18 березня 2025 року справа 280/5058/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виплату індексації пенсії
ОСОБА_1 31.05.2024 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №084050018334 від 01.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024, зарахувавши до загального трудового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.11.197 по 13.12.1998, з 01.08.2002 по 20.12.2002 та з 04.03.2003 по 17.06.2006, періоду проходження військової служби з 23.05.1984 по 29.10.1984 та зайняття підприємницькою діяльністю у період з 26.12.2003 по 27.03.2009.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 позов задоволений частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №084050018334 від 01.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024, зарахувавши до загального трудового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.11.1997 по 13.02.1998, з 01.08.2002 по 20.12.2002 та з 04.03.2003 по 17.06.2006, періоду проходження військової служби з 23.05.1984 по 29.10.1984.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.05.2024.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Посилається на те, що відсутність необхідних записів або неправильних чи неточних записів про періоди роботи у трудовій книжці позбавляє можливості територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати такі періоди до страхового стажу. В трудовій книжці не зазначено дату видачі військового квитка, для підтвердження військової служби позивачем не надано військовий квиток або будь-яких довідок. Загальний страховий стаж складає 28 років 5 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 01.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву за принципом екстериторіальності передано Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві №084050018334 від 01.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 26.11.1997 по 13.12.1998 оскільки відсутній номер протоколу на звільнення, з 01.08.2002 по 20.12.2002 - відсутня печатка на звільненні, з 04.03.2003 по 17.06.2006 - відсутні дані про страхові внески в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Не зараховано військову службу 23.05.1984 - 31.10.1984, оскільки відсутній військовий квиток, в трудовій книжці відсутня дата видачі військового квитка. Страховий стаж позивача на дату звернення становить 28 років 05 місяців 10 днів.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17.08.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , щодо спірних періодів:
- 23.05.1984 - 31.10.1984 - служба в радянській армії;
- з 26.11.1997 по 13.02.1998 прийнятий в члени КСП ім. Шевченка в автогараж водієм, дозволений вихід з членів КСП ім. Шевченка;
- з 01.08.2002 по 20.12.2002 прийнятий на роботу в якості водія ПО «Відродження», звільнений за власним бажанням;
- з 04.03.2003 по 17.06.2006 - прийнятий на роботу на посаду водія-експедитора ООО «Трансагробуд», звільнений за власним бажанням.
Колегія суддів наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Щодо відсутності військового квитка як підстави для незарахування періоду з 23.05.1984 по 31.10.1984 військової служби позивача, суд зазначає наступне.
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи та проходження служби у лавах Радянської Армії є підтвердженням страхового стажу.
Відповідно до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно трудової книжки позивача, він проходив службу в радянській армії в період з 23.05.1984 по 31.10.1984. Аналогічні відомості містяться у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 , а також у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №2330 від 20.05.2024.
Колегія суддів наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Тобто пенсійний орган, у випадку виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;
- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.
Враховуючи вищевикладене, територіальні органи Пенсійного фонду України маючи цілу низку повноважень, не вчинили жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію, поклавши весь тягар відповідальності на останнього.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 18.03.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко