Справа № 156/147/25
Провадження № 3/156/202/25
18 березня 2025 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із повною середньою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , токаря Шахти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
особа, уповноважена на складення протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор СРПП ГУНП у Волиньскій області - Брись І.В.,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відводів не заявлено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕРП 1 № 232391 від 28.01.2025, 28.01.2025 року о 12:23 год. в с. Бортнів по вул. Інтернаціональна, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Від керування т/з відсторонений.
Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував факт керування транспортного засобу, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього назвав сфабрикованою. Пояснив. що в той день він дійсно випивав у місцевому магазині, проте автомобілем не керував і не мав наміру сідатиза кермо в нетверезому стані. В той момент, коли до нього підійшли працівники поліції, він вийшов з магазину до автомобіля, щоб взяти гаманець. Відтак, просить суд взяти це до уваги.
Особа, уповноважена на складення протоколу про адміністративне правопорушення інспектор СРПП ГУНП у Волинській області Брись І.В. в судовому засіданні підтвердив, що відеозаписи № UBPE6252 та № 00000_00000020250128132434_0007A є фіксацією однієї і тієї ж події. Різницю у зафіксованому на відеореєстраторах часі пояснив збоєм налаштування через те, що поліцейське авто перед тим рухалося ґрунтовою дорогою. Будь-які інші відеозаписи із фіксацією факту керування ОСОБА_1 28.01.2025 т/з ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , у нього відсутні.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції суду надано такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232391 від 28.01.2025 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапорт № 322 від 28.01.2025 посадової особи ВПД № 1 (смт. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, в якому зазначено, що 28.01.2025 року надійшло повідомлення на лінію «102» про зупинення транспортного засобу, водій якого перебував з вираженими ознаками алкогольного сп'яніння;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 направлено до КНП «Нововолинська ЦМЛ», однак огляд не проводився у зв'язку з відмовою;
- рапорт поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області від 28.01.2025 про особисте зобов'язання ОСОБА_1 не керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння;
- оптичний диском DVD-R з відеозаписами з місця події.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На відеозаписі № SAGQE7252 зафіксовано, що 28.01.2025 о 12:24 год поруч з автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони водія перебуває ОСОБА_1 і швидко попрямував у місцевий магазин, де в подальшому відбулась розмова на підвищених тонах з працівником поліції.
В ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 декілька разів відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, стверджуючи, що не керував автомобілем.
Працівниками поліції на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оголошено його зміст ОСОБА_1 28.01.2025 о 13:13 год (відеозапис № 00000_00000020250128131130_0006A).
На відеозаписі № UBPE6252 зафіксовано 28.01.2025 року о12:23 год факт руху транспортного засобу ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .
На відеозаписі № 00000_00000020250128132434_0007A зафіксовано 28.01.2025 року о 13:24 год рух транспортного засобу ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .
Дослідивши надані працівниками поліції докази, перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виснував таке.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається.
Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Із роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не поро
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом.
Факт керування тз може бути доведений: показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом, фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З відеозаписів № UBPE6252 та № 00000_00000020250128132434_0007A достеменно встановити особу водія ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 не вбачається можливим. Крім того, судом встановлено, що на цих відеозаписах зафільмовані одні і тіж обставини, а саме, рух авто заднім ходом, однак одне відео з бодікамери, інше - з відеореєстратора, які є суперечливими між собою, оскільки містять різні часові проміжки. Цей факт підтверджено в судовому засіданні й самим інспектором СРПП Брисем І.В., який пояснив, що час на відеозаписах, на його думку, різниться через збій у технічних налаштуваннях відеореєстратора.
Після встановлення хронології подій, які відбулися 28.01.2025, суддя виснував, що фільмування руху т/з ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 на відеозаписі № UBPE6252 та № 00000_00000020250128132434_0007A здійснено працівниками поліції вже після оформлення всіх матеріалів щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак такі долучені до матеріалів справи саме на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , що є неприпустимим, а тому такі докази є недопустимими, оскільки отримані у порядку, не встановленому КУпАП.
Як визнав у судовому засіданні інспектор СРПП Брись І.В. будь-які інші докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 у день події (28.01.2025), яке передувало факту складення на нього працівниками поліції матеріалів адміністратвиного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відсутні.
Свідки події у протоколах про адміністративні правопорушення не вказані, а отже відсутні. Таким чином, суддею встановлено, що у справі відсутні беззаперечні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано належного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді - не здобуто.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, суддя виснував, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
V. Судові витрати
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 .
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст. 9, 33, 34, 35, 40-1, 247, 256, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя І. Є. Малюшевська