Справа № 560/4257/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
18 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним і скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.11.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.11.2023 та від 15.02.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням встановлених судом обставин.
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою від 22.11.2023 щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який рішенням від 27.11.2023 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (15 років, за наявного 14 років 11 місяців 26 днів), не зарахував період роботи монтажником в ЗАТ "Укренергомонтаж" з 01.09.2000 по 30.11.2000 у зв'язку із відсутністю з 01.07.2000 в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу.
15.02.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням від 22.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки відсутній необхідний страховий стаж (21 рік). У рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 16 днів. До страхового стажу не зарахований період з 01.09.2000 по 31.10.2000, оскільки записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків). До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не врахований період проходження строкової військової служби з 26.04.1986 по 30.10.1986 - у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження військової частини на території радіоактивного забруднення; період роботи з 04.03.1987 по 11.07.1987 у ВО "Херсонський КЗ ім. Петровського", оскільки місто Херсон не відноситься до зони радіологічного забруднення; період з 05.08.1987 по 13.04.1989 - у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження організації на території радіоактивного забруднення. Документами підтверджено , що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 11 місяців 29 днів. Проте відсутні відомості, що позивач постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986
Вважаючи протиправними рішення відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно із статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, за приписами статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням від 27.11.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (15 років, за наявного 14 років 11 місяців 26 днів), оскільки до останнього не зараховано період роботи монтажником в ЗАТ "Укренергомонтаж" у період з 01.09.2000 по 30.11.2000 через відсутність з 01.07.2000 в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу.
Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні (перерахунку) пенсії позивача періодів його роботи.
Так, принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV (в редакції від 02.03.2000) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
Відтак, Закон № 1058-IV станом на день виникнення спірних правовідносин не передбачав наявність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування відомостей про роботу, умовою слугує сплата страхових внесків.
В свою чергу, стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 01.08.2000 до 30.11.2000 працював монтажником у ЗАТ "Укренергомонтаж".
В свою чергу, оскаржуване рішенні ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.11.2023 не містить відомостей про відсутність у трудовій книжці позивача відповідних записів або про те, що в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про спірний період роботи позивача.
Натомість, період роботи з 01.09.2000 до 31.11.2000 не зарахований до страхового стажу позивача за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу.
Абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно до положень частини 2 цієї статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, суд першої інстанції вірно виснував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Окрім того, рішенням від 22.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки відсутній необхідний страховий стаж (21 рік). Страховий стаж позивача становить 15 років 1 місяць 16 днів. До страхового стажу не зарахований період з 01.09.2000 по 31.10.2000, оскільки записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків). До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не врахований період проходження строкової військової служби з 26.04.1986 по 30.10.1986 - у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження військової частини на території радіоактивного забруднення; період роботи з 04.03.1987 по 11.07.1987 у ВО "Херсонський КЗ ім. Петровського", оскільки місто Херсон не відноситься до зони радіологічного забруднення; період з 05.08.1987 по 13.04.1989 - у зв'язку з відсутністю інформації про місцезнаходження організації на території радіоактивного забруднення. Документами підтверджено , що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 11 місяців 29 днів. Проте відсутні відомості, що позивач постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986. Зазначив, що для зарахування періоду з 01.09.2000 по 31.10.2000 необхідно надати підтвердження первинними документами, а сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника ініціювати зустрічну перевірку. Водночас, таким сервісним центром є саме ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зауважує, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Згідно п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно ст. 101 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, у разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, пенсійний орган має право витребовувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, останні не містять доказів щодо здійснення відповідачами повноважень, передбачених Законом № 1058-IV та Порядком №22-1. Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачами відповідних дій щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі не довели правомірність спірних рішень та відсутність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, а тому наявні підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.11.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.02.2024.
Також, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяви позивача від 22.11.2023 та від 15.02.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням встановлених судом обставин.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.