18 березня 2025 р.Справа № 520/19463/24
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду: Ральченка І.М, Катунова В.В., Подобайло З.Г. по справі 520/19463/24
за позовом ОСОБА_1
до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 по справі № 520/19463/24.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду визначено склад колегії: головуючий суддя - Ральченко І.М.., судді: Катунов В.В., Подобайло З.Г.
17.03.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Подобайло З.Г.
В обґрунтування заяви посилається на порушення суддями принципу неупередженості та об'єктивності розгляду справи, що є підставою для їх відводу, відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 36 КАС України та зазначає про порушення суддями вимог КАС України при здійсненні апеляційного провадження.
Так, ОСОБА_1 зазначає, що ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 та від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 по справі № 520/19463/24 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Водночас, після спливу строку на розгляд справи, встановленого ч. 1 ст. 309 КАС України йому не надано жодної інформації щодо результату розгляду апеляційної скарги та така відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вказані обставини, на думку заявника, викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Подобайло З.Г. Передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 40 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Матеріали справи та заяву про відвід передано судді Русановій В.Б. 18.03.2025
Перевіривши матеріали справи, доводи заяви ОСОБА_1 , докази по справі, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 3 1 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Так, мотиви заявника в заяві про відвід суддів фактично зводяться до не розгляду судом апеляційної інстанції справи протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, що є порушенням ч. 1 ст. 309 КАС України.
Разом з тим, наведені обставини не можуть вважатися такими, які викликають сумнів у безсторонності суддів та бути підставою для їх відводу.
Встановлення і обмеження максимальних строків для розгляду адміністративної справи належить до важливих гарантій осіб, що звертаються до суду за захистом порушених прав чи інтересів. Однак, як слідує з практики Європейського суду строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин таких як: складність справи (характер фактів, які необхідно встановити), поведінка заявника та інших державних органів.
Заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про те те, що колегія суддів у складі головуючого судді - Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Подобайло З.Г. вчиняли дії чи бездіяльність, яка б перешкоджала позивачу у доступі до правосуддя, або будь-яким чином позбавляла можливості належного розгляду даної справи.
Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що ч. 2 ст. 309 КАС України передбачено можливість продовження апеляційним судом строку розгляду справи.
Пунктом 1 ст. 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно з пунктом 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. КРЄС вважає за доречне згадати свій Висновок № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» правосуддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.
Жодних підстав, які б свідчили про особисту упередженість суддів Ральченка І.М, Катунова В.В., Подобайло З.Г. або необ'єктивність під час розгляду справи № 520/19463/24 заявником не наведено, а судом не встановлено.
Позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів щодо заявника.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Разом з тим, викладені заявником обставини не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для відводу колегії суддів та не підтверджують пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що заява про відвід суддів не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду: Ральченка І.М, Катунова В.В., Подобайло З.Г. - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Русанова В.Б.