Справа № 496/1454/25
Провадження № 1-кс/496/482/25
15 березня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вигода Біляївського районону Одеської області, громадянина України, працюючого по найму, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого;
за матеріалами кримінального провадження за № 12025162250000197 від 11.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.307 КК України,
Старший слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів; визначити розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому посилається на те, що ОСОБА_5 , переслідуючи злочинну мету незаконного збагачення за рахунок незаконного збуту наркотичних засобів, у невстановлений слідством час та місці, невстановленим способом, умисно, із корисливих мотивів, незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс у невстановленій кількості. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 придбати в нього наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, по ціні 250 гривень за 1 г. У подальшому, 14 березня 2025 року, близько 17 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_7 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустрівся з останнім біля залізничного вокзалу в с. Вигода, Одеського району, Одеської області. Надалі, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_5 , який зберігав наркотичний засіб при собі, прослідував з останнім за межі с. Вигода Одеського району, Одеської області, по ґрунтовій дорозі, ведучій з вулиці Шилова в с. Вигода Одеського району Одеської області в напрямку автодороги Е-95 Київ-Одеса. Так, 14 березня 2025 року, близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи на ґрунтовій дорозі, ведучій з вулиці Шилова в с. Вигода Одеського району Одеської області в напрямку автодороги Е-95 Київ-Одеса (координати 46.617145, 30.417503), ОСОБА_5 , отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 500 гривень в якості плати за наркотичний засіб, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, передав, тобто, незаконно збув останньому полімерний пакет з речовиною рослинного походження у подрібненому стані, яка, відповідно до результатів тесту IDЕ LOT3033122А на речовини щодо виявлення канабісу, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс. В подальшому, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції придбаний у ОСОБА_5 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений слідством час та місці, невстановленим способом, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему», та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», незаконно придбав два корпуси ручних осколкових гранат РГ-42 іноземного виробництва з однаковим маркуванням на донних частинах «TNT 406-89 17», два запали типу УЗРГМ іноземного виробництва з однаковим тавруванням на запобіжних важелях «08-89 UZRGM 354», які в сукупності утворюють ручні осколкові гранати РГ-42, які належить до бойових припасів. Надалі, у ОСОБА_5 , який переслідував корисливі мотиви, виник злочинний умисел, направлений на незаконний збут бойових припасів. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_7 придбати в нього ручні осколкові гранати РГ-42 по ціні 2 500 гривень за 1 штуку. У подальшому, 14 березня 2025 року, близько 17 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_7 , який діяв на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустрівся з останнім біля залізничного вокзалу в с. Вигода, Одеського району, Одеської області. Надалі, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_5 , який зберігав бойові припаси при собі, прослідував з останнім за межі с. Вигода Одеського району, Одеської області, по ґрунтовій дорозі, ведучій з вулиці Шилова в с. Вигода Одеського району Одеської області в напрямку автодороги Е-95 Київ-Одеса. Так, 14 березня 2025 року, близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи на ґрунтовій дорозі, ведучій з вулиці Шилова в с. Вигода Одеського району Одеської області в напрямку автодороги Е-95 Київ-Одеса (координати 46.617145, 30.417503), ОСОБА_5 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, в порушення вимог вказаних нормативних актів, достовірно знаючи, що бойові припаси є предметами, обіг яких обмежено, отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5000 гривень в якості плати за ручні осколкові гранати, передав, тобто, незаконно збув останньому два корпуси ручних осколкових гранат РГ-42 іноземного виробництва з однаковим маркуванням на донних частинах «TNT 406-89 17», два запали типу УЗРГМ іноземного виробництва з однаковим тавруванням на запобіжних важелях «08-89 UZRGM 354», які в сукупності утворюють ручні осколкові гранати РГ-42, які належить до бойових припасів. В подальшому, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції придбані у ОСОБА_5 бойові припаси. Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: носіння, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
14.03.2025 о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
15.03.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. У зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, при цьому посилалася на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, її підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків чи вчинити інше правопорушення, тому просила застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому посилалася на письмові заперечення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_8 , в яких знайшли підтвердження обставини кримінальних правопорушень, викладені у повідомлені про підозру;
- речовими доказами, вилученими в ході огляду: полімерний пакет з речовиною рослинного походження у подрібненому стані, яка, відповідно до результатів тесту IDЕ LOT3033122А на речовини щодо виявлення канабісу, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, а також два корпуси ручних осколкових гранат РГ-42 іноземного виробництва з однаковим маркуванням на донних частинах «TNT 406-89 17», два запали типу УЗРГМ іноземного виробництва з однаковим тавруванням на запобіжних важелях «08-89 UZRGM 354»;
- речовими доказами, вилученими в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме речовина рослинного походження у висушеному та подрібненому стані у полімерному пакеті, грошові кошти, отримані в якості плати за збут наркотичного засобу;
- результатами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме контрою за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, аудіо-відеоконтролю особи;
- показаннями осіб, залучених в якості понятих до проведення слідчих дій;
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу.
ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років позбавлення волі.
Тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим, відсутність утриманців, вказує на реальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні 2 умисних злочинів, вчинених з корисливих мотивів. Викладене свідчить про наявність ризику вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки останній офіційно не працевлаштований та не має інших офіційних джерел доходу, тому може продовжувати здійснювати злочинну діяльність.
Крім того, при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, слід взяти до уваги що свідками у кримінальному провадженні є особи з числа оточення ОСОБА_5 , що, враховуючи характер інкримінуємих злочинів, дає підстави вважати, що вразі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням підозрюваного під вартою, останній буде чинити незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до викривлення показань, що є обґрунтуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, не має засобів для існування, а тому не виключено, що останній буде продовжувати займатися протиправною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів, тому встановлена наявність ризиків, та все вищевказане свідчить, що відносно підозрюваного, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом визначення застави, оскільки інші менш суворі заходи не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Таким чином, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінальних правопорушень, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.
При визначенні її (застави) розміру суд виходить з наступного.
На підставі ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; 8) «середовище»; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України слідчий суддя встановлює ОСОБА_5 заставу 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Виключних випадків, за яких суд міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у цій справі не встановлено.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання старшого слідчого слід задовольнити, при цьому зменшити заставу з 80 до 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали - 60 днів, а саме: з 15 березня 2025 року до 13 травня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400,00 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 15.03.2025 р. у справі № 496/1454/25 (провадження № 1-кс/496/482/25) відносно ОСОБА_5 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики до слідчого, прокурора, здійснюючих досудове розслідування;
- не відлучатися із Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 18.03.2025 року.