12 березня 2025 р.Справа № 520/13046/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Трегуб О.О.,
представника відповідача - Олійник М.Л.,
представника третьої особи - Русавський В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.11.24 по справі № 520/13046/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області
третя особа: 5 пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Луганській області (5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, третя особа: 5 пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Луганській області , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях» в частині призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2022р.;
- зобов'язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.04.2022р. по 03.03.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у зв'язку з вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України, виключення з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, зняття з усіх видів забезпечення з 03 березня 2023 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області;
- зобов'язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.03.2023р. по дату фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях» в частині призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2022р.
Зобов'язано Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.04.2022р. по 03.03.2023р.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у зв'язку з вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України, виключення з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, зняття з усіх видів забезпечення з 03 березня 2023 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
Стягнуто з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 142 569, 96 (сто сорок дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять гривень) 96 коп.
Звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме : 11 880,83 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень), 83 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу цивільного захисту України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 20 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні ДСНС України у Луганській області на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області. Позивача було призначено на посаду згідно із наказом ГУ ДСНС України у Луганській області від 17.12.2021 р. № 418 на підставі укладеного контракту на період з 20.12.2021 р. по 19.12.2024 р., місцем розташування автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області було місто Сватове, Луганської області.
08.03.2022р. місто Сватове було окуповано російськими військами, що є загальновідомим фактом. У зв'язку з вищезазначеним позивач з 08.03.2022 р. опинився в окупації та через деякий час потрапив у полон до супротивника. На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 22023130000000607, з якого вбачається реєстрація провадження за обставинами, згідно яких позивача у період часу з 20.09.2022р. по 17.12.2022р. невстановлені особи з числа представників російських окупаційних військ, перебуваючи на території Луганської області у місті Сватове незаконно позбавили волі, при цьому систематично застосовуючи до позивача методи фізичного та психічного впливу.
Крім того, до матеріалів справи надано копію постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 28.08.2023р., згідно якої ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22023130000000607, порушеному за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.
Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДСНС у Луганській області згідно наказу 5 ДПРЗ ГУ ДСНС в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 було проведено службове розслідування, за висновком якого, складеним 01.03.2023р. встановлено факт невиконання позивачем службових обов'язків згідно статті 58 Дисциплінарного статуту, що є грубим дисциплінарним проступком та призвело до порушення вимог пунктів 28,31 Положення та пункту 1 контракту про проходження служби цивільного захисту. Таким чином дисциплінарна комісія клопотала про звільнення позивача зі служби згідно статті 68 Дисциплінарного статуту в зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
Доходячи вказаних висновків, дисциплінарна комісія виходила з того, що в результаті вторгнення російських військ на територію Луганської області адміністративна будівля 5 ДПРЗ ГУ ДСНС в Луганській області з підпорядкованими йому підрозділами, а саме: 19 ДПРЧ, 45 ДПРЧ, 65 ДПРП та частина співробітників опинились в окупації. Станом на 27.02.2023р. на територію, підконтрольну українській владі, не прибув та не виконує посадові обов'язки, серед інших осіб, позивач ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування члени дисциплінарної комісії телефонували на номер телефону, належного позивачу, але телефон не відповідав, з огляду на що з'ясувати його місце перебування не вбачалося за можливе.
Таким чином, дисциплінарна комісія зазначила, що з'ясувати співпрацю позивача з окупаційною владою та отримати будь-які докази цього не має можливості, а також зазначила, що позивач добровільно уклав контракт та взяв на себе обов'язок завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, законів України, захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Підсумовуючи зібрані факти, дисциплінарна комісія вказувала, що позивач допустив порушення службової дисципліни, а саме : невиконання службових обов'язків за посадою у підрозділі за призначенням на підконтрольній українській владі території, чим підірвав авторитет органів та підрозділів цивільного захисту, не сумісні з подальшим проходженням служби цивільного захисту.
Відповідач та його представник надали суду пояснення, згідно яких зазначили, що, як відомо, централізованої евакуації ані населення ані співробітників не здійснювалось, однак, за наявною у відповідача інформацією, частина особового складу, що перебувала в м. Сватове, виїжджала до м. Куп'янськ для несення служби в підрозділі цивільного захисту Харківського гарнізону. Відповідач стверджував, що позивач мав змогу виїхати з міста Сватове на підконтрольну українській владі територію, оскільки, як він вказував, це змогли інші співробітники ГУ ДСНС, однак не зробив цього. Як наводилося вище, згідно висновків службового розслідування не встановлено співпрацю позивача з окупаційною владою.
Позивач стверджував, що напередодні окупації військами рф міста Сватове, жодних наказів та розпоряджень керівництва щодо евакуації або переміщення частини з міста Сватове позивач не отримував. Також були відсутні і інші розпорядження відносно необхідності залишення працівниками міста, що обумовлювали би законну підставу для залишення місця розташування частини. У зв'язку з вищезазначеним, позивач, продовжуючи виконувати свої посадові обов'язки, з незалежних від нього обставин, з 08.03.2022 р. опинився в окупації та через деякий час потрапив у полон до супротивника, не мав змоги виїхати з міста Сватове, оскільки має статус учасника бойових дій, а після захоплення міста російською армією на в'їзді у місто було розташовано ворожі пункти пропуску (блок-пости), де військові супротивника проводили жорстку фільтрацію в'їжджаючих та виїжджаючих за межі населеного пункту, встановлювали їх особи, місце роботи, тощо. До вересня 2022 року позивач переховувався від окупаційної влади, після чого був затриманий, позбавлений волі. Після звільнення позивач виїхав до території Російської Федерації, звідки повернувся на Україну до міста Київ, звідки в серпні 2023 року переїхав до міста Мерефа Харківської області, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить відповідна довідка. Вказане наведено також в копії рапорту позивача від 25.08.2023р., наданої до матеріалів справи відповідачем, який проти такого викладу подій не заперечував.
Згідно акту щодо неможливості взяти пояснення від особового складу 19 ДПРЧ, 45 ДПРЧ та 65 ДПРП 5 ДПРЗ Головного управління від 27.02.2023р., відібрати пояснення згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України від 05.05.2015р. № 515 та статті 81 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V від ОСОБА_1 немає можливості в зв'язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв'язку та ймовірним знаходженням на тимчасово окупованій території Луганської області.
Разом з тим, оскаржуваним наказом від 31.03.2022р. № 100 позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення з 01 квітня 2022 року. Наказ мотивований тим, що частина особового складу ГУ ДСНС в Луганській області та, зокрема, позивач опинились в окупації, на підконтрольну територію України добровільно не прибули, що вимагає з'ясування причини та обставин таких подій. Оскільки немає доказів того, що співробітники структурних та підпорядкованих підрозділів Головного управління погодилися на співпрацю з окупаційною владою, отже немає і підстав для їх звільнення.
Таким чином, з посиланням на пункт 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V, пунктами 1 та 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018р. № 623, позивачу було до моменту закінчення воєнного стану або відповідних службових розслідувань призупинено виплату грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2022р.
Крім того, наказом від 02.03.2023р. № 117, який містив посилання на висновок службового розслідування, статті 57, 58, 68, 80 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009р. № 1068-V, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби у зв'язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, а наказом від 03.03.2023 р. № 118, в порядку реалізації дисциплінарного стягнення, з посиланням на Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. № 593, позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 03.03.2023р.
Згідно акту від 27.02.2023р. про неможливість ознайомлення з наказом 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 «Про проведення службового розслідування», 27.02.2023р. ознайомити ОСОБА_1 з наказом 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Луганській області від 27.02.2023р. № 19 «Про проведення службового розслідування» немає можливості в зв'язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв'язку та ймовірним знаходженням на тимчасово окупованій території Луганської області.
Згідно доповідної записки начальника управління персоналу ГУ ДСНС в Луганській області б/н, без дати, ознайомити ОСОБА_1 з наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях», наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 02 березня 2023 року № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення», наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 03 березня 2023 року № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту» та надати копію наказів не було можливо в зв'язку з тим, що в результаті вторгнення російських військ на територію України ОСОБА_1 опинився в окупації та на підконтрольну територію України добровільно не прибув, з'ясувати місце його перебування не було можливо, будь-який зв'язок з ним був відсутній, в мобільних месенджерах за своїм мобільним номером телефону він не зареєстрований.
Позивач, вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази відповідача необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 142 569, 96 гривень.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦС) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 1 ст. 102 КЦС на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати свій службовий обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 КЦС щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт, з-поміж іншого, з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту.
Згідно з ч. 4 ст. 103 КЦЗ форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 106 КЦЗ контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу.
Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затверджений Законом України від 5 березня 2009 року №1068-V (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни, права та обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування. Дія цього Статуту поширюється на всіх осіб рядового і начальницького складу, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Пунктом 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов'язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту.
Згідно з пунктами 3-4 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби, з-поміж іншого, виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів. Порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням.
Відповідно до пункту 57 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни.
Пунктом 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.
Пунктами 75-76 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу, які порушили службову дисципліну, можуть бути накладені лише визначені цим Статутом дисциплінарні стягнення, що відповідають ступеню вини особи. Відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п. 80 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту.
Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу регулюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 3 Положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.
Відповідно до п. 29 Положення особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.
Пунктом 45 Положення визначено, що контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає Державна служба України з надзвичайних ситуацій, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.
За змістом п. 51 Положення контракт укладається у двох примірниках по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу, за формою згідно з додатками 1 і 2, кожний з яких підписується особою, яка вступає на службу цивільного захисту чи продовжує її, і посадовою особою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, якій надано право на підписання контракту, скріплюється гербовою печаткою відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту і зберігається у кожної із сторін.
Примірник контракту, що залишається в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, долучається до матеріалів для формування особової справи особи, яка приймається на службу цивільного захисту, особової справи особи рядового чи начальницького складу, яка продовжує службу цивільного захисту.
Після укладення контракту видається наказ по особовому складу про прийняття на службу цивільного захисту і призначення на посаду.
Згідно з п. 53 Положення строк дії контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Про день набрання чинності контрактом робиться відповідний запис в усіх примірниках контракту. Строк дії контракту обчислюється повними роками.
У відповідності до п. 56 Положення днем припинення строку дії контракту вважається, зокрема, день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій) - у разі дострокового розірвання контракту.
Згідно пп. 6 п. 176 Положення контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.
Судом встановлено, що притягаючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач виходив з наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби (п.10-3 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2013 № 593, який був передбачений в редакції станом на час спірних правовідносин).
Згідно з п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженої Наказом МВС України № 515 від 05.05.2015р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2015р. за № 582/27027) (надалі - Інструкція), метою проведення службового розслідування є встановлення: обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, винних у вчиненні порушення службової дисципліни, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв'язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; вимог чинного законодавства, які було порушено; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Інструкції, визначені обов'язки посадової особи (членів комісії), якій (яким) доручено проведення службового розслідування, зокрема: дотримуватися вимог чинного законодавства України при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше трьох осіб, одна з яких є особою (членом комісії), якій (якому) доручено проведення службового розслідування; у разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмовим рапортом посадової (посадових) особи (осіб) рядового або начальницького складу, стосовно якої (яких) проводилося службове розслідування, знайомити її (їх) із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її (їх) стосується, з дотриманням вимог чинного законодавства України; посадова особа (члени комісії), якій (яким) доручено проведення службового розслідування, персонально відповідає(ють) за повноту, всебічність, об'єктивність та неупередженість зроблених висновків, а також нерозголошення відомостей, що стосуються чи можуть вплинути на проведення службового розслідування, зачіпають права і законні інтереси чи свободи осіб рядового або начальницького складу, стосовно яких воно проводиться.
Відповідно до пункту 4 Розділу V Інструкції, особа рядового або начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: знати підстави для призначення службового розслідування, яке проводиться щодо неї; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі надавати усні чи письмові пояснення, документи, робити заяви, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, які обізнані або причетні до порушення службової дисципліни, а також в опитуванні інших осіб, яким відомі обставини, що вивчаються під час службового розслідування; звертатися з клопотанням про витребування й долучення до матеріалів службового розслідування нових документів, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових осіб, які його проводять; не надавати будь-яких пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено чинним законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними під час його проведення, у частині, яка її стосується; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені чинним законодавством України.
Судом встановлено, що з витяг з висновку службового розслідування, за наслідками якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вбачається, що позивачу було інкриміновано «невиконання службових обов'язків за посадою у підрозділі за призначенням на підконтрольній українській владі території, чим підривають авторитет органів та підрозділів цивільного захисту».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаний висновок щодо ОСОБА_1 має численні суперечності та припущення, оскільки члени дисциплінарної комісії не виявили в ході службового розслідування а ні переходу ОСОБА_1 на бік окупаційної влади, а ні невиконання з його боку службових обов'язків без поважних причин, також вони не встановили і тієї обставини, що позивачу було віддано законний наказ на вихід за межі окупованої території (міста Сватове Луганської області) та прибуття для продовження несення служби на підконтрольну українській владі територію.
Крім того, за відсутності встановлення наявності такого наказу дисциплінарною комісією не було встановлено також і факту його невиконання з боку позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що складений відносно позивача висновок фактично взагалі не містив жодних реальних та належних обставин скоєння дисциплінарного проступку та містив лише посилання на те, що позивачу припинено виплату грошового забезпечення згідно оскаржуваного наказу № 100 о/с від 31.03.2022р. та численні припущення відносно того, що позивач може перебувати на непідконтрольній Україні території, хоча при цьому дисциплінарна комісія одночасно стверджувала і про те, що з'ясувати факти співпраці позивача з окупаційною владою немає можливості. Разом з тим, дисциплінарна комісія в пункті 25 Висновку стверджувала, що у діях позивача є ознаки злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Обгрунтовуючи належність висновків службового розслідування, представник відповідача посилався лише на те, що деякі інші співробітники ГУ ДСНС в Луганській області потрапили на підконтрольну Україні територію, а отже це міг зробити і позивач.
При цьому відповідачем не наводилися доводи про віддання відповідного наказу і доведення його до позивача, який би визначав його дії з приводу виконання його службових обов'язків у тій ситуації, яка склалася.
Крім того вищезазначене підтверджується показаннями представника третьої особи - ОСОБА_2 ,,який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка, який підтвердив, що відповідний наказ не доводився до відома позивача.
Посилання відповідача на порушення позивачем присяги є абстрактними та не конкретизують суті виявленого дисциплінарного проступку, який мав місце на думку відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що службовим розслідуванням не було встановлено та зазначено конкретного порушення службової дисципліни позивачем, яке передбачено п.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, а також обставин (часу, місця) і наслідків порушення службової дисципліни; осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали передумови для їх спричинення; наявності причинного зв'язку між порушенням службової дисципліни особи (осіб), щодо якої (яких) було призначено службове розслідування, та його наслідками; причин порушення службової дисципліни та умов, що йому сприяли; ступеня провини кожної з осіб, причетних до порушення службової дисципліни, та мотивів протиправної поведінки особи (осіб) рядового чи начальницького складу, її (їх) ставлення до скоєного.
Стосовно забезпечення прав ОСОБА_1 при проведенні службового розслідування, то сторонами у справі не заперечується тієї обставини, що він не брав участі в його проведенні та не повідомлявся про це.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач посилався на акти, складені посадовими особами ГУ ДСНС в Луганській області, за якими немає можливості в зв'язку з відсутністю з ним телефонного та інтернет зв'язку та ймовірним знаходженням позивача на тимчасово окупованій території Луганської області повідомити його про службове розслідування та відібрати від нього пояснення.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що обов'язок забезпечити особі рядового або начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування дотримання її прав покладено на дисциплінарну комісію.
Вказаною Інструкцією також передбачено складання акту лише в разі відмови опитуваної особи надати пояснення, однак у даній справі не встановлено обставин відмови ОСОБА_1 від надання пояснень. Згідно доводів позовної заяви він вказував, що його не було повідомлено про проведення відносно нього службового розслідування і ця обставина сторонами у справі не заперечується.
Крім того, члени комісії не були позбавлені можливості витребувати та вивчати необхідні документи для встановлення відповідних фактів, які підлягали обов'язковому з'ясуванню, однак судом цього не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 було проведено поверхнево та необ'єктивно, без надання останньому можливості представити свої доводи та заперечення.
Крім того, до уваги не було взято обставини, на які позивач посилався, обгрунтовуючи фактичне невиконання ним службових обов'язків у період з квітня 2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, погодившись з висновком службового розслідування, керівник ГУ ДСНС України в Луганській області визначив склад дисциплінарного проступку позивача як «в умовах воєнного стану перестали виконувати покладені на них службові обов'язки за посадою у підрозділі на підконтрольній українській владі території», що не відповідає визначенням, які наведено у ст., ст. 57, 58 Дисциплінарного статуту, на порушення яких має посилання оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 117 від 02.03.2023р.
Крім того, в порушення вимог Дисципілнарного статуту служби цивільного захисту керівник не обгрунтував застосування до позивача найсуворішого виду стягнення, яке було застосовано. В порушення наведених вище вимог п. 80 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, яка передбачає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв'язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту, керівником не було зазначено про вжиття заходів дисциплінарного впливу, раніше застосованих до позивача, а також належним чином не обгрунтовано в чому полягає наявна, на його думку, несумісність перебування на службі, дисциплінарному проступку позивача.
Також колегія суддів зауважує, що судом не встановлено доказів відібрання від ОСОБА_1 пояснень, що мало передувати накладенню на нього дисциплінарного стягнення, а також сторонами у справі не вказувалось на його відмову надати такі пояснення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача зі служби, та в свою чергу скасування наказів від 02.03.2023 р. № 117 «Про накладення дисциплінарного стягнення» та від 03.03.2023 р. № 118 «Про звільнення зі служби цивільного захисту».
З приводу оскаржуваного наказу від 31.03.2022р. № 100 о/с «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишились на тимчасово окупованих територіях», суд зазначає, що його було ухвалено з посиланням на п. 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, пункти 1, 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018р. № 623.
Однак п. 83 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, зміст якого наведено вище, не містить жодних посилань на наявність такого виду дисциплінарного стягнення як припинення виплати заробітної плати.
Щодо положень п. 7 розділу І наведеної вище Інструкції, то він передбачає, що за час відсутності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується. Проте, у даній справі прогулу з боку ОСОБА_1 встановлено не було, а станом на час видання вказаного наказу № 100 у березні 2022 року навіть не проводилося службового розслідування за фактом можливого скоєння позивачем дисциплінарного проступку.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно п. 184 Положення особи рядового і начальницького складу, стосовно яких прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, мають право оскаржити таке рішення у порядку, встановленому законодавством.
У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним особи рядового і начальницького складу поновлюються на посадах, які займали раніше, або на рівнозначних посадах з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюється Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі - Інструкція № 623).
Пунктом 14 розділу XХVІІ Інструкції № 623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, яких було звільнено зі служби, а потім поновлено на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із дня звільнення виплачується за посадою, з якої їх було звільнено.
Пунктом 5 розділу І Інструкції № 623 встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Інструкції № 623, яка є спеціальною для вирішення даних спірних правовідносин та діяла на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення осіб рядового складу служби цивільного захисту обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Згідно довідки 5 пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області від 06.11.2024р. №5728/01-020/5728/02, заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (лютий, березень 2022р.) складала 11880,90 грн. та 11880,90грн. відповідно, а загалом - 23761,80 грн.
Проводячи розрахунок згідно п. 8 Порядку № 100, суд бере до уваги, що загальна сума заробітної плати - 23761,80 грн., кількість фактично відпрацьованих за два місяці перед звільненням днів - 59. З урахуванням викладеного середньоденна заробітна плата позивача складає 402,74 грн.
З урахуванням того, що при середній кількості робочих днів за один рік - 354, сума, належна до стягнення на його користь за 12 місяців складає 142 569, 96 грн.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані накази Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді водія автомобільного відділення 19 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/13046/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 18.03.2025 року