13 березня 2025 року Справа № 480/116/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/116/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 57 від 27.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити йому пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перебував на військовій службі за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - снайпера 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " 1 категорії (тип Б) в званні прапорщика.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2020 № 97-ОС, яким позивача звільнено з військової служби, загальна вислуга станом на 10.03.2020 складає 29 років 02 місяці 07 днів, з яких календарних - 19 років 10 місяців 21 день, пільгова - 09 років 03 місяці 20 днів.
Після звільнення позивач направив на адресу відповідача заяву про направлення документів до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 25.03.2024 відмовила у прийнятті заяви про призначення пенсії за вислугу років та підготовці відповідних документів, оскільки у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років через недостатню вислугу років у календарному обчисленні.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 120/3062/24 зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити до органу, що призначає пенсію (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760.
На виконання вказаного судового рішення прикордонним органом направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Проте 27.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 57, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років.
Позивач з таким рішенням пенсійного органу не погоджується, оскільки вважає, що має право на обрахунок вислуги років в пільговому розрахунку в цілях призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою від 08.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , перебував на військовій службі за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - снайпера 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В), відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " І категорії (тип Б).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2020 № 97-ОС "Про особовий склад" з позивачем припинено (розірвано) контракт та його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по НОМЕР_1 прикордонному загону.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.03.2020 № 97-ОС загальна вислуга років позивача станом на 10.03.2020 становить 29 років 02 місяці 07 днів, з яких календарна - 19 років 10 місяців 21 день, пільгова - 09 років 03 місяці 20 днів.
Позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою від 11.03.2024, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 25.03.2024 повідомила позивача про відсутність підстав для прийняття від нього заяви про призначення пенсії за вислугу років, та надання доручення військовій частині про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, встановлених статтею 12 Закону № 2262, та їх надсилання до відповідного органу ПФУ, оскільки станом на 10.03.2020 його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 19 років 10 місяців 17 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановлених пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто позивач не набув права на призначення пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 120/3062/24 зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити до органу, що призначає пенсію (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760.
На виконання вказаного судового рішення прикордонним органом направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Проте 27.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 57, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується.
Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки 06 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відтак у разі звільнення особи з з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 з Державної прикордонної служби України така особа незалежно від віку та за наявності вислуги 24 календарних роки 06 місяців і більше має право на призначення пенсії відповідно до пункту а статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (надалі Порядок № 393).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в Державній кримінально-виконавчій службі з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з пунктом 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 3 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Обґрунтовуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, позивач посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову суду касаційної інстанції у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Водночас слід врахувати те, що такий висновок суду касаційної інстанції обумовлений тим, що редакція пункту 3 Порядку № 393, що була чинною на момент розгляду справи № 805/3923/18-а, на відміну від статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Порядку № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], то ж суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Разом із тим після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" і Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і Порядок № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" усунуто розбіжності між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Виходячи з положень статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пунктів 1 та 2-1 Порядку № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядку № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність зокрема для цього спору.
А відтак відповідно до приписів законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, необхідною умовою для призначення (перерахунку) пенсії на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є наявність необхідної календарної вислуги років.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/23.
Зокрема суд касаційної інстанції у цій постанові сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" усунуто розбіжності між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- виходячи з положень статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Такі висновки Верховного Суду викладені і в постанові суду касаційної інстанції від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, де зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що календарна вислуга років позивача складає 19 років 10 місяців 17 днів.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 24 років 06 місяців і більше, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, тому відповідач правомірно відмовив позивачеві у призначенні пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, доводи позивача про те, що він має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб є безпідставними, оскільки після внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 змін "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" змін календарна вислуга для призначення бажаної позивачем пенсії має складати 24 роки 06 місяців і більше.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд визнає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних із сплатою ним судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал