11 березня 2025 р.Справа № 480/13454/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. (ухвалене суддею Опімах Л.М., повний текст якого складено 15.11.2024 р. по справі № 480/13454/23
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в подальшому - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області виключити із інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 відомості про суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 10884,39 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2012 р. є платником єдиного податку другої групи.
Рішенням Головного управління ДПС у Сумській області № 88 від 03.12.2019 р. анульовано свідоцтво платника єдиного податку позивача.
31.12.2019 р. позивач як платник єдиного податку виключений із реєстру.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 р. у справі № 480/1268/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 р., визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 88 від 03.12.2019 р. про анулювання свідоцтва платника податку.
Станом на 10.03.2021 р. контролюючим органом позивачу визначена заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 10884,39 грн. за період анулювання ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку.
30.09.2021 р. відповідачем прийняте рішення № 4435/18-28-24-06/ НОМЕР_1 про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 р. у справі № 480/14268/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 р. визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 4435/18-28-24-06/ НОМЕР_1 від 30.09.2021 р.
Згідно із інтегрованої картки платників податків АІС «Податковий блок» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , не сплатив в повному обсязі авансований внесок з єдиного податку у січні 2017 року, та січні 2018 року за кодом 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (II та III квартал 2021 року) наявний податковий борг, а саме: на 01.04.2021 р. - 10884, 39 грн., 01.05.2021 р. - 10884,39 грн., 01.06.2021 р. - 10884,39 грн., 01.07.2021 р. - 10884,39 грн., 01.08.2021 р. - 10884,39 грн., 01.09.2021 р. - 10884,39 грн.. Податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у ФОП ОСОБА_1 виник 10.03.2021 р. у сумі 10884,39 грн. (у зв'язку з поновленням платника у реєстрі платників єдиного податку контролюючим органом збільшено основного платежу у сумі 11335,20 грн). Протягом квітня-серпня 2021 року в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного податку у загальній сумі 6000 грн. (щомісячні нарахування єдиного податку - 1200 грн.) та зараховано сплачений єдиний податок у загальній сумі 6000 гривень. Податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 на 01.09.2021 р. становив 10884,39 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у період, коли позивач був виключений з реєстру платників єдиного податку він не отримував дохід від підприємницької діяльності, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний податок за вказаний період.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, за рішенням контролюючого органу реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, зокрема, у випадку наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Згідно із п. 300.1.ст. 300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
У разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення про скасування рішення контролюючого органу, згідно з яким ФОП виключено з реєстру платників єдиного податку, відповідним контролюючим органом вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку, зокрема, анулюється дата виключення ФОП з реєстру платників єдиного податку. Тобто, така особа продовжує перебування на спрощеній системі оподаткування, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі № 480/1268/20 набрало законної сили 18.01.2021 р., позивач протягом 2020 року перебував на загальній системі оподаткування. На виконання рішення суду у 2021 році ГУ ДПС у Сумській області поновила його реєстрацію як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2020 р.
Тобто, контролюючим органом внесено зміни до реєстру платників єдиного податку, зокрема, анульовано дату виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період, коли позивач був виключений з реєстру платників єдиного податку він не отримував дохід від підприємницької діяльності, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний податок за цей період, у зв'язку з чим заборгованість в сумі 10884,39 грн. підлягає виключенню з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. по справі № 480/13454/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 18.03.2025 року