18 березня 2025 р. Справа № 520/8947/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) від 12.12.2024 року по справі № 520/8947/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" , Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", Міністерства внутрішніх справ України Відділу координації пенсійних питань, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук у розмірі 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року від 10.06.2021 № 33/41-856, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.12.2019 року;
- зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з врахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 по справі № 826/12704/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, та з обов'язковим зазначенням доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.12.2019 року.
Ухвалою суду від 14.06.2024 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, - задоволено частково. Клопотання представника Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" про залучення співвідповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, - задоволено частково. Залучено у якості другого відповідача в частині позовних вимог зобов'язального характеру Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 06.09.2024 залучено Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях як співвідповідача у цій адміністративній справі. Розгляд справи розпочати спочатку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ГСЦ МВС через РСЦ ГСЦ МВС лише з 01 травня 2024 року був уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 та листопад 2019 для перерахунку пенсій. Вказує, що довідки про розмір грошового забезпечення відповідно до п. 3 Порядку № 45 виготовляються виключно на підставі списків наданих Головним пенсійним фондом України. Тобто, позовні вимоги про визнання дій протиправними, які полягають фактично в незадоволенні виконанням рішення в іншій справі не можуть бути задоволені в цій справі.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та вказав, просив суд відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у Національному університеті внутрішніх справ на посаді заступника начальника факультету та був звільнений в запас у 2003 році.
Позивач є кандидатом історичних наук, що підтверджується дипломом кандидата наук серія НОМЕР_1 від 24.10.1990.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області) та отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства внутрішніх справ на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області», з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 по справі № 826/12704/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, склала та направила до ГУПФУ в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року від 10.06.2021 року № 33/41-856 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.12.2019 року.
У зазначеній довідці ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» визначено доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 5% від посадового окладу відповідно до положень підпункту 5 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова КМУ № 988).
Листом від 09.01.2024 № 33/41-131 ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» відмовлено у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року із зазначенням доплати за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу, оскільки на думку відповідача надана довідка від 10.06.2021 № 33/41-856 виготовлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не зазначено в довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 для перерахунку пенсії, відомості про доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2262).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч. 1 ст. 2 Закону № 2262).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про вищу освіту» № 1556 від 01.07.2014 (далі за текстом - Закон № 1556) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Виходячи зі змісту п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII, вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України “Про вищу освіту».
Частиною 2 статті 59 Закону № 1556-VII визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Отже вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання безвідносно до того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Посилання відповідача на те, що грошове забезпечення позивача як поліцейського Національної поліції визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова № 988), не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Підпунктами 5, 6 пункту 5 Постанови № 988 встановлено виплачувати доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу, доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов'язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу.
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 10.06.2021 № 33/41-856 встановлено, що розміри доплат за науковий ступінь кандидата або доктору наук та за вчене звання позивачу встановлено відповідно до підп. 5 та 6 п. 5 Постанови № 988 - в розмірі 5 % посадового окладу.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є кандидатом історичних наук, що підтверджується дипломом кандидата наук серія НОМЕР_1 від 24.10.1990.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно не зазначено у довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 для перерахунку пенсії, відомості про доплату за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII, а не положення підзаконного акта - підп. 5 та 6 п. 5 Постанови № 988.
Щодо доводів апелянта про те, що РСЦ ГСЦ МВС має повноваження лише стосовно розгляду звернень щодо видачі інших (крім довідок за березень та листопад 2019 року) довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії без покладення на нього функцій щодо видачі таких довідок, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 2 п. 1 наказу МВС України № 129 від 25.02.2019 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Наказ № 129), зі змінами, внесеними наказом № 291 від 16.04.2021 «Про внесення зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 2019 року № 129» (далі - Наказ № 291), визначено в Міністерстві внутрішніх справ України територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.
Пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 № 259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» (далі - Наказ № 259) визначено, що в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій є Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 2 Наказу № 259 (зі змінами, внесеними наказом МВС України № 432 від 21.06.2024 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259» (далі - Наказ № 432)), уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за їх зверненнями довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18, а також здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень таких осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладанням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС).
Пунктом 3 Наказу № 259 визначено, що п. 2 Наказу № 259 застосовується з 01.05.2024.
Наказом ГСЦ МВС від 29.04.2024 року № 77 «Про затвердження змін до деяких положень регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС (філій ГСЦ МВС) (далі - наказ № 77) затверджено зміни до деяких положень про регіональні сервісні центри ГСЦ МВС (філії ГСЦ МВС).
Пунктом 10 наказу № 77 визначено внести до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27.04.2020 року № 22, зокрема такі зміни:
1) пункт 1 розділу ІІ доповнити підпунктом 7 такого змісту:
« 7) організація забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення».
Наказом МВС від 21.06.2024 № 432 "Про внесення змін до наказу МВС від 22.04.2024 № 259" пункт 2 викладено в такій редакції:
"2. Уповноважити Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за їх зверненнями довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18, а також здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень таких осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС).";
2) після пункту 2 доповнити пунктами 3, 4 такого змісту:
"3. Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву та Київській області (далі - територіальні медичні об'єднання), які є сторонами у справах щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій та інших пенсійних питань у судах першої (місцеві суди), апеляційної та касаційної інстанцій, вжити заходів щодо залучення Головного сервісного центру МВС як співвідповідача".
Із урахуванням вищевикладеного, доводи відповідача про те, що він не має повноважень на видачу довідки про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 та листопад 2019, є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 520/8947/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко