18 березня 2025 року справа 160/15197/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії
ОСОБА_1 11.06.2024 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування періоду роботи з 18.05.1977 по 01.04.1992 на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 по 01.04.1992.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 частково задоволений позов:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №045550022851 від 08.02.2024 про відмову у призначені пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді чоловічого перукаря у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 по 01.04.1992;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки, оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно архівної довідки №4/5-95 від 30.01.2024 не зараховано період роботи з 1978 по 1982 роки , оскільки в первинних документах ім'я та по батькові вказано скорочено.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вперше звернулась 28.12.2023 із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляду ГУ ПФУ в Волинській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Волинській області №045550022851 від 02.01.2024 про відмову у призначені пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивачка 02.02.2024 повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляду ГУ ПФУ в Вінницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області №045550022851 від 08.02.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що за доданими документам до страхового стажу не зараховано період з 18.05.1977 по 01.04.1992, оскільки запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме запис про звільнення завірено відтиском печатки, що не придатний для сприйняття змісту. Згідно архівної довідки №4/5-95 від 30.01.2024 не зараховано період роботи з 1978 по 1982, оскільки в первинних документах ім'я та по батькові вказано скорочено; з 01.04.1992 по 01.09.1992, оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме наявне виправлення в номері наказу про звільнення, що не завірене належним чином; 01.09.1992 по 25.11.1999 оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме - наявне виправлення в даті наказу про прийняття, що не завірене належним чином; з 01.12.1999 по 01.02.2003 оскільки запис внесено з порушенням Інструкції, а саме наявні виправлення в даті наказу про прийняття, в даті звільнення, в даті наказу про звільнення, що не завірені належним чином. Окрім того, за даний період відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17.08.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачкою, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.
Судом встановлено та підтверджено записами трудової книжки НОМЕР_1 та архівною довідкою Дніпровської міської ради №4/5-95 від 30.01.2024, що позивачка працювала у «Дніпропетровській фірмі побутових послуг «Славутич» з 18.05.1977 по 01.04.1992.
Згідно постанови Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №341/460/17, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, внаслідок можливого невиконання обов'язку по сплаті страхових внесків позивачка позбавлена соціального захисту, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на такому підприємстві.
Колегія суддів наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист.
Крім того, згідно частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Тобто пенсійний орган, у випадку виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:
- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;
- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.
Враховуючи вищевикладене, територіальні органи Пенсійного фонду України маючи цілу низку повноважень, не вчинили жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивачки на пенсію, поклавши весь тягар відповідальності на останню.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 18.03.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко