Провадження № 2/742/578/25
Єдиний унікальний № 742/152/25
19 березня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року позивач звертаючись до суду з позовною заявою просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» за кредитним договором №4688-108-5 від 05.01.2024 у розмірі 64600 грн 00 коп.
Свої вимоги аргументує тим, що 5 січня 2024 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» та відповідачем було укладено кредитний договір № №4688-108-5 від 05.01.2024 за допомогою реєстрації на веб-сайті в мережі Інтернет ( https:procent.com.ua) та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим індетифікатором, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 8000 грн 00 коп., строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
У зв»язку з неналежним виконанням умов договору кредиту станом на 07.01.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 64600 грн 00 коп, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.
ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 09 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 10 год 00 хв 20 лютого 2025 року.
20 лютого 2025 року відкладено розгляд справи на 09 годину 00 хвилин 19 березня 2025 року.
ІІІ. Позиції сторін.
В судове засідання представник позивача не з»явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судове засідання не з'явився.
Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
05 січня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, №4688-108-5 від 05.01.2024, підписано одноразовим індетифікатором (936257), згідно якого банк надав йому кредит у вигляді кредитного ліміту у розмірі 8000 грн 00 коп., строком на 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних)
Відповідно до п.1.7. Кредитного договору №4688-108-5 від 05.01.2024, вбачається, що Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua або іншим способом.
Згідно до п.1.10. та п.1.11., Кредит надається без забезпечення у вигляді застави та не потребує укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням обслуговування та поверненням кредиту, протягом строку дії цього Договору комісії за Кредитом залишається незмінним( а.с.12-16)
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується платіжною квитанцією №4688-108-5 від 05.01.2024 року, було видано кредит у сумі 8000 грн., призначення платежу: Видача за договором на карту № НОМЕР_1 (а.с. 19)
Згідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №4688-108-5 від 05.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 64600 грн 00 коп., заборгованість по тілу кредиту -8000 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.01.2024 по 04.01.2025 - 56600 грн 00 коп.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, №4688-108-5 від 05.01.2024 згідно якого товариство надало йому кредит, а відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути відповідно до умов договору.
Відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснив своєчасну сплату визначених кредитним договором платежів, в результаті чого виникла заборгованість.
Згідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №4688-108-5 від 05.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 64600 грн 00 коп., заборгованість по тілу кредиту -8000 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.01.2024 по 04.01.2025 - 56600 грн 00 коп.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4688-108-5 від 05.01.2024 у сумі 64600 грн 00 коп.
VІ. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги повністю, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) грн 40 коп. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснював адвокат Руденко К.В., на підставі договору на надання правової допомоги від 04червня 2024 року № 03/06/24, відповідно до яких ФОП Руденко К.В. надає юридичні послуги ТОВ «Фінансова компанія «Процент», а клієнт сплачує гонорар , що дорівнює за складання позовної заяви -9000 гривень, складання та надсилання адвокатського запиту - 1000 гривень (а.с.47-49).
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 7 від 27 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_2 надало юридичні послуги ТОВ «Фінансова компанія «Процент» за складання та направлення адвокатського запиту на суму 1000 гривень та складання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на суму 9000, 00 гривень загальна кількість складених позовних заяв 10 на суму 90000гривень( а.с.51).
Відповідно платіжного доручення № 1351 від 29.11.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Процент» здійснило оплату згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 7 від 27 листопада 2024 року в розмірі 90000 гривень.
Зважаючи на прийняте районним судом рішення про задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді .
Натомість, на думку суду, враховуючи складність справи , незначний об'єм виготовлених представником процесуальних документів , справа розглядалася без участі сторін , сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача , підлягає зменшенню з 9000 грн до 4 000 грн .
Розмір понесених витрат на таку суму, на думку суду, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент»( ЄДРПОУ 41466388, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4) заборгованість за кредитним договором №№4688-108-5 від 05.01.2024 у сумі 64600 (шістдесят чотири тисячі шістсот)грн 00 коп, з яких 8000 грн 00 коп - основний борг, 56600 грн 00 - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент»( ЄДРПОУ 41466388, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду та 4000( чотирі тисячі) гривень - в рахунок витрат на правничу допомогу.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО