Справа № 560/9995/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
18 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 221350005574 від 22.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з моменту його звернення пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 22.12.2022.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 221350005574 від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII в зв'язку із відсутністю страхового стажу - 15 років;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу який надає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.08.1986 НОМЕР_1 , в тому числі періоди трудової діяльності з 19.05.1992 по 19.11.1997 та з 25.11.1997 по 31.05.1998 на території російської федерації;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 № 742 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, із врахуванням правових висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В свою чергу, позивач не погоджуючись з вказаним рішенням також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у зарахуванні до трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, періоду роботи згідно довідки від 27.03.2022 № 98 в урочищі «Голубещина» з 01.01.1999 по 26.03.2002, ухваливши в цій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідачів зарахувати цей період.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 18.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Подана заява та додані до неї документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням прийняті 18.03.2024 та зареєстровані у пенсійному органі за № 742, що підтверджується копією розписки-повідомлення.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ пенсійного органу, що призначає пенсію-Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 221350005574 від 26.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII за відсутності страхового стажу-15 років.
Вік заявника на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку становить 58 років 04 місяці.
Страховий стаж становить 02 роки 07 місяців 08 днів.
Рішенням пенсійного органу до страхового стажу не враховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки від 01.08.1986 НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечитабельною печаткою;
- період роботи з 01.10.1999 по 26.03.2002, оскільки довідка не містить підстави видачі, а саме відсутні номери та дати наказів про роботу.
Крім того періоди роботи з 19.05.1992 по 19.11.1997, та з 25.11.1997 по 31.05.1998 з 01.01.1992 до страхового стажу не враховуються, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно із копією посвідчення (категорії 2) серії НОМЕР_2 від 23.12.2019, ОСОБА_1 , має право на пільги та компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
Згідно із копією архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/7263 від 18.09.2023, по архівним документам НОМЕР_3 відділу військової торгівлі встановлено, що ОСОБА_1 прибув для проходження спеціальних зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 02 червня 1987 року (наказ від 03 червня 1987 року № 384), вибув 04 жовтня 1987 року (наказ від 04 жовтня 1987 року № 507), та вказано помісячно дні виїзду в зони (на об'єкти, населенні пункти), отримана доза опромінення, місце дислокації військової частини.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів-8 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, (далі-Закон № 1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
За змістом частин 1 та 2 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
В силу частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
В солідарній системі призначається пенсія за віком, що передбачено пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV.
У відповідності до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
З приписами частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1, 2, 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім такого випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 5-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтями 1, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1993, (далі Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова № 1328), постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, з 01.01.2023.
Згідно із статтею 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі. в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом № 1058-IV з 01 січня 2004 року, страховий стаж працівників обраховується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, який набрав чинності 01.01.1992 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Згідно із пунктом а) статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,-за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В силу статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 та пунктом 2 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У відповідності до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 розділу I Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
За змістом пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2.1 розділу II Порядку № 22-1, встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.
До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
До заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, додаються такі документи:
- довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб зобов'язаний здійснити ряд дій за встановленим у цьому пункті переліком, в тому числі надати інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; зареєструвати заяву, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнити інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснити порядок підтвердження страхового стажу; повідомити про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надіслати запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Приписами пункту 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальним питанням від 20.06.1974 року № 162, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), (далі Інструкція № 162).
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення-у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З кожним записом, внесеним на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація повинна ознайомити власника такої книжки під підпис в особовій картці, в якій повинен бути повторений точний запис із трудової книжки.
Відповідно до пунктів 2.10, 2.11 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульний лист) трудової книжки.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу та інших записів, виправлення проводиться адміністрацією того підприємства де було проведено внесення відповідного запису, а адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз змісту наведених правових норм та оцінка встановлених у справі обставин надають суду підстави для таких висновків.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 221350005574 від 26.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII за відсутності страхового стажу-15 років, при цьому до страхового стажу не враховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки від 01.08.1986 НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечитабельною печаткою;
- період роботи з 01.10.1999 по 26.03.2002, оскільки довідка не містить підстави видачі, а саме відсутні номери та дати наказів про роботу;
- періоди роботи з 19.05.1992 по 19.11.1997, та з 25.11.1997 по 31.05.1998 з 01.01.1992, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач не заявив позовні вимоги про зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.
Згідно із частиною 1 та частиною 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідно вийти за межі позовних вимог та для ефективного захисту прав та інтересів позивача вирішити питання про наявність чи відсутність правових підстав для зарахування до його страхового стажу вказаних періодів трудової діяльності.
Слід зазначити, що періоди роботи позивача згідно трудової книжки від 01.08.1986 НОМЕР_1 , та періоди роботи з 19.05.1992 по 19.11.1997, та з 25.11.1997 по 31.05.1998 на території російської федерації підлягають зарахуванню до страхового стажу, беручи до уваги таке.
Пенсійний орган при прийнятті рішення яким він відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки від 01.08.1986 НОМЕР_1 не використав в повному обсязі свої повноваження, передбачені чинним законодавством для їх підтвердження та зарахування до страхового стажу.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено перелік документів які приймаються пенсійним органом для підтвердження стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено які дії зобов'язаний вчинити при прийманні документів працівник структурного підрозділу, що здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема повідомити заявника про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV, визначено, що для більш всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органами, що призначають пенсії, таким пенсійним органам надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відсутність реалізації пенсійним органом своїх прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством щодо можливості отримати первинні документи для більш всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви особи про призначення пенсії за віком при прийнятті такої заяви, а також безпосередньо при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви, суд розцінює як протиправну бездіяльність, яка як наслідок призвела до прийняття протиправного рішення в частині про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою від 01.08.1986 року НОМЕР_1 .
У матеріалах справи наявна копія довідки Приватного акціонерного товариства "Електро", вих. 2/ПФ від 20.06.2024, направлена представнику позивача на його адвокатський запит, згідно якої трудова книжка ОСОБА_1 , оформлялася працівником відділу кадрів Хмельницької мехколони № 13 Тресту "Львівсільськелектросіткобуд" у 2017 році перейменоване у Хмельницьке управління ПрАТ "Електро", яка не була предметом розгляду органом, що призначає пенсію при прийнятті ним рішення, але її відсутність на думку суду є результатом неналежного прийняття заяви про призначення пенсії від позивача та подальшої неналежної підготовки для розгляду такої заяви.
Варто зазначити, що особа не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на належне обчислення страхового стажу при прийнятті рішення про призначення пенсії за віком, оскільки обов'язок по належному веденню та заповненню трудових книжок покладено на уповноважених осіб підприємств, установ, організацій, а також звернути увагу на те, що всі записи у трудовій книжці завірені печатками та містять необхідну інформацію про трудову діяльність позивача.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії за віком.
Отже, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача всі періоди трудової діяльності згідно із трудовою книжкою від 01.08.1986 року НОМЕР_1 .
Відносно періодів роботи з 19.05.1992 по 19.11.1997, та з 25.11.1997 по 31.05.1998 з 01.01.1992 року, на території російської федерації, відмова у зарахуванні яких до страхового стажу виділена пенсійним органом окремо за додаткових підстав, суд вважає за необхідне взяти до уваги такі обставини.
До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди від 13.03.1992 року повинна виконувати свої зобов'язання взяті відповідно до Угоди щодо гарантій прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді від 13.03.1992 року не стосується періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії Угоди від 13.03.1992 року, тобто до 01.01.2023 року.
Тобто, у разі наявності у позивача трудового стажу за періоди роботи за межами України в державах які входили до складу колишнього Союзу РСР, зокрема в даному випадку наявності трудового стажу на території російської федерації в період часу до 01.01.2023, такий трудовий стаж необхідно враховувати до страхового стажу при прийняті рішення про призначення пенсії за віком згідно із законодавством України.
Відтак, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з 19.05.1992 року по 19.11.1997 року, та з 25.11.1997 року по 31.05.1998 року на території російської федерації, записи про які здійсненні у трудовій книжці від 01.08.1986 року НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції вірно погодився із позицією пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду часу зазначеного у довідці від 27.03.2002 року № 98, виданої виконкомом Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про те, що позивач працював лісівником з 01 жовтня 1999 року по 28 березня 2002 року в урочищі "Голубещина" (населений пункт Малі Мацевиці), в зв'язку із відсутністю підстав для наведеної у довідці інформації, тобто номерів і дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, а також відсутністю відомостей про сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду України у реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування. в зв'язку із чим суд робить висновок про те, що у зарахуванні даного періоду часу до страхового стажу необхідно відмовити.
Враховуючи вказане, єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стала відсутність страхового стажу в розмірі 15 років, суд робить висновок про те, що таке рішення необхідно визнати протиправним та скасувати.
У задоволенні позовних вимог де позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 221350005574 від 22.04.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд першої інстанції вірно відмовив, оскільки лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.04.2024 №2200-0304-8/39425 не є рішенням за результатами розгляду заяви і як наслідок розпорядчим документом, та носить інформативний характер про прийняте рішення органом, що вирішував питання про призначення пенсії.
Стосовно позовних вимог в частині де позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з моменту його звернення пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 22.12.2022, слід зазначити наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при прийнятті рішення від 26.03.2024 № 221350005574 не проводило обчислення страхового стажу відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 01.08.1986 НОМЕР_1 , обмежившись при прийняті рішення тільки відсутністю чіткої печатки на титульній сторінці трудової книжки.
Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд вважає, що за таких обставин обчислення страхового стажу необхідно вважати діями які будуть здійснюватися пенсійним органом на власний розсуд, в зв'язку із чим за таких обставин робить висновок про те, що необхідно зобов'язати пенсійний орган за місцем проживання позивача-Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку від 18.03.2024 року відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, із врахуванням правових висновків суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.