18 березня 2025 року м. Рівне №460/2507/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач) , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.12.2024 №172650009849, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27 листопада 2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
25.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 02 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.07.1993 та довідкою від 28.10.2024 №2223.
Згідно з довідкою від 29.08.2024 №709/03-19 позивач дійсно була зареєстрована у селі Немовичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 10.12.1986, з 17.10.1991 по 02.12.1992, у селі Катеринівка Сарненського району Рівненської області з 02.12.1992 по теперішній час.
27.11.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням від 03.12.2024 №172650009849 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років до 01.01.1993.
Згідно із зазначеним рішенням:
- вік заявника становить 54 роки;
- загальний страховий стаж складає 29 років 0 місяців 18 днів;
- період проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 02 місяці 15 днів.
Крім того, до періоду у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 26.04.1986 по 10.12.1986, оскільки у довідці від 29.08.2024 №709/03-19 не зазначено підстави за 1986 рік та у даний період особа навчалася у навчальному закладі, яке знаходиться у смт.Березне, що відноситься до 4-ої зони посиленого радіологічного контролю.
Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу п'ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 29.08.2024 №709/03-19 позивач дійсно була зареєстрована у селі Немовичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 10.12.1986, з 17.10.1991 по 02.12.1992, у селі Катеринівка Сарненського району Рівненської області з 02.12.1992 по теперішній час.
Зазначені населені пункти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідачем на підставі довідки від 29.08.2024 №709/03-19 зараховано до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 01 рік 02 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Згідно оскаржуваного рішення до цього періоду не враховано період з 26.04.1986 по 10.12.1986, оскільки у даний період позивач навчалася в навчальному закладі у смт.Березне.
Так, згідно диплому № НОМЕР_2 позивач з 01.09.1986 по 30.06.1989 навчалася в СПТУ №4 смт.Березне.
Смт.Березне Рівненської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), тому період навчання у вказаному вище навчальному закладі не може бути зарахований до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Для особи, яка проживала у різних зонах, право на дострокове призначення пенсії визначається по одній зоні. Сумування зон небезпеки не допускається.
Таким чином, підсумовуючи періоди проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року за наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що він є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Разом з тим, позивач зазначає, що підтвердженням її статусу громадянки, постраждалої від Чорнобильської катастрофи, є посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Рівненською держадміністрацію, яке надає їй право користуватися пільгами, встановленими статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Суд погоджується, що наявність у позивача вказаного посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає їй право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачу віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд зауважує, що на виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Таким чином, наданою позивачем довідкою від 29.08.2024 №709/03-19 підтверджується лише факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення (у селі Немовичі та у селі Катеринівка Сарненського району Рівненської області) протягом 1 року 6 місяців 23 днів (з 26.04.1986 по 01.09.1986 - 4 місяці 7 днів, з 17.10.1992 по 02.12.1992 - 1 рік 1 місяць 16 днів, з 02.12.1992 по 01.01.1993 - 1 місяць).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки наданими до заяви про призначення пенсії документами не підтверджується, що станом на 01 січня 1993 року позивач постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше трьох років, то права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не має.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 11 березня 2024 року в адміністративній справі №500/2422/23.
Враховуючи вищезазначене правове регулювання та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку, що рішення відповідача 03.12.2024 №172650009849 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Богдана Хмельницького, 116А,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49000. ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Повний текст рішення складений 18.03.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО