14 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4886/24 пров. № А/857/26756/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (головуючий суддя Скраль Т.В., в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі № 260/4886/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком з 10.08.2016 згідно вимог статей 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з 10.08.2016 до 01.10.2017 згідно вимог статей 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме застосувати, як базу для розрахунку (призначення) пенсії, розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2013, 2014, 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити повторний перерахунок пенсії з 01.10.2017 по теперішній час із врахуванням змін щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки з 10.08.2016 до 01.10.2017 та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 неоподатковану одноразову грошову допомогу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23 листопада 2011 року №1191.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовних вимог без розгляду, що виходять за межі шестимісячного терміну звернення - відмовлено.
Оскаржуваним рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року перерахунок пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2013-2015 роки та виплатити пенсію з врахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права мотивуючи тим, що розрахунок вказаного розміру пенсії здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на те, що позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому Головне управління вважає, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах призначена із зниженням віку, призначена їй відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачці пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, що передували переходу на пенсію по віку. Відтак, досягнення позивачкою передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у неї права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 з 14 вересня 2011 року призначена пенсія за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
З 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10 червня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просить провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 10.08.2016 згідно вимог ст.ст. 26. 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2013, 2014, 2015 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
09 липня 2024 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом повідомило позивачку на заяву від 10 червня 2024 року, що на момент призначення пенсії за вислугу років застосовано показник середньої заробітної плати за 2010 рік, 1982,63 грн. Лише в одному випадку застосовується показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії. З 10.08.2016 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з дотриманням норм статті 45 Закону. Розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону станом на сьогодні для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшений на осучаснений показник середньої заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 року №185 (з 01.03.2024 року - 7994,47 грн).
Не погодившись із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні та невиплатою одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XI) та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Колегія суддів враховує, що у постанові від 16.06.2020 в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 11.03.2025 у справі № 560/15252/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Зі змісту відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.07.2024 встановлено, що з 10.08.2016 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 рік у розмірі 3764,40 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачу з 14.09.2011 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 10.08.2016.
Отже, в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Апеляційний суд наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2013-2015 роки, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 260/4886/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 14.03.2025