Справа № 686/32219/24
Провадження № 2-а/686/27/25
18 березня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з паркування управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що при винесенні інспектором управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради Лижник М.А. постанови серія ХМ № 00066213 від 19 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на позивачку у вигляді штрафу за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу по вул. Сіцінського, б.31, відповідачем не було дотримано вимоги чинного законодавства України та на ОСОБА_1 помилково виписано постанову як на власника транспортного засобу, хоча остання не керувала ним та не має посвідчення водія, а за кермом автомобіля знаходився її батько ОСОБА_2 . Окрім того вважає, що зупинка автомобіля на прибудинковій території не є порушенням правил паркування.
У зв'язку з викладеним, позивачка просить поновити їй пропущений термін на оскарження постанови та задоволити позов.
Ухвалою суду від 20.12.2024 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
10.02.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч.5 ст.261 КАС України.
Згідно вимог ч.3 ст.261 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради Лижник М.А. на ОСОБА_1 було накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), серії РАП №2484049442, а саме: 19 серпня 2024 року о 13 год. 35 хв. по вул. Сіцінського, б.31 м. Хмельницькому, припарковано транспортний засіб RENAULT TRAFIC, д.н. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами статті 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Приписами статей 9 і 10 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до приписів частини першої статті 122 КУпАП відповідальність за зазначеною статтею настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до Примітки до ст. 122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
На підставі ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за яким зареєстрований транспортний засіб, - особи, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Таким чином, відповідальною особою у даному випадку є власник транспортного засобу, тобто ОСОБА_1 .
Як зазначалось вище, у пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту в) пункту 8.4 Правил дорожнього руху однією з груп дорожніх знаків є заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі та перелік яких наведений у додатку № 1 до ПДР.
Відповідно до пункту 3 (заборонні знаки) розділу 33 (дорожні знаки) ПДР знак 3.34 «Зупинку заборонено» означає, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до пункту 30.4. ПДР розпізнавальні знаки розміщуються на висоті 400-1600 мм від поверхні дороги так, щоб вони не обмежували оглядовість і їх було добре видно іншим учасникам дорожнього руху.
Згідно з абзацом 7 пункту 3.45 ПДР дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Відповідно до абзацу 8 пункту 1.10 ПДР автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.
Тобто, дія заборонного знаку 3.34 поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №686/13619/17.
Долучені представником відповідача до відзиву на позов фотознімки та копія дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху по вул. Сіцінського, 2 в м. Хмельницькому, підтверджують, що транспортний засіб RENAULT TRAFIC, д.н. НОМЕР_1 ,знаходився у зоні дії знаку «Зупинку заборонено».
Зазначені фотознімки у розумінні статті 251 КУпАП є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в постанові від 19.08.2024 серії РАП № 2484049442.
Частиною 2 ст. 33 КУпАП встановлено особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що доводи позивачки про те, що розгляд справи інспектором проведений формально, а оскаржувана постанова винесена неправомірно, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, адже постанову було винесено в порядку ст. 279-1 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 у цілому не спростовують порушення нею п. 3.34 додатку 1 розділу 33 ПДР та ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки останнє достовірно підтверджується іншими фотозйомками з місця події і жодних сумнівів у суду такі фотознімки не викликають.
Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено зупинку та стоянку належного позивачці автомобіля RENAULT TRAFIC, д.н. НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», відтак дії інспектора є законними та правові підстави для скасування цієї постанови у суду відсутні.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Аналіз зазначених норм та встановлені в ході розгляду справи обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачки, а тому слід поновити ОСОБА_3 пропущений термін для оскарження постанови РАП № 2484049442 від 19.08.2024 року до повідомлення серії ХМ №00066213, а саму постанову слід залишити без змін та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно достатті 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст. 77, 139, 242-246, 286 КАС України
Поновити ОСОБА_1 пропущений термін для оскарження постанови РАП № 2484049442 від 19.08.2024 року до повідомлення серії ХМ №00066213.
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Інспекції з паркування управління транспорту та зв'язку Хмельницької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сергій Стефанишин