17 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/55843/24
провадження № 51-951ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року,
встановив:
Як убачається з копій судових рішень, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 15 січня 2025 року задовольнив клопотання адвоката ОСОБА_4 та встановив слідчому Головного слідчого управління Національної поліції України, який здійснює досудове розслідування, і прокурору Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 12023000000001633 строк на проведення слідчих та процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, який не може перевищувати 1 місяць, тобто до 15 лютого 2025 року, і прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На зазначену вище ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яку Київський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року задовольнив та скасував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року й постановив нову ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про встановлення строку на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001633.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Таким чином, зазначені положення кримінального процесуального закону передбачають неможливість оскарження у касаційному порядку ухвал слідчих суддів та ухвал апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на такі ухвали.
Водночас з матеріалів провадження вбачається, що касатор оскаржує ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, якою було переглянуто ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_4 подав на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Частиною 3 ст. 428 КПК визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам ст. 427 цього Кодексу.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3