18 березня 2025 року м. Рівне №460/1237/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 22.11.2024 №37/д, про повернення документів на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що позивач перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в рази втрати годувальника або факт призначення пенсії загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 29.01.2025 позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою від 20.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 рідна сестра ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у зв'язку з захистом Батьківщини. Позивач подала документи для призначення одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця. Однак, відповідач протоколом від 22.11.2024 №37/д повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують, що позивач перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця. З покликанням на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1155/24 від 25.07.2024, вказує, що ОСОБА_2 , будучи на військовій службі постійно надсилав ОСОБА_1 , на її утримання грошові перекази; ОСОБА_2 , є особою, яка тривалий час здійснювала систематичне забезпечення сестри, продуктами харчування, одягом, медикаментами у разі необхідності, забезпечував належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Оскільки, вона є членом сім'ї загиблого військовослужбовця в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вважає, що відповідач протиправно та необґрунтовано направив на доопрацювання документи про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови №168. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. В силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідженими у справі доказами, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (прізвище після укладення шлюбу) та ОСОБА_2 були рідними братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_1 , яке видане Полицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області 10.06.1983 та серії НОМЕР_2 , яке видане Володимирецьким відділом реєстрації АГС Рівненської області 30.07.2001 (повторно) - де їх батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (батько), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18.02.2019.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 (мати), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.06.2020.
Після 24.02.2022 ОСОБА_2 був призваний за мобілізацією в умовах воєнного стану на військову службу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 16.06.2023.
Відповідно до довідки №742 від 19.06.2023, яка видана Полицькою сільською радою Вараського району Рівненської області, ОСОБА_1 , здійснила поховання брата ОСОБА_2 .
Смерть ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджуються сповіщенням сім'ї, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.06.2023 №1909.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1155/24 від 25.07.2024, що набрало законної сили 27.08.2024, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з рідним братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю в період з 2018 року по 09.06.2023.
В подальшому, ОСОБА_1 через ІНФОРМАЦІЯ_6 подала документи для призначення одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 .
14.12.2024 перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_7 листом №7504 направив на адресу позивачки копію Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №37/д від 22.11.2024.
Відповідно до протоколу №37/д від 22.11.2024 комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 - сестри загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата, оскільки відповідно до наданих документів, заявниця (сестра) не відноситься до визначеного законом кола осіб, яким може бути призначена така допомога. Також за поданими документами неможливо встановити чи перебувала заявниця на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії по втраті годувальника чи факт призначення даного виду пенсії, не надано. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області (справа №556/1155/24 від 25.07.2024), яке набрало законної сили 27.08.2024, про встановлення факту проживання з рідним братом однією сім'єю у період з 2018 року по 09 червня 2023 року, не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, вирішено повернути на доопрацювання, з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в рази втрати годувальника або факт призначення пенсії загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась з даним позовом в суд.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XI відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема закріплене право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша статті 16 цього Закону).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання Указів Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168, у редакції чинній станом на 09.06.2023).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975, у редакції чинній станом на 09.06.2023).
За приписами пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 5 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. А частиною четвертою цієї статті визначено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є рідною сестрою загиблого брата в силу кровного споріднення. Разом з тим, відповідно до протоколу №37/д від 22.11.2024 відповідачем не ставиться під сумнів, що заявниця - сестра загиблого, тобто член сім'ї. Отже, покликання позивача у позовній заяві з даного приводу є безпідставними.
Застосовуючи законодавчі норми у редакції чинній станом на 09.06.2023, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.12.2021 по справі №465/1980/18, де колегією суддів Касаційного адміністративного суду зауважено на тому, що дата смерті військовослужбовця є вирішальною обставиною для визначення дати виникнення у відповідних осіб права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру для її нарахування. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок №975, не визначають виключний порядок, яким чином має бути встановлено факт загибелі (смерті) військовослужбовця. Підстави видачі свідоцтва про смерть не впливають на факт отримання грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця. В цьому випадку важливим є лише відомості у свідоцтві, а саме: дата смерті (https://reestr.court.gov.ua/Review/101731801).
Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначена дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не є спірним у справі.
Спірним в межах даної справи є те, чи відноситься позивач до кола осіб, які згідно з пунктом 2 постанови №168, мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Пунктом 2 постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Отже, отримувачі такої одноразової грошової допомоги, передбачені у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній станом на 09.06.2023) визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Як встановлено судом, смерть ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини.
Підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Таким чином, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко визначене коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Так, за частиною першою цієї статті, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге;
діти, які не досягли повноліття;
утриманці загиблого (померлого).
При цьому, чітко зазначено, що утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Суд звертає увагу, що задля отримання спірної одноразової грошової допомоги, особі слід підтвердити «право на пенсію» у разі втрати годувальника в розрізі віднесення як утриманця загиблого (не визначено умовою саме отримання цього виду пенсії).
Статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII, у редакції чинній станом на 09.06.2023) передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Таким чином, визначено умови: непрацездатність члена сім'ї та перебування на утриманні загиблого.
Так, статтею 31 Закону №2262-XII визначено членів сім'ї, які вважаються утриманцями. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника передбачені статтею 29 Закону №2262-XII. Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Статтею 30 Закону №2262-XII чітко визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Судом не встановлено, що ОСОБА_1 в силу пункту «а» або ж «д» цієї статті може вважатися непрацездатними членом сім'ї загиблого брата.
Позивач, з покликанням на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1155/24 від 25.07.2024, вказує, що ОСОБА_2 , будучи на військовій службі постійно надсилав на її утримання грошові перекази та тривалий час здійснював систематичне забезпечення сестри, продуктами харчування, одягом, медикаментами у разі необхідності, забезпечував належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Суд зауважує, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1155/24 від 25.07.2024, що набрало законної сили 27.08.2024, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з рідним братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю в період з 2018 року по 09.06.2023.
Тобто, вказаним рішенням суду встановлено саме факт проживання позивача з рідним братом однією сім'єю (факт, що має юридичне значення).
Однак, цим рішенням суду не встановлено факт, що має юридичне значення, а саме про перебування ОСОБА_1 на утриманні брата.
В межах даної справи, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 , будучи на військовій службі постійно надсилав ОСОБА_1 , на її утримання грошові перекази та того, що ОСОБА_2 особа, яка тривалий час здійснювала систематичне забезпечення сестри, продуктами харчування, одягом, медикаментами у разі необхідності, належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
У сукупності вищенаведеного, вирішуючи питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , суд наголошує, що позивачем не надано доказів того, що вона є непрацездатною особою. Також матеріали справи не містять доказів про перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого, зокрема одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування (або ж про перебування на повному утриманні).
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач на законних підставах, обґрунтовано і правомірно вказав у спірному рішенні про те, що відповідно до наданих документів, позивач не відноситься до визначеного законом кола осіб, яким може бути призначена спірна допомога; неможливо встановити чи перебувала заявниця на утриманні загиблого; не надано підтверджуючих документів про право на призначення пенсії по втраті годувальника. Також слушно зауважуно, що рішення Володимирецького районного суду Рівненської області (справа №556/1155/24 від 25.07.2024), яке набрало законної сили 27.08.2024, про встановлення факту проживання з рідним братом однією сім'єю у період з 2018 року по 09 червня 2023 року, не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, комісією правомірно вирішено повернути документи на доопрацювання, з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Такі дії повністю узгоджуються з положеннями пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, у відповідній редакції, за якими у місячний строк після надходження всіх документів Міноборони приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
З огляду на усе наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а його рішення в повній мірі відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Відтак, не підлягають до задоволення, як вимоги про скасування правового акту індивідуальної дії, так і похідні вимоги про зобов'язання повторно розглянути заяву.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, яке оформлене протоколом від 22.11.2024 №37/д, про повернення документів на доопрацювання та зобов'язання повторно розглянути заяву з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)
Суддя Н.В. Друзенко