18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 140/7725/24
адміністративне провадження № К/990/8693/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Книша Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №140/7725/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної військової адміністрації, Запорізької обласної ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної військової адміністрації, Запорізької обласної ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Запорізької обласної військової адміністрації від 03 квітня 2024 року за №2-ор-к «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Запорізької обласної ради ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Запорізької обласної військової адміністрації від 24 червня 2024 року за №84-ор-к «Про визначення дати звільнення ОСОБА_1 та кінцевий розрахунок із ним»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Запорізької обласної ради з 24 червня 2024 року;
- стягнути з Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 червня 2024 року по день поновлення на посаді з розрахунку 981,46 грн середньоденного заробітку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Запорізької обласної військової адміністрації від 03 квітня 2024 року за №2-ор-к «Про дострокове припинення повноважень заступника голови Запорізької обласної ради ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Запорізької обласної військової адміністрації від 24 червня 2024 року за №84-ор-к «Про визначення дати звільнення ОСОБА_1 та кінцевий розрахунок із ним».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Запорізької обласної ради з 25 червня 2024 року.
Стягнуто з Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 89312,86 грн (вісімдесят дев'ять тисяч триста дванадцять гривень 86 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Запорізької обласної ради з 25 червня 2024 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у розмірі 21101,29 грн (двадцять одна тисяча сто одна гривня 29 копійок) з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року апеляційні скарги Запорізької обласної ради та Запорізької обласної військової адміністрації задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №140/7725/24 скасовано та в позові відмовлено.
28 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Книша Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №140/7725/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Книша Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №140/7725/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної військової адміністрації, Запорізької обласної ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур