про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
в частині позовних вимог
17 березня 2025 року м. РівнеСправа №460/4415/25
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, встановлення відсутності складу кримінального правопорушення та закриття кримінального провадження, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення звільнення позивача з військової служби на підставі пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу";
визнати протиправними дії відповідача щодо інкримінування позивачу кримінального правопорушення за ст. 407 Кримінального кодексу України;
встановити відсутність в діянні позивача складу кримінального правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини з 18.03.2024 та закрити кримінальне провадження №62024050010008338 від 16.08.2024;
зобов'язати відповідача:
- звільнити позивача з військової служби на підставі пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу";
- передати документи про звільнення та особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі - 360 000,00 грн.
Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.171 КАС України).
Так, перевіряючи на виконання положень ч. 1 ст. 171 КАС України цей позов, суд встановив, що позовна заява містить вимоги, зокрема, про визнання протиправними дії відповідача щодо інкримінування позивачу кримінального правопорушення за ст. 407 Кримінального кодексу України; встановити відсутність в діянні позивача складу кримінального правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини з 18.03.2024 та закрити кримінальне провадження №62024050010008338 від 16.08.2024.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в цій справі, суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Так, позивач оскаржує протиправну, на його думку, поведінку військової частини НОМЕР_1 щодо інкримінування йому кримінального правопорушення за ст. 407 Кримінального кодексу України, а також просить суд встановити відсутність в діянні позивача складу кримінального правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини з 18.03.2024 та піднімає питання закриття кримінального провадження №62024050010008338 від 16.08.2024.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
Статтею 7 КПК України визначено загальні засади кримінального провадження.
Так, пунктом 17 частини першої статті 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначені главою 26 КПК України.
Отже, правовідносини, що мають місце під час досудового розгляду кримінальних проваджень, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність кола осіб в кримінальному провадженні має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності особи (фізичної чи юридичної), яка є учасником кримінального провадження, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Оскільки звернення позивача до суду спрямоване на закриття кримінального провадження №62024050010008338 від 16.08.2024, у межах якого позивач діє як учасник такого кримінального провадження, права і обов'язки якого визначені кримінальним процесуальним законом, то спір у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо інкримінування позивачу кримінального правопорушення за ст. 407 Кримінального кодексу України; встановити відсутність в діянні позивача складу кримінального правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини з 18.03.2024 та закрити кримінальне провадження №62024050010008338 від 16.08.2024, не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в зазначеній частині позовних вимог.
Керуючись статтями 170, 241, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо інкримінування ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ст. 407 Кримінального кодексу України; про встановлення відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини з 18.03.2024 та закрити кримінальне провадження №62024050010008338 від 16.08.2024.
Роз'яснити позивачу, що дана справа в зазначеній частині позовних вимог підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу складено 17 березня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко