154/712/25
2/154/627/25
18 березня 2025 року. м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до своєї сестри ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті їх матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який позивач успадкував за заповітом.
Позивач прийняв спадщину, проте, оформити спадщину не зміг через відсутність правовстановлюючого документа на будинок. Отримавши відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, звернувся з даним позовом у суд. Відповідач успадкувала земельні ділянки матері, проте на будинок не претендує.
Позивач у підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, також подала до суду заяву про визнання позову, просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідач визнала позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов'язків, передбачених законом.
Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з витягу з по господарської книги № 6 за 2018 рік Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, згідно з записом в по господарській книзі будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_3 і знаходиться в АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 01 лютого 2008 року склала заповіт, який було посвідчено секретарем Хмелівської сільської ради Володимир-Волинського району та зареєстровано в Реєстрі під № 64, за яким вона належний житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельні ділянки згідно державних актів на право власності ВЛ № 0000005, 0000006, 0000007 заповіла позивачу ОСОБА_1 , а земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю Р1 № 092370 заповіла відповідачу ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 липня 2018 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Чернишин.
По смерті ОСОБА_3 її майно успадкували згідно заповіту її діти, які є сторонами у справі, що підтверджується довідкою № 159 від 03 березня 2021 року Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області та матеріалами спадкової справи № 440/2018, заведеної у Володимирській державній нотаріальній конторі Волинської області.
Згідно постанови державного нотаріуса № 475/02-31 від 26 квітня 2022 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, роз'яснено, що вирішення зазначених питань проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано достатньо доказів того, що позивач ОСОБА_1 є особою, що претендує за заповітом на спадкове майно після померлої матері ОСОБА_3 , а відтак має право на успадкування прав та обов'язків останньої за заповітом, тож вимоги про визнання за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті матері права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами є цілком обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.328, 346, 1217-1218, 1258, 1262, 1268-1270 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Володимир-Волинського міського суду Ігор ВІТЕР