Справа № 127/25180/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гуменюк К.П.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
18 березня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Крижанівського В.В.,
представника відповідача: Липовської Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення,
в липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року позов задоволено.
Постанову серії БАД №492669 від 17.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень скасовано.
Визнано протиправним застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно оскаржуваної постанови серії БАД №492669 від 17.07.2024, 10 липня 2024 року о 18.05 год. ОСОБА_1 в м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 205 А здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб BMW 740 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стоїть, зробив неможливим рух іншим транспортним засобам, чим порушив п.п. 15.10 «д» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п"ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Вичерпний перелік підстав для евакуації транспортних засобів зафіксований у ст. 465-4 КУпАП. Інспектори з паркування мають право евакуювати транспортний засіб, який розташований у заборонених правилами дорожнього руху місцях зупинки та стоянки, або ж у випадку, якщо він значно перешкоджає чи робить неможливим рух інших автомобілів чи пішоходів. Варто зазначити, що таке вилучення автомобілів можливе лише за відсутності водія. Іншими словами, якщо водій перебуває біля транспорту, який припаркував у неналежному місці, інспектор зобов'язаний лише виписати штраф та попросити прибрати автомобіль із забороненого місця. Більше того, якщо водій застав власний автомобіль під час процесу евакуації, працівники інспекції зобов'язані повернути його на місце, а водій буде змушений лише сплатити штраф за порушення правил паркування. Здійснюючи евакуацію автомобіля, інспектори повинні зафіксувати порушення правил паркування на фото або відео. І саме на місці евакуації має бути винесена постанова про вчинення адміністративного правопорушення та складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Обов'язковою вимогою до вищезгаданих документів є їх складання на місці виявлення правопорушення та фіксація усіх необхідних відомостей, що зазначені у ст.ст. 265-4, 258, 283 КУпАП
Згідно з п. 5 »Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, складання згаданих документів інспектором з паркування має бути здійснене у присутності двох понятих. Невнесення будь-яких відомостей про інспектора, понятих, транспортний засіб чи інших до постанови або акту є прямим порушенням згаданих статтей та порядку вжиття заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням (ст. 7 КУпАП). Таким же порушенням порядку буде складання документів не на місці події або за відсутності понятих.
Порушення будь-якої процесуальної вимоги під час евакуації автомобіля (неналежне заповнення постанови чи акта огляду, складання документів не на місці події чи за відсутності понятих) тягне за собою незаконність таких дій.
Відповідно до ст. 265-2 КУпАП евакуація автомобіля на штрафмайданчик дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.
Із наданих представником відповідача фото, суд не вбачає, що автомобіль створював загрозу безпеці або створював перешкоду для руху іншим транспортним засобам.
Таким чином, застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу позивача слід визнати протиправним.
Оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, а саме, що його автомобіль зробив неможливим рух іншим транспортним засобам.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №520/6006/21, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване лише в оскаржуваній постанові від 17.07.2024. Із наданого представником відповідача фото, суд не вбачає, що автомобіль позивача створював загрозу безпеці або створював перешкоду для руху інших транспортних засобів.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 березня 2025 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.