Справа № 609/99/25
3/609/163/2025
19 березня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли із СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , військовослужбовця ЗСУ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
28 січня 2025 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №229030 від 24.01.2025, з якого вбачається, що «24.01.2025 о 13:10:00 в м. Шумськ, вул. Майдан Незалежності, 24 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка вимова, не стійка хода), пройти огляд на місці події за допомогою газоаналізатора Драгер водій категорично відмовився, проїхати в медичний заклад відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до постанови Шумського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП повернуто до СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області для належного оформлення та усунення недоліків. У постанові зазначено, що в ході дослідження письмових доказів у справі встановлено, що доказом у справі слугує DVD-диск з відеозаписом правопорушення, однак відеозапис правопорушення на DVD-диску не відтворюється, що унеможливлює перегляд доказу про зупинку транспортного засобу чи невиконання водієм вимог про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Даний факт підтверджується також актом про неможливість відтворення файлу, складеним головним спеціалістом з інформаційних технологій Шумського районного суду Сергієм Бабієм 26.02.2025.
05 березня 2025 року із СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області на адресу суду після належного оформлення надійшов адміністративний матеріал за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . У додатках окрім інших матеріалів справи, зазначено оптичний диск з відео.
В судове засідання особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Однак на електронну адресу суду скерував клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки в даний час перебуває на службі в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №229030 від 24.01.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0963 083 24, чинне до 02 липня 2025 року; Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.01.2025; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3925504 від 24.01.2025; копію постанови Шумського районного суду Тернопільської області №609/192/24 від 06 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; довідку СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, згідно з якою ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; додані до протоколу докази (в т.ч. відеозапис), та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, прийшов до наступного висновку.
Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган, що розглядає справу повинен з'ясувати обставини, що перелічені у ст. 280 Кодексу шляхом ознайомлення з протоколом, матеріалами справи, заслуховування осіб, які беруть участь у справі, дослідження доказів, вирішення клопотань.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено, що відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння, або керування транспортним засобом і відмова від проходження медичного (тобто в медичному закладі) огляду для визначення стану сп'яніння, за умови виявлення у особи, яка керує транспортним засобом, ознак сп'яніння.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №229030 від 24.01.2025 інспектором СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Грицаюком Сергієм Андрійовичем інкриміновано ОСОБА_1 керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Окрім зазначеного, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, викладені у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення.
Зокрема, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не було подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено як у ст. 266 КУпАП, так і у Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
До матеріалів справи долучено диск, на якому міститься один відеофайл, зокрема з монітору камери відеоспостереження території, що охороняється.
Із оглянутого в судовому засіданні відео, яке міститься у файлі із монітору камери відеоспостереження території (ймовірно територія ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Шумськ) слідує, що 24 січня 2025 року на територію, що охороняється в'їжджає транспортний засіб, з якого зі сторони водія виходить чоловік. До нього підходять працівники у військовій формі та супроводжують водія в середину приміщення. На цьому відео закінчується.
Тобто, на відео не зафіксовано ні ходу оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 130 КУпАП, ні спілкування працівника поліції з водієм, ні оголошення патрульним водієві явних ознак алкогольного сп'яніння та пропозиції останньому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля чи, в разі відмови, пройти такий огляд в медичному закладі. Крім того, в матеріалах справи, зокрема, і на диску з відеофайлом, відсутні докази того, що поліцейський, складаючи протокол про адміністративне правопорушення та інкримінуючи ОСОБА_1 порушення п. 2.5 ПДР України, діяли не всупереч ч. 2 ст. 266 КУпАП, якою регламентовано, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, а матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктом 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо).
Вказаних вимог Інструкції не було дотримано поліцейським, що складав протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
У відповідності до загальних положень «ІНСТРУКЦІЇ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», п. 6 зазначених положень передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п.7 тієї ж Інструкції визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Разом з тим, всупереч вимогам зазначеної Інструкції, вказаним відео-доказом не зафіксовано, що водій ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння в місці зупинки транспортного засобу поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів (алкотестеру Драгер, тощо). Також не зафіксовано й те, що водію ОСОБА_1 , після відмови від такого проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, було запропоновано пройти огляд в найближчому медичному закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду.
Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені суддею, не підтверджують зазначеного в протоколі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та незгоди ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з таким оглядом чи з його результатами, в закладах охорони здоров'я.
Як наслідок, на переконання суду, дані відображені у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту».
В даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду.
Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Підстав для повторного направлення справи на доопрацювання суд не вбачає з огляду на норми ст. 284 КУпАП, оскільки працівникам поліції справу вже поверталось для належного опрацювання і недоліки, вказані в постанові суду не усунуті.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 266, 268, 279, 280-285 КУпАП України, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК