Справа № 523/9408/23
Провадження №2/523/1069/25
"21" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за ставкою 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.07.2017 року по 10.03.2023 року у розмірі 49105,06 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.04.2013 року між АТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник або боржник) був укладений кредитний договір № 001-21970-190413, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 31 700 грн на строк починаючи з 19.04.2013 року по 17.04.2016 року зі сплатою 42,00% річних за користування кредитними коштами. Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно. Кредит був наданий, однак відповідач зобов'язання не виконав належним чином, тому Банк звернувся до суду із позовом для стягнення заборгованості, яка становила 51 602,59 грн. У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору, рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 31.05.2017 року по справі №663/291/17 було стягнуто з боржника на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51602,59 грн. Рішення суду не є виконаним.
15.04.2020 року були проведені електроні торги по лоту № GL3N015725, до складу якого входило право вимоги за кредитним договором №001-21970-190413 від 19.04.2013 року, укладеними між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . За результатами проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725 було оголошено переможцем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал». За умовами проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725, переможець електронних торгів зобов'язується провести повний розрахунок (2309690 грн) не пізніше 18 робочих днів з дати формування протоколу електронного аукціону та підписати договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу протягом 20 робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу електронних торгів. 27.04.2020 року на виконання умов проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725 ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на платіжні реквізити АТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 2309690 грн з призначенням платежу: «За придбання активів згідно протоколу № UA-EA-2020-03-25-000011-Ь від 15.04.2020 року лот № GL3N015725». 28.04.2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних аукціону № UA-EA-2020-03-25-000011-Ь між АТ « Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2233/К. Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2233/К Банк - АТ «Дельта Банк» відступив (передав права вимоги) Новому кредитору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Кредитним договором №001-21970-190413 від 19.04.2013 року. Тож, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №001-21970-190413 від 19.04.2013 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
За таких обставин, станом на 10.03.2023 року, зважаючи на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань встановлених рішенням, що ухвалив Скадовський районний суд Херсонської області від 31.05.2017 року по справі № 663/291/17, котрим з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 51602,59 грн, та враховуючи період, за який здійснюється розрахунок з 26.07.2017 року по 10.03.2023 року: розмір 3 % річних за вказаний період складає 8707,41 грн. та розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 40397,65 грн, що разом дорівнює 49105,06 грн (розрахунок 3% річних та інфляційних втрат надається).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України,в порядку статей 128, 130 ЦПК України.
08.01.2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, з наступних підстав: 1) оскільки питання наявності заборгованості за кредитним договором №001-21970-190413 вже розглядалось в судовому порядку, за наслідком якого ухвалено рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 31.05.2017 по справі № 663/291/17, то питання переходу прав і обов'язків кредитора повинно вирішуватися не на підставі договору факторингу, а на підставі заміни сторони у цивільній справі. Однак, по цивільній справі №663/291/17 сторона позивача або стягувача не замінювалася правонаступником. 2) позивач не надав підтвердження стосовно того, чи вчинялися будь-які дії щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання. Відсутні дані, що боржник мав у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконав його у такий спосіб. Відсутні докази того, що такий тривалий термін порушення грошового зобов'язання був допущений з вини боржника. 3) позивач не надав доказів повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги, не містить підтвердження направлення відповідачу договору про відступлення права вимоги №2233/К від 28.04.2020 року та Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ФК «Профіт Капітал». 4) позивачем пропущено строки позовної давності. Позивач просить нарахувати 3% річних та інфляційних витрат з 26.07.2017 року по 10.03.2023 року. Проте, початок перебігу строку, за який можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні витрати, починається з моменту прострочення виконання основного зобов'язання, а не з моменту набрання рішенням законної сили. 5) вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат у період з 24.02.2022 року і до 30 дня після припинення воєнного стану суперечить чинному законодавству.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.04.2013 року між АТ «Дельта Банк» ( первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник або боржник) був укладений кредитний договір № 001-21970-190413 за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 31 700 грн на строк починаючи з 19.04.2013 року по 17.04.2016 року зі сплатою 42,00% річних за користування кредитними коштами. Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно. Кредит був наданий, однак відповідач зобов'язання не виконав належним чином.
У зв'язку із невиконанням умов Кредитного договору, рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 31.05.2017 року, по справі №663/291/17, стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51602,59 грн. Рішення суду не є виконаним.
15.04.2020 року були проведені електроні торги по лоту № GL3N015725, до складу якого входило право вимоги за кредитним договором №001-21970-190413 від 19.04.2013 року, укладеними між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
За результатами проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725, було оголошено переможцем ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», що підтверджується протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-03-25-000011-Ь від 15.04.2020 року.
27.04.2020 року на виконання умов проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725 ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на платіжні реквізити АТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 2309690 грн з призначенням платежу: «За придбання активів згідно протоколу № UA-EA-2020-03-25-000011-Ь від 15.04.2020 року лот № GL3N015725», що підтверджується платіжним дорученням № 270 від 27.04.2020 року.
28.04.2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних аукціону № UA-EA-2020-03-25-000011-Ь між АТ « Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2233/К.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2233/К Банк - АТ «Дельта Банк» відступив (передав права вимоги) Новому кредитору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Кредитним договором №001-21970-190413 від 19.04.2013 року.
Відповідно, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором № -21970-190413 від 19.04.2013 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
При цьому, згідно п. 2 Договору про відступлення прав вимоги за № 2233/К ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в тому числі було передано право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних).
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання станом на 10.03.2023 рік щодо виконання рішення Скадовський районний суд Херсонської області від 31.05.2017 року по справі №663/291/17 не виконав. Доказів іншого відповідач ОСОБА_1 суду не надав.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачений статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ст. 599 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 « Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не впливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самий кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначений змістом зобов'язання ( неналежне виконання).
Положенням ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальними правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання належного від підстав його виникнення ( договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилася Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/156-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором процентів за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону( частини другої ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційний витрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційний процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання ( стаття 625 ЦК України).
У постановах Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-цц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційний витрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційний процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Таким чином, з ухваленням судом у 2017 році рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 19.04.2013 року зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов'язання не відбулось. Відтак, суд дійшов висновку що кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу ( п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ « Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові в позові- ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки- ст. 257 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз змісту наведених норма матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки внаслідок не виконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь за прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк карантину неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
У даній справі, ТОВ « ФК « Профіт Капітал» пред'явило позов до суду 06 травня 2023 року. При цьому позивач звернувся за стягненням з відповідача 3% річних за час прострочення, з 26.07.2017 року по 10.03.2023 року виходячи із простроченої суми заборгованості.
З огляду на викладене, враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину, суд прийшов до висновку що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих банком 3% річних за вказаний період, на його думку, складає 8707,41 грн, розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 40397,65 грн, що разом дорівнює 49105,06 грн.
Разом із тим, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки у даному випадку 3% річних та інфляційні можуть бути нараховані лише за період з 26.07.2017 року по 23.02.2022 року включно.
З 24.02.2022 року по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.
Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (в редакції з 17 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно, ТОВ « ФК « Профіт Капітал» не мало права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану ОСОБА_1 , якій мав прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК, з 24.02.2022 року.
З огляду на викладене, за розрахунком суду, з ОСОБА_1 підлягає стягненню:
- Інфляційні втрати за період з 26.07.2017 року по 24.02.2022 року, у розмірі 22 037,37грн;
- 3% річних за період з 26.07.2017 року по 24.02.2022 року, у розмірі 7099,95 грн;
Всього підлягає стягненню: 22 037,37 грн. + 7099,95 грн. = 29 137,32 грн.
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 зазначеним у відзиві на позов, суд зазначає, що вони не спростовують законності підстав для стягнення 3% річних на інфляційних втрат, за вказаний судом період, виходячи із наступного.
Позивачем надано суду всі належні докази в підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 001-21970-190413 від 19.04.2013 року, укладеним між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , від АТ "Дельта Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал". В свою чергу доводи ОСОБА_1 щодо відсутності переходу права вимоги, внаслідок не заміни сторони у цивільній справі, відповідно до вимог ЦПК України, судом не приймаються, оскільки права та обов'язки у даному випадку на законних підставах перейшли на підставі договору відступлення права вимоги від від 28.09.2021 року, і предмет позову зводиться до стягнення 3/% річних та інфляційних втрат, судом не вирішується питання виконання судового рішення.
В свою чергу, доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості нарахування штрафних санкцій під-час дії воєнного стану, судом прийнято до уваги, внаслідок чого здійснено перерахунок суми боргу.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать втрати на професійну правничу допомогу.
За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 180.
Сума судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до стягнення позивачем з відповідача, становить 2500,00 грн.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір втрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріалами справи підтверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» укладено договір про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року.
Відповідно до п.п. 1.1. Договору Об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов'язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.
Сторони в п.п. 3.1.5 Договору визначили, що Клієнт сплачує на користь Об'єднання винагороду, зокрема у розмірі 2500,00 грн, за проведення консультацій з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовки проекту позовної заяви для направлення до суду 1 (однієї) позовної заяви про стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно реєстру боржників.
Так, на виконання умов визначених розділом 3 Договору складено акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого, вказується розмір та обсяг наданої правової допомоги із зазначенням вартості.
Відповідно до Акту, вартість наданих послуг із правової допомоги складає 2500,00 грн,в котрий відповідно включено правову допомогу до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №001-21970-190413, що була сплачена TOB «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» Об'єднанню в повному обсязі, та підтверджується платіжним дорученням № 10228.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши наданий суду Акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 20.02.2023 року, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) повністю відповідає критерію реальності, розумності.
Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 59,34%. Тому, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 592,69 грн. та сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1 483,50 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційні витрати- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, Код ЄДРПОУ:39992082, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Код Банку: 322001) суму боргу, а саме 3% річних у розмірі 7099,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 037,37 грн, що разом дорівнює 29 137,32 грн., за період з 26.07.2017 року по 24.02.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, Код ЄДРПОУ:39992082, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Код Банку: 322001) судовий збір у розмірі 1592,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, Код ЄДРПОУ:39992082, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Код Банку: 322001) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1483,50 грн.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 05.03.2025 року, у зв'язку із періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко