18 березня 2025 року м. Рівне №460/1829/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просив суд:
визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач 1 у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідач 2 у встановлений судом строк відзив на позов не подав, причини не подання суду не повідомив. Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
З 17 лютого 2020 року позивач працевлаштований складальником відділу прийому товарів аптечного складу № 6 структурного підрозділу ТОВ «БаДМ» у м. Рівне, що підтверджується, серед іншого, наказом від 14.02.2020 № 43/ос.
Листом Міністерства охорони здоров'я України від 19.04.2024 № 11.1-29/16628/2-24 ТОВ «БаДМ» повідомлено про те, що дане товариство визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.
Листом від 27.12.2024 № 362/24/0004/002- вих-1 повідомлено, що наказом Міністерства охорони здоров'я від 18.04.2024 №664 «Про встановлення відповідності та визначення підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «БаДМ» визначений критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Враховуючи зазначені обставини, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який працює в ТОВ «БаДМ», відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650 був заброньований до 18.04.2025.
Інформація про бронювання відображена у військово-обліковому документі в електронній формі.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 бронювався в електронній формі засобами Порталу Дія. Відомості про бронювання ОСОБА_1 відображені у військово-обліковому документі в електронній формі.
03.01.2025 ОСОБА_1 прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. Там йому повідомили про проблеми із бронюванням, без уточнення які саме проблеми і коли вони виникли, та доставили до Здолбунівської ЦРЛ для проходження медичного огляду.
По завершенню медичного огляду, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили позивачу, що жодної броні у нього немає.
Також, позивач стверджує, що надавав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, які підтверджували факт його бронювання, однак такі документи не були взяті до уваги.
Разом з тим, позивача було доставлено на територію навчального центру, де йому повідомили, що він зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи таку поведінку ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказ про мобілізацію незаконними, свавільними й такими, що порушують приписи Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями ч. 2 ст. 2 цього ж Закону визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
При цьому одним із принципів здійснення мобілізаційної підготовки та мобілізації є додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян, а зміст мобілізаційної підготовки становить в тому числі бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час (ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закон № 3543-XII).
Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації установлені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Метою бронювання військовозобов'язаних, згідно із ст. 24 Закону № 3543-XII, є забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону № 3543-XII бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов'язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону № 3543-XII).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану (далі - Порядок № 76 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650).
Згідно з п. 1 цього Порядку ним визначається механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України.
Пунктом 2 Порядку № 76 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 "Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану" (далі - Порядок № 650 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Не підлягають бронюванню військовозобов'язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
У свою чергу, пунктом 1 Порядку № 650 передбачено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно з п. 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов'язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.
Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.
Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.
Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.
Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр військовозобов'язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:
загальної кількості військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
загальної кількості військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.
Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов'язаних, а саме: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дата народження; ознака військового обліку за призначенням (загальний або спеціальний); дата закінчення строку дії відстрочки та перебування на спеціальному військовому обліку.
У списку зазначаються такі відомості щодо: 1) державного органу, підприємства, установи: повне найменування та місцезнаходження; код згідно з ЄДРПОУ; 2) військовозобов'язаного: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); строк дії відстрочки.
Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.
Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов'язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.
У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
З моменту переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку № 76, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650.
Згідно з п. 21 Порядку № 650 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Відповідно до п. 22 Порядку № 650 за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов'язаного (далі - витяг), який є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Водночас за змістом положень п. 27 Порядку № 650 бронювання військовозобов'язаного підлягає анулюванню у випадках, визначених п. 13 Порядку № 76 із змінами, внесеними Постановою № 650.
На підставі подання державним органом, підприємством, установою обґрунтованої інформації засобами Порталу Дія або шляхом електронної інформаційної взаємодії військовозобов'язаний засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично переводиться на загальний військовий облік, а бронювання анулюється.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає можливість зробити такі ключові висновки у контексті спірних правовідносин:
- однією із законних підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на певний (визначений) строк є бронювання військовозобов'язаних, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; при цьому порядок бронювання за цією підставою визначається Кабінетом Міністрів України;
- заброньовані у встановленому законодавством порядку військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на весь період наданої відстрочки та можуть проходити військову службу лише у добровільному порядку;
- рішення про бронювання приймається Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які подаються підприємствами, визнаними критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- одним з альтернативних способів (механізмів) бронювання є бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія)
- у разі бронювання через Портал Дія переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично та не потрубеє вчинення будь-яких інших додаткових дій;
- завершення процедури електронного бронювання та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відображається у військово-обліковому документі в електронній формі (у застосунку "Резерв+") і сформований витяг про бронювання вважається належним та достатнім документом, який підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки;
- бронювання є чинним протягом всього строку дії відстрочки згідно з рішенням Мінекономіки, водночас відстрочка може бути дострокова анулювана у випадках, передбачених пунктом 13 Порядку № 76.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як працівник підприємства, що має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг був заброньований за ТзОВ "БаДМ" терміном до 18.04.2025.
Факт отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) підтверджується інформацією з його військово-облікового документа в електронній формі "Резерв+" станом на 21.10.2024.
Водночас, з огляду на зроблені вище висновки, є усі підстави вважати, що засобами Реєстру військовозобов'язаних 25.09.2024 автоматично здійснено переведення позивача на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки і з цього моменту він вважається заброньованим.
Це додатково вбачається з витягу із вказаного Реєстру, який наданий позивачем та з якого чітко видно, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 заброньований на період до 18.04.2025.
Таким чином, на основі зібраних та досліджених доказів судом встановлено, що у день прибуття позивача в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за оповіщенням та на дату видання оспорюваного наказу позивач був заброньований у визначеному законодавством порядку, а тому не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач не заперечує факту бронювання позивача і тієї обставини, що йому було відомо про те, що ОСОБА_1 був заброньований за ТзОВ "БаДМ" в електронній формі засобами Єдиного державного вебпотрталу електронних послуг 25.09.2024.
Поряд з цим доводи відповідача на спростування адміністративного позову зводяться до того, що відстрочку від призову під час загальної мобілізації (бронювання) було анульовано у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виявив бажання проходити військову службу, власноруч написав заяву на видачу військового квитка де вказав причину: «у зв'язку з призовом на військову службу по загальній мобілізації», а тому дії відповідача 1 щодо мобілізації позивача є правомірними.
Оцінюючи вказані аргументи суд повторює, що відповідно до Закону № 3543-XII та прийнятих на його реалізацію нормативно-правових актів заброньовані військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а надана з цих підстав відстрочка може бути анульована виключно у випадках, передбачених законодавством. Тобто, лише у разі анулювання бронювання та після переведення військовозобов'язаного на загальний військовий облік, такий, раніше заброньований військовозобов'язаний може бути мобілізований на загальних підставах.
Відповідно до п. 13 Порядку № 76 надана відстрочка підлягає анулюванню у разі: 1) закінчення строку її дії; 2) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; 3) позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; 4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації; 5) звільнення військовозобов'язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації); 6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов'язаного з підприємством; 7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації; 8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України; 10) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності.
Отже, пунктом 13 Порядку № 76 установлено вичерпний перелік випадків, за умови наявності яких надана відстрочка від призову на військову служби під час мобілізації підлягає анулюванню.
Водночас процедура анулювання бронювання регламентується цим же пунктом та передбачає, що анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов'язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4). Надана військовозобов'язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов'язаного.
Таким чином, за відсутності рішення про анулювання наданої позивачу відстрочки, суд виходить з того, що така відстрочка на момент прийняття оспорюваних наказів була чинною (дійсною), тоді як під час розгляду справи протилежного відповідачами не доведено.
Відтак суд погоджується з твердженнями позивача про те, що він був призваний на військову службу всупереч наявному у нього праву на відстрочку терміном до 18.04.2025 і що відповідач-1 протиправно не врахував таке його право при вирішенні питання про можливість призову позивача за мобілізацією.
У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає та порушує законне право позивача на відстрочку від призову на військову службу.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в частині, що стосується позивача) визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки суд прийшов до висновку, що позивача безпідставно та неправомірно призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 , тому наказ Військової частини НОМЕР_1 про включення до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 також є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Під час розгляду справи відповідачі не надали до суду доказів, які спростовують встановлені вище фактичні обставини.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо звільнення з військової служби є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_2 і позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
До того ж, факт бронювання позивача не є підставою для його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка визначає виключний перелік таких підстав.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
До аналогічних висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 по справі № 160/2592/23, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідні критерії відповідачами не дотримані, тому позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 15 від 07.02.2025.
Відтак, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 і Військової частини НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Д.П. Зозуля