справа № 492/1268/24
провадження № 2/492/311/25
Іменем України
17 березня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 59754,24 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 18 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок комфорту» (далі - ТОВ «Будинок комфорту») та ОСОБА_1 було укладено договір оренди майна з правом викупу № 1144210818024. Відповідно до умов договору між сторонами погоджено строк оренди майна на 24 місяці з щомісячними платежами у розмірі 1729,00 грн., а також вартість об'єкту оренди при викупі за 24 місяці складатиме 41496,00 грн. Орендодавець виконав зобов'язання за договором, надавши майно в оренду, однак орендар не виконала зобов'язання за договором належним чином, у зв'язку із чим починаючи з 18 вересня 2021 року за договором виникла прострочена заборгованість за орендними платежами. 03 липня 2023 року між ТОВ «Будинок комфорту» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», (після перейменування ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), було укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок комфорту» відступило право вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у зв'язку з чим останнє набуло право грошової вимоги до відповідачки. У в'язку з порушенням відповідачкою умов договору оренди майна з правом викупу у неї виникла заборгованість у сумі 59754,24 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки.
Представник позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, у разу повторної неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою реєстрації, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідачка вважається повідомленою належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала. Інших заяв і клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідачки за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачці до суду за місцем її реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідачка не скористалася, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за її відсутності.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки у судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з невиконанням договору найму (оренди) майна, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
18 серпня 2021 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 1144210818024 оренди майна з правом викупу, за яким товариство надало відповідачці у тимчасове платне користування Smart/tel Xiaomi 11 Lite 6/128 GB Boba Black з наступним переходом права власності, на строк 24 місяці, з щомісячним орендним платежем 1729,00 грн. та вартістю майна при викупі 41496,00 грн. (а.с. 6).
Вказаний договір оренди майна з правом викупу було підписано сторонами шляхом обміну електронними документи у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчать послідовність дій сторін в інформаційно-телекомунікаційній системі (Lоg-file) (а.с. 15).
Згідно з пунктом 4 вказаного договору за прострочення орендних платежів орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але не більше 50 % від загальної суми прострочених платежів.
ТОВ «Будинок Комфорту» виконало зобов'язання за договором оренди майна, надіславши на адресу відповідачки зазначене майно через ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується копією експрес-накладної № 20450428854179 від 18 серпня 2021 року, однак ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання, грошові кошти за його користування вчасно не повернула.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачці ОСОБА_1 нараховано за даним договором оренди майна, станом на 18 червня 2024 року, заборгованість у розмірі 59754,24 грн., яка складається із: заборгованості за орендними платежами у розмірі 41496,00 грн.; заборгованості за пенею у розмірі 18258,24 грн. (а.с. 34-41).
Таким чином, спірні правовідносин, які виникли між ТОВ «Будинок Комфорту» та відповідачем є відносинами, які пов'язані із укладанням договору оренди з подальшим викупом, отриманням на його виконання об'єкту оренди на умовах встановлених договорами, а також сплатою грошових коштів за користування ним (правовідносини з передачі майна в оренду з подальшим правом викупу).
03 липня 2023 року між ТОВ «Будинок Комфорту» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги за Договором оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року (а.с. 22-27).
Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у встановленому порядку набуло прав та обов'язків орендодавця за договором оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року, укладеним між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Будинок комфорту».
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.
Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що узгоджується з нормою статті 764 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).
Судом встановлено, що договір № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу, тому у неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 59754,24 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона виконала свої зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу та сплатила повністю грошові кошти.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 умови взятого на себе зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року, не виконала та не вплатила заборгованість.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Таким чином, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов договору оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року та обґрунтованості позовних вимог, суд вважає доведеним, що відповідачкою порушено права та законні інтереси позивача, обраний останнім спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам законодавства та призведе до їх відновлення, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року у сумі 59754,24 грн.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог суду не надала, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду.
Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. № 6, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором оренди майна з правом викупу № 1144210818024 від 18 серпня 2021 року у розмірі 59754 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири тисячі) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. № 6, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 37616221) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.