Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/12768/24
Провадження №1-кп/523/788/25
21.02.2025 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
в присутності обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024163040000049 від 15.07.2024р., за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із вищою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей 2008,2014 років народження, працюючої прибиральницею ліцею №50 ОМР, зареєстрованої та проживаючої: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України,-
26.06.2024р., приблизно о 09год. 00хв., ОСОБА_4 перебуваючи у будівлі Одеського ліцею №50 Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Кінна,46, де прибираючи приміщення помітила банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), держателем якої є ОСОБА_5 . В цей момент, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, яку вона визначила предметом свого злочинного посягання. В подальшому, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, а саме банківської платіжної картки, переслідуючи при цьому мету подальшого зняття грошових коштів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу підняла з підлоги належну ОСОБА_5 вищевказану банківську картку. Вищевказана банківська платіжна картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 у вартісному вираженні ніякої матеріальної цінності для потерпілого не представляє, яка згідно примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 №705 є офіційним документом - спеціальним платіжним засобом, містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, банк та держателя, а також надають право особі на одержання, зберігання та використання інформації про пенсійні кошти та інші грошові надходження на рахунках та забезпечують користувачеві доступ до банківських рахунків.
В подальшому, ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, за допомогою привласненої нею вищезазначеної банківської картки здійснила 9 розрахунків за придбані нею товари на загальну суму 1302,40грн.
В судовому засіданні, ОСОБА_6 повністю визнала свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченням, крім того, пояснила суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного нею
при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачена не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.1 ст.357 КК України - привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується особа ОСОБА_6 , яка є особою раніше не судимою, вперше вчинила кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, маючої вищу освіту, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей 2008,2014 років народження, працюючої прибиральницею, маючої постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із дітьми.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченої.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_6 , яка є особою раніше не судимою, вперше вчинила кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, маючої вищу освіту, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей 2008,2014 років народження, працюючої прибиральницею, маючої постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із дітьми, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченій - щире каяття, повне визнання своєї вини та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченої та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останньої та недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень, можливе без її ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді штрафу.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.357 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченою покарання у виді штрафу за вчинене кримінальне правопорушення, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при
розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850грн.).
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_4 обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази: диски із відеозаписами та знімки електронних чеків - залишати при матеріалах кримінального провадження; банківську карту вважати повернутою за належністю ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя ОСОБА_1