №40-В, що по вул. Українській в смт. Путила Вижницького району Чернівецької області вказаної дороги, водій ОСОБА_4 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом та своєчасно не виявив небезпеку для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, допустив зіткнення із невстановленим транспортним засобом під керуванням невстановленої судом особи. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирці автомобіля «Ореl-Vivaro» ОСОБА_7 спричинено смерть, яка настала від розриву атланто-окципітального з'єднання з ушкодженням довгастого мозку на даному рівні.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п. 12.3 ПДР, який безпосередньо перебуває у причинному зв'язку з наслідками, а також п.п. 1.5 та 2.3 (б, д), які лише сприяли порушенню встановлених Правилами дорожнього руху.
Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує. Надав показання, що 11.06.2024 о 22 год. 30 хв. їхав із нареченою Діаною, яка сиділа на передньому сидінні зправа, із с. Киселиці у напрямку с. Сергії. Проїжджаючи смт. Путила по вул. Українській побачив на відстані близько 70 м автомобіль-лісовоз без увімкнених світлових ліхтарів, який розвертався, виїхавши на дорожнє полотно та перегородивши його. У даній ситуації розпочав гальмування та намагався об'їхати лісовоз, однак через наявність зустрічної машини, не зміг уникнути зіткнення. Удар відбувся правою стороною його автомобіля у ліву задню частину лісовоза, внаслідок чого він втратив свідомість, а прийшовши через кілька хвилин до тями, побачив непритомну Діану та вибігши на вулицю, кричав про допомогу та виклик швидкої медичної допомоги. Однак Діану не вдалося врятувати і від отриманих травм вона померла. Просив вибачення у потерпілого - батька загиблої. Зазначив, що пропонував потерпілому допомогу, однак останній відмовився. Просив не позбавляти його волі.
Захисник ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеність винуватості, просив при призначенні покарання обвинуваченому, звільнити його від відбування з випробуванням.
Потерпілий в судовому засіданні надав показання, що являється батьком загиблої ОСОБА_7 . Зазначив про відсутність претензій будь якого характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 . Підтвердив доводи обвинуваченого щодо пропозиції відшкодувати шкоду, від отримання якої він відмовився. Зазначав, що обвинувачений продовжує працювати різноробочим на підприємстві, керівником якого він являється. Також вказав про невідворотність наслідків та неможливість повернути доньку, у зв'язку із чим просив не позбавляти волі обвинуваченого.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, просив визнати ОСОБА_4 винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на два роки відповідно до положень статей 75, 76 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Судом ураховано, що оскільки до суду надійшов обвинувальний акт щодо двох осіб, провадження щодо однієї з яких зупинене та виділено в окреме провадження, а судом продовжено розгляд провадження тільки щодо однієї особи - ОСОБА_4 , відтак, суд не змінюючи зміст та обсяг обвинувачення, приводить його формулювання у відповідності до вимог КПК України.
Слід зауважити, що суд не давав оцінки показанням ОСОБА_4 щодо конкретної особи, яка, за наданими ним показаннями причетна до учинення злочину, оскільки ця особа не була присутня під час судового розгляду (не є обвинуваченою в рамках цього судового провадження) та їй не надано можливості представляти свою позицію - здійснювати захист. Саме з цих підстав суд виключив зі змісту доведеного обвинувачення відомості про таку особу та зазначив, що судом вона не встановлена.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, активно сприяв розкриття злочину, засудив свою протиправну поведінку.
Крім того, обвинуваченим було запропоновано відшкодувати шкоду потерпілому, від отримання якої останній відмовився.
У зв'язку з чим, на думку суду обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому судом не було встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.
Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорій тяжких злочинів, його вид та суспільну небезпечність. Зокрема, що указаний злочин відноситься до злочинів учинених з необережності. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, раніше не судимий, працює різноробочим в ПП "АМВ Сервіс", на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та місцем праці, вживав заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, від отримання якої останній відмовився.
Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому основного покарання в виді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на два роки.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Призначаючи покарання з наведених обставин, суд також ураховував висновки, які містяться в наданій суду за його запитом досудовій доповіді органу пробації. Зокрема орган пробації вважав можливим, як то просив і прокурор у судовому засіданні, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення або обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Вказаний вид покарання ґрунтується на тому, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, оскільки на думку органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки для суспільства.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд зазначає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 13.06.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому ОСОБА_4 було затримано за висунутим за ч. 2 ст. 286 КК України обвинуваченням 12.06.2024 у порядку ст. 208 КПК України та визначено заставу у розмірі 107360 грн. 13.06.2024 заставодавцем ОСОБА_8 внесено заставу за ОСОБА_4 та звільнено останнього з-під варти.
У зв'язку з чим, на думку суду, слід відповідно до вимог ст. 377 КПК України залишити без змін відповідний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили.
Крім того, відповідно до ст. 72 КК України слід зарахувати в якості відбутого ОСОБА_4 за цим вироком покарання, строк попереднього ув'язнення, а саме з 12.06.2024 до 13.06.2024, до набуття вироком законної сили, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк покарання рахувати з дня набуття вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.
Процесуальні витрати у цьому провадженні складаються з витрат на проведення експертиз, а саме: судово-автотехнічної експертизи від 28.06.2024 №СЕ-19/126-24/6945-ІТ вартістю 2271 грн 84 коп.; судово-автотехнічної експертизи від 28.06.2024 № №CE-19/126-24/6944-ІТ вартістю 2271 грн 84 коп.; судової транспортно-трасологічної експертизи від 28.06.2024 №CE-19/126-24/6943-ІТ вартістю 3029 грн 12 коп; судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.06.2024 №СЕ-19/126-24/6947-АВ вартістю 3786 грн 40 коп.; судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24.06.2024 №СЕ-19/126-24/6946-АВ вартістю 2271 грн 84 коп.; судової фото-технічної експертизи від 08.07.2024 №СЕ-19/126-24/7479- ФП вартістю 6815 грн 52 коп.; судової фото-технічної експертизи від 11.07.2024 №СЕ-19/126-24/7523-ФП вартістю 5679 грн. 60 коп.; судово-автотехнічної експертизи від 23.08.2024 №СЕ-19/126-24/8821-ІТ вартістю 3786 грн 40 коп., загальною сумою 29912 грн 56 коп. При цьому, до суду надійшов обвинувальний акт щодо двох осіб, провадження щодо однієї з яких зупинене та виділено в окреме провадження, а судом продовжено розгляд провадження тільки щодо однієї особи - ОСОБА_4 . А отже, відповідно до ст. 124 КПК України, з ОСОБА_4 підлягають стягненню процесуальні витрати у сумі 14956 грн 28 коп на користь держави, що є половиною від загальної суми витрат. Питання щодо іншої половини витрат підлягає вирішенню під час постановлення вироку в іншому судовому провадженні щодо особи, винуватість якої не вирішувалась цим вироком.
Слід зазначити, що під час ухвалення вироку відповідно до ст. 100 КПК України, суд повинен вирішити долю речових доказів, проте, існує судове провадження відносно особи, винуватість якої не вирішувалась цим вироком. Бо у разі вирішення долі речових доказів цим вироком, це може ускладнити розгляд судового провадження відносно іншої особи. У зв'язку із чим, питання речових доказів підлягає вирішенню в іншому судовому провадженні.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в період з 12.06.2024 до 13.06.2024 виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді застави до набуття вироком законної сили - залишити без змін.
Після набуттям вироком законної сили заставу у розмірі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн, яка внесена ОСОБА_8 (рахунок UA548201720355279001000008745, код отримувача 26311401, надавач платіжних послуг отримувача Державна казначейська служба України, місто Київ) - повернути ОСОБА_8 .
Процесуальні витрати за проведення експертиз: №СЕ-19/126-24/6945-ІТ від 28.06.2024 у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 92 коп., №CE-19/126-24/6944-ІТ від 28.06.2024 у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 92 коп., №CE-19/126-24/6943-ІТ від 28.06.2024 у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 56 коп., №СЕ-19/126-24/6947-АВ від 21.06.2024 у розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп., №СЕ-19/126-24/6946- АВ від 24.06.2024 у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 92 коп., №СЕ-19/126-24/7479- ФП від 08.07.2024 у розмірі 3407 (три тисячі чотириста сім) грн 76 коп., №СЕ-19/126-24/7523-ФП від 11.07.2024 у розмірі 2679 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 80коп., №СЕ-19/126-24/8821-ІТ від 23.08.2024 у розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп, загальною сумою 14956 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 28 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_9