Справа № 739/392/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/154/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
19 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю захисника - адвоката ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із захисником з використанням його власних технічних засобів, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який маж другу групу інвалідності, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2025 року, з визначенням розміру застави в сумі 242 240 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, способу вчинення злочину та початкової стадії досудового розслідування, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Як альтернативний вид запобіжного заходу слідчий суддя визначив розмір застави, вказавши на те, що саме така сума в разі її внесення буде здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді змінити, застосувати до ОСОБА_7 один із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 508 КПК України.
Аргументує тим, на час обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчому судді було достеменно відомо про те, що ОСОБА_7 страждає на психічне захворювання, адже суду були надані ухвали суду про застосування до підозрюваного примусових заходів медичного характеру, в яких міститься інформація про наявність у його підзахисного психічної хвороби, що підтверджується висновками експертів.
Ніким із учасників процесу не заперечувалося, що тривалий час ОСОБА_7 хворіє на психічну хворобу - шизофренія (загалом - психічний розлад, який характеризується порушенням процесів мислення та емоційних реакцій, являє собою викривлене сприйняття реальності). Ніхто не заявляв, що інформація у досліджених під час розгляду ухвалах суду про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру щодо наявного у нього психічного захворювання є недостовірною або сумнівною.
Відповідно до ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи, як передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом, або поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах що виключають її небезпечну поведінку.
Частиною 2 статті 508 КПК України визначено, що передбачені частиною першою запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
На думку захисника, вказані норми кримінального процесуального закону однозначно вказують на те, що за наявності достовірних відомостей про особу, як про таку, що хворіє на психічну хворобу, слід здійснювати кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, при цьому, звертатися до суду з клопотанням про застосування відповідного запобіжного заходу. Лише в разі встановлення, що психічно хвора особа одужала та вчинила кримінальне правопорушення в стані осудності, і також станом на час проведення слідства перебуває в стані осудності, переходити до загального порядку розслідування кримінальних правопорушень.
Проте, обвинувачення має інше уявлення про порядок розслідування, за наявності інформації про психічну хворобу все одно здійснює розслідування в загальному порядку, вважаючи, що лише після висновку судово-психіатричної експертизи може перейти до кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру. Однак, хто це вирішив та які доводи лежать в основі таких рішень невідомо, при цьому, захисник бажає надання йому відповідей на ці питання від органу досудового розслідування (Чернігівська обласна прокуратура) в письмовій формі.
Вважає, що внаслідок застосування такого зворотного порядку розслідування порушуються права психічно хворої особи. Замість отримання психіатричної допомоги, підозрюваний поміщається в умови, які посилюють загрозу його психічному здоров'ю.
Маючи відомості про психічну хворобу підозрюваного слідчий суддя, при здійсненні функції судового контролю, зобов'язаний ці відомості врахувати та застосувати запобіжний захід, що передбачає надання особі, яка хворіє на психічну хворобу, психіатричної допомоги. Слідчий суддя не має дозволяти органам досудового розслідування перекручувати процес і зобов'язаний спрямувати його в правильне русло - виходити з того, що особа хворіє на психічну хворобу, вчинила кримінальне правопорушення в стані неосудності, покине не встановлене інше.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлявся про день і час проведення апеляційного розгляду на електронну пошту 14.03.2025, початку апеляційного розгляду не став чекати, так як колегія суддів затрималася в попередніх судових засіданнях, а тому наявні підстави для проведення апеляційного розгляду справи без його участі.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив застосувати до ОСОБА_7 один із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 508 КПК України, як до особи, яка хворіє на психічну хворобу, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження слідчим відділом Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270320000082 від 25 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
О 23 год. 20 хв. 17 лютого 2025 року ОСОБА_7 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у порядку ст. 208 КПК України.
Наступного дня ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Долучені до клопотання матеріали кримінального провадження свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що на даній стадії досудового розслідування є підставою для розгляду клопотання про вирішення питання щодо обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, а не для визнання підозрюваного винним, як безпідставно вважає захисник.
Отже, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Переконання захисника про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні має здійснюватися за правилами Глави 39 КПК України «Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру» виключно на підставі інформації про те, що раніше до ОСОБА_7 застосувались заходи медичного характеру, є невірним тлумаченням вимог кримінального процесуального закону.
Так, у разі, якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими главою 39 Кримінального процесуального кодексу України. (ч. 2 ст. 503 КПК України)
Тобто, законодавцем чітко визначено, що будь-яке досудове розслідування розпочинається за загальними правилами, визначеним кримінальним процесуальним законом, і виключно на підставі об'єктивно встановлених даних приймається рішення про зміну порядку досудового розслідування, а не навпаки, як вважає захисник, який за відсутності висновку спеціаліста, не будучи експертом психіатром, передчасно надав підозрюваному статус психічно хворої особи, що є неприпустимим.
Встановлення обставин, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності або вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, є підставами для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. (ч. 1 ст. 503КПК України)
Наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання (на наявності яких наголошує захисник в апеляційній скарзі), або ж поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо), є обставинами, за наявності яких слідчий, прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді щодо залучення експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи. (ч. 1 ст. 509 КПК України)
Тобто, інформація про те що ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря психіатра, а також про те, що раніше до нього вже застосовувались заходи медичного характеру через наявність психічного захворювання є підставою для залучення експертів, а не для зміни порядку досудового розслідування, як про це безпідставно вказує захисник, перебираючи на себе функції експерта та визначаючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , було ним вчинене в стані неосудності.
Визначити чи особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності або вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, належить до повноважень експертів, фахівців у галузі психіатрії, та не віднесено до повноважень захисника, слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді чи суду.
Частиною 2 статті 508 КПК України визначено, що передбачені частиною першою запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
Отже, за відсутності висновку судово-психіатричної експертизи передчасно стверджувати про те, що до ОСОБА_7 має здійснюватися досудове розслідування щодо застосування примусових заходів медичного характеру, як і передчасною є вимога захисника про застосування щодо підозрюваного запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 508 КПК України, оскільки для визначення виду запобіжного заходу експертом має бути встановлено чи особа вчинила кримінальне правопорушення в стані осудності, неосудності, часткової осудності, рівень психічного захворювання, ступінь суспільної небезпеки особи для суспільства та окремих її громадян тощо.
За встановлених обставин, на даному етапі досудового розслідування та за наявності документів, які зібрані під час досудового розслідування, колегія суддів приходить до висновку, що як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно встановлені та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, особливо з врахуванням особи підозрюваного та його процесуальної поведінки, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Підстав для зміни запобіжного заходу на час апеляційного перегляду не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11