Справа № 182/5920/23
Провадження № 2-а/0182/61/2025
Іменем України
18.03.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до лейтенанта поліції Дегтярьова Владислава Олексійовича, Департаменту Патрульної Поліції та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
Авраменко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до лейтенанта поліції Дегтярьова В.О., Департаменту Патрульної Поліції та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 17.10.2023 року лейтенантом сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьовим Владиславом Олексійовичем відносно ОСОБА_1 була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 211626, від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп. за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП за те, що 17.10.2023 року, о 17:00 год., на вулиці Партизанській в м.Покров, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, був непристебнутий паском безпеки, не мав посвідчення водія на право керування даним ТЗ та не мав обов'язкового страхового полісу в порушення п.п.2.3 «В»; 2.1. «А»; 2.1. «Ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП. Представник позивача вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейськомупрочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії,реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі)обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихтранспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явилаелектронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортногозасобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язковогострахування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів,передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцятип'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Згідно з частиною 2 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, або передача керуваннятранспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортнимзасобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.Таким чином, об'єктивна сторона ч.1 ст.126 та ч.2 ст.126 КУпАП,передбачає відповідальність за «керування транспортним засобам» особою,в іншому випадку, яка не пред'явила страховий поліс та не мала правакерування транспортним засобом.При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є самеелемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язковоналежить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративнеправопорушення.Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під часруху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, якийрухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, об'єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом. Проте, поліцейським не зафіксовано факт керування транспортним засобом позивачем, а до Постанови не додаються належні докази керування позивачем т/з. Окрім цього, звертає увагу суду на ту обставину, що жодна із складових ознак складу адміністративних правопорушень за ч.1, 2 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП не доведена поліцейським під час винесення постанови, оскільки до Постанови не додаються будь-які належні докази того, що позивач керував транспортним засобом, що підтверджує відсутність перелічених документів (матеріалів адміністративної справи) в графі оскаржуваної Постанови «до постанови додаються». Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Тому, на підставі викладеного, представник позивача просить суд скасувати постанову лейтенанта поліції сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьова Владислава Олексійовича, серії БАД № 211626, від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУПАП та за ч.1, 2 ст.126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп., а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити. А також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року по даній справу було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Департамент патрульної поліції про розгляд справи був повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву скористався. Проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступні обставини. Так, 17.10.2023 року лейтенантом сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьовим Владиславом Олексійовичем відносно ОСОБА_1 була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 211626, від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп. за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП за те, що 17.10.2023 року, о 17:00 год., на вулиці Партизанській в м.Покрові громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, був непристебнутий паском безпеки, не мав посвідчення водія на право керування даним ТЗ та не мав обов'язкового страхового полісу, в порушення п.п.2.3 «В»; 2.1. «А»; 2.1. «Ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП. При цьому, ОСОБА_2 не є працівником управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, оскільки він є працівником ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області. Складена постанова повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки поліцейський розглянув справу з дослідженням доказів, що й стали наслідком притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому підстави для визнання Постанови протиправною відсутні. Тому, на підставі викладеного, просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Окрім цього, на адресу суду від Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області також надійшов відзив, згідно якого посилаються на ЗУ «Про національну поліцію», яким передбачено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення та застосовує стягнення. Так, позивач та його представник просять суд скасувати постанову лейтенанта поліції сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьова Владислава Олексійовича, серії БАД № 211626 від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУПАП та за ч.1, 2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп., а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити. Проте, відповідач вказує, що підстави для її скасування відсутні, оскільки зі змісту постанови вбачається, що позивач не був пристебнутим паском безпеки, не мав посвідчення та не мав обов'язкового страхового полісу, що й стало наслідком притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, відповідач вказує, що сам факт порушення був зафіксований не в автоматичному режимі, а постанова складена у відповідності до інструкції з оформленням поліцейських матеріалів про адміністративне правопорушення. Таким чином, на підставі викладеного, просять суд в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першоюст.55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судом встановлено, що 17.10.2023 року лейтенантом сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьовим Владиславом Олексійовичем відносно ОСОБА_1 була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серіі БАД № 211626, від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп. за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП за те, що 17.10.2023 року, о 17:00 год., на вулиці Партизанській в м.Покрові громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, був непристебнутий паском безпеки, не мав посвідчення водія на право керування даним ТЗ та не мав обов'язкового страхового полісу, в порушення п.п.2.3 «В»; 2.1. «А»; 2.1. «Ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст.121 КУпАП, ч.2 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, окрім постанови, яка була надана стороною позивача, а також викладених пояснень відповідачів у відзиві на позовну заяву, які полягають у трактуванні вимог закону, будь-які інші докази, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано. А сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Ця постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. У відзиві на позовну заяву і в листі містилось твердження, що відеофіксація відсутня, а постанова складена у відповідності до інструкції, що без належного підтвердження факту порушення не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, порушень ПДР України з боку позивача по справі відповідачем належним чином не доведено.
Згідно п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
За таких обставин, суд не вбачає в діях позивача ознак правопорушення, за яке на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і вважає за необхідне скасувати вищевказану постанову як передчасну.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності.
Вимогами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1статті 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду відповідачем не надано належних та допустимих доказів того факту, що на час складання спірної постанови позивач, дійсно, порушив ПДР.
Тому, на думку суду, оскаржувана постанова була винесена відповідачем передчасно.
Керуючись ст.ст.6, 12, 19, 46, 77, 78, 90, 243, 245, 251, 252, 257, 268, 271, 280, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до лейтенанта поліції Дегтярьова Владислава Олексійовича, Департаменту Патрульної Поліції та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову лейтенанта поліції сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровської області Дегтярьова Владислава Олексійовича, серії БАД № 211626 від 17.10.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУПАП та за ч.1, 2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. 00 коп.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп., сплачені останнім при подачі позову до суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал