18 березня 2025 р. Справа № 520/27/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, по справі № 520/27/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447 без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447 без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року;
- визнати бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 83% грошового забезпечення, визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447 без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023 року протиправною;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447 без обмеження максимальним розміром з 01.03.2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до складових грошового забезпечення, вказаних в довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447, починаючи з 01.02.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023 року, виходячи зі складових грошового забезпечення вказаних ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ-118447 та урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати зі оплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, порушення судом прав позивача як людини, які передбачені ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року у справі №520/16023/23 встановлено подію збільшення грошового забезпечення з 01.02.2023 та право позивача на перерахунок пенсії з 01.03.2023 року. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 було виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ - 118447, в якій визначено зокрема відомості про надбавку за особливості проходження служби 65% та премії 390%. Проте, ГУ ПФУ в Харківській області вчинив протиправну бездіяльність та не здійснив перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01.03.2023 року на підставі зазначеної довідки.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 у справі №520/16023/23, з урахуванням ухвали від 29.09.2023 про виправлення описки, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, 1) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премії (140% від посадового окладу) та із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь (15% від посадового окладу), та доплату за вчене звання (25% від посадового окладу) відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії; 2) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.02.2023 з визначенням посадового окладу і оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премії (390% від посадового окладу) та із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь (15% від посадового окладу), та доплату за вчене звання (25% від посадового окладу) відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", для здійснення обчислення та перерахунку з 01.03.2023 основного розміру його пенсії.
На виконання рішення суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 видано та направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 15.09.2023 №ФХ-118447, в якій зазначено розміри грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 видано та направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 15.09.2023 №ФХ-118447, в якій зазначено розміри грошового забезпечення станом на 01.02.2023.
Проте, відповідач перерахунок пенсії позивача на підставі довідок від 15.09.2023 №ФХ-118447 станом на 01.01.2023 та станом на 01.02.2023, наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснив.
Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за довідкою, позивач звернувся до суду з даним позовом за для захисту своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності відповідача в частині відмови у проведенні перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки від 15.09.2023 №ФХ - 118447.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії від 15.09.2023 №ФХ - 118447, з 01.02.2023.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 01.03.2023 на підставі довідки від 15.09.2023 №ФХ - 118447 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено наявності станом на 01.02.2023 обставин, з якими закон пов'язує виникнення підстав для перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, а відтак відповідачем прав позивача в цій частині не порушено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нараховувати, провести перерахунок та виплату пенсії в розмірі 83% та без обмеження максимальним розміром, суд дійшов висновку, що такі вимоги заявлені на майбутнє та є передчасними.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У преамбулі Закону №2262-ХІІ зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Згідно із частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до положень статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання,
1) установлювати:
посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами;
посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника;
надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №592/5164/16-а вказала, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії військовослужбовців.
Також, Верховним Судом при розгляді справи №380/15276/21 у постанові від 14.03.2023 сформульовано висновок такого змісту: "Аналіз наведених норм права свідчить про те, що збільшення відсоткового розміру окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців за посадою аналогічною тій, яку займав позивач на час звільнення зі служби, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії, на підставі розпорядчих документів ДФС, не є тотожним підвищенню грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а тому таку зміну розміру грошового забезпечення за окремою посадою не можна розглядати як підвищення грошового забезпечення в цілому."
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даній справі позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки, виданої на виконання рішення суду у зв'язку, зокрема, з виданням Міністром оборони України окремого доручення №2683/з від 01.02.2023.
Тобто, позивач пов'язує виникнення підстав для перерахунку пенсії, зокрема, з виданням вказаного окремого доручення Міністра оборони України, яке не є тотожним підвищенню грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що Окреме доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій.
В цілому такий розпорядчий акт врегульовує правовідносини під час дії воєнного стану, передбачені у ньому виплати є тимчасовими (на період дії воєнного стану), цільовими (з метою належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України), стосуються окремих категорій військовослужбовців.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що окреме доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 не може вважатися обставиною, яка відповідно до статей 43, 51, 63 Закону України №2262-XII є підставою для перерахунку пенсії.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Поряд з цим, у спірних правовідносинах таким рішенням Кабінету Міністрів України є Постанова № 704. Після прийняття Постанови № 704 Кабінетом Міністрів України рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІ1, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не приймалось.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 592/5164/16-а зробила висновок, що премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії, має тимчасовий характер. Виплата такої премії дозволена за наявності підстав тільки в межах видатків, передбачених у кошторисі Міністерства оборони України для грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому розмір такої премії для конкретного військовослужбовця заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від якості та особливостей проходження ним військової служби. Наведене, на думку Великої Палати Верховного Суду, свідчить, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Відтак встановлення премії, передбаченої наказами Міністра оброни України, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що окреме доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 за № 2683/з щодо зазначення конкретного відсотка премії та надбавки за особливості проходження служби не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача провести перерахунок пенсії позивачу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 17 жовтня 2023 року у справі № 140/5557/22.
Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені в зразковій справ № 380/19324/23, колегія суддів відхиляє, оскільки в цій справі спір стосується видачі довідок на виконання рішень суду, у яких, на думку позивача, усупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, неправильно визначено відсоткове значення надбавки за особливості проходження служби та премії. Такі довідки видані станом на 01.01.2021 та 01.01.2022, тобто через підвищення грошового забезпечення внаслідок зростання прожиткового мінімуму з 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, та на думку скаржників не містять всіх складових грошового забезпечення на дату підвищення посадового окладу.
Водночас в справі, що розглядається, спір стосується іншого періоду (станом на 01.02.2023) та в цей період грошове забезпечення не підвищувалося на підставі Урядового рішення.
Посилання апеляційної скарги позивача на те, що подія підвищення з 01.02.2023 року розміру грошового забезпечення військовослужбовців за посадою, яку обіймав позивач перед звільненням, та право позивача на перерахунок основного розміру його пенсії з 01.03.2023 року на підставі довідки уповноваженого органу про розмір його грошового забезпечення станом на 01.02.2023 вже встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 по справі №520/16023/23, яке набрало законної сили, тому в силу положень КАС України не підлягає доказуванню, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у справі №520/16023/23 предметом спору була видача довідки, а не наявність права позивача на проведення перерахунку пенсії.
При цьому, наявність довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023 року не є безумовною підставою для перерахунку пенсії з 01.03.2023 року за відсутності підстав для такого перерахунку.
Крім того, наявність чи відсутність права не є фактичною обставиною, яку може бути встановлено судом в ході розгляду справи.
Висновок суду про наявність або відсутність права на перерахунок пенсії є правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи, яка в силу положень ч.7 ст.78 КАС України не є обов'язковою для суду при розгляді даної справи.
Колегія суддів враховує, що довідка, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.09.2023 №ФХ - 118447 станом на 01.02.2023 року не є складеною на календарну дату, з якої підвищено грошове забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Судом в ході розгляду справи не встановлено наявності станом на 01.02.2023 року обставин, з якими закон пов'язує виникнення підстав для перерахунку пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, а відтак у відповідача не виникло обов'язку здійснити позивачу перерахунку пенсії з 01.03.2023 на підставі довідки від 15.09.2023 №ФХ - 118447 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позову про зобов'язання відповідача нараховувати, провести перерахунок та виплату пенсії в розмірі 83% та без обмеження максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20.
Таким чином, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Так, предметом розгляду в даній справі є бездіяльність пенсійного органу у не здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі нової довідки, направленої уповноваженим органом, та, відповідно, зобов'язання провести такий перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023.
Отже, на момент розгляду справи перерахунок пенсії з 01.02.2023 не проведений, правовідносини між сторонами в частині умов такого перерахунку та виплати перерахованої пенсії в майбутньому не виникли.
З огляду на те, що захисту підлягає порушене право, за встановлених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання нараховувати пенсію, провести перерахунок та виплату пенсії в розмірі 83% та без обмеження максимальним розміром, заявлених на майбутнє, як передчасних.
Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
За цим, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, визначений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оскільки відповідне право позивача не порушено. Доводи скаржника в цій частині є помилковими та необґрунтованими.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 520/27/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич