12 березня 2025 року
м. Київ
справа № 214/9183/23
провадження № 51-4794 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного судувід 07 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023046750000388, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше судимого за вироком Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано до даного покарання невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2023, із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 72 КК України з переведенням покарання у виді громадських робіт в покарання у виді арешту (із розрахунку, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт), та визначено ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 1 місяць 10 днів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року в частині призначення покарання змінено, постановлено вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 місяці.
На підставі ч. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2023 та постановлено вважати засудженим ОСОБА_7 до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 місяці 20 днів.
На підставі ч. 2 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Початок строку відбуття покарання постановлено обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що будучи засудженим вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без поважних причин не вийшов на громадські роботи більше двох разів протягом місяця, що відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт. За період часу з
04 серпня по 02 листопада 2023 року ОСОБА_7 відпрацював
76 годин громадських робіт, має 124 години не відбутих громадських робіт.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 не дотримався вимог закону, не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, не навів у своїй ухвалі достатніх підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими та не виправив порушення суду першої інстанції. Так, призначене покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 2 місяців пробаційного нагляду не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 59-1 цього Кодексу, оскільки є нижчим від найнижчої межі, передбаченої для цього виду покарання. Між тим, вказаним судом при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 місяці належним чином не враховано те, що ОСОБА_7 раніше судимий, характеризується посередньо та офіційно не працевлаштований. Разом з тим вважає, що після призначення покарання за ч. 2 ст. 389 КК України суд помилково поклав на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. п. 1-3 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України, оскільки зазначені обов'язки повинні бути покладені лише після призначення остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор та захисник ОСОБА_6 просили закрити касаційне провадження у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Як слідує з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 1914 від 17 липня 2024 року, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть (попереднє) № 1496 від 16 липня 2024 р., Комунальний заклад «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Відділення судово-медичної експертизи трупів Криворізького районного відділу Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до висновку, викладеного в ухвалі об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2019 року (провадження
№ 51-4744 кмо18, справа № 761/33482/16-к), у випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадків, якщо воно, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених статтею 433 КПК України, є необхідним для реабілітації померлого.
Зокрема, позиція об'єднаної палати ККС ВС, крім іншого, полягає в тому, що смерть засудженого у більшості випадків робить касаційне провадження безпредметним, оскільки застосування до особи, яка померла, кримінально-правових наслідків діяння є неможливим. З урахуванням викладеного, об'єднана палата зробила висновок, що в разі смерті засудженого касаційне провадження, як правило, підлягає закриттю.
Однак, з огляду на принцип верховенства права та інші засади кримінального провадження, касаційне провадження не може бути закрито, а підлягає продовженню у випадках, якщо з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК України, це буде необхідно в цілях реабілітації засудженого, який помер, або з метою захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Під необхідністю реабілітації особи слід розуміти надання можливості довести невинуватість померлої особи у вчиненні злочину після її смерті. Така процедура передбачає звернення членів сім'ї, близьких родичів або інших осіб, які пов'язані з померлим тісними особистими стосунками, з відповідною заявою до суду, в якій висловлюється бажання продовжити кримінальне провадження з метою реабілітації.
У даному кримінальному провадженні до Суду із касаційною скаргою звернувся лише прокурор, у якій ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, оскільки призначене апеляційним судом покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 2 місяців пробаційного нагляду не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 59-1 КК України.
Вказана касаційна скарга подана на погіршення становища засудженої особи, що свідчить про безпредметність подальшого касаційного провадження, у зв'язку з неможливістю застосування до померлої особи кримінально-правових наслідків діяння, тому касаційне провадження підлягає закриттю у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 .
Зазначене узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 06 жовтня 2022 року (справа № 474/125/20, провадження № 51-5107 км21), від 28 червня 2023 року (справа № 161/274/22, провадження № 51-2073 км23), від 10 вересня 2024 року (справа № 367/3391/17, провадження № 51-7741 км23) від 03 березня 2025 року (справа № 579/2495/23, провадження № 51-5445 км24).
Керуючись статтями 434, 441 КПК України, Суд
постановив:
Касаційне провадження за касаційною скаргою з доповненням прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного судувід 07 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3