Провадження № 22-ц/803/2825/25 Справа № 202/13444/23 Головуючий у першій інстанції: Слюсар Л. П. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
05 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Макарова М.О.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Слюсар Л.П. від 18 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням і вселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності домоволодіння, шляхом припинення права користування,-
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є рідним братом по батьківській лінії відповідачки ОСОБА_3 . Після смерті їх батька - ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . До спадкування були закликані дружина спадкодавця - ОСОБА_5 , та діти - ОСОБА_2 (син від першого шлюбу спадкодавця) та ОСОБА_1 (донька від другого шлюбу). Домоволодіння АДРЕСА_1 було побудовано ще батьками ОСОБА_2 , проте право власності на домоволодіння було зареєстровано вже після смерті матері ОСОБА_2 та після укладення його шлюбу з ОСОБА_5 , тож 1/2 частина домоволодіння була визначена ОСОБА_5 як частка майна подружжя. Згідно рішення Індустріального районного народного суду м. Дніпропетровська від 29.10.1992 за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/6 частку та за ОСОБА_5 на 2/3 частки домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 . Не зважаючи на те, що батько за життя купив відповідачці інший будинок і завжди заявляв, що домоволодіння АДРЕСА_1 має залишитися у спадок позивачу, проте за життя він не залишив заповіт, а після його смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_1 взагалі вирішили позбавити ОСОБА_2 батьківської хати. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року по справі №202/287/21 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/6 частину домоволодіння, загальною площею 53,0 кв.м, що розташоване за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідачка є власницею 5/6 частини будинку за вказаною та постійно чинить перешкоди у користуванні позивачем спірним будинком. Після смерті батька у позивача немає доступу до будинку, відповідачка весь цей час користується спірним будинком вцілому, не погоджуючи з ОСОБА_2 , як співвласником, жодних своїх дій в процесі користування спірним майном. Таким чином, саме зі сторони відповідачки вчиняються перешкоди у користуванні позивачем його частиною власності, а також ОСОБА_1 намагається позбавити його прав на спадкове майно. Так, відпоівдачка в 2021 році звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння, припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації за частку домоволодіння. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року №202/2395/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частку домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м, з виплатою компенсації її вартості у сумі 124167,00 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку вказаного домоволодіння. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року №202/2395/21 рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_1 з питання вселення до спадкового будинку та визначення порядку користування ним, проте вона категорично заперечує. 30 квітня 2023 року ОСОБА_2 вимушений звернутися із заявою до правоохоронних органів, де йому було рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом за захистом своїх прав. Тому позивач просив усунути перешкоди в користуванні ним домоволодінням АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_6 та вселити його, ОСОБА_2 , в будинок АДРЕСА_1 , зобов'язавши відповідачку не чинити позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою та надати ОСОБА_2 один екземпляр ключів від усіх замків на вхідних дверях будинку АДРЕСА_1 .
Із зустрічним позовом звернулась ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що оскільки позивач не проживає у спірному житловому будинку більше року без поважних причин, не утримує будинок та не сплачує за надані комунальні послуги, то відповідно до положень ст. 405 ЦК України, вона, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном, шляхом визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщення. Вказала, що на момент подання позовної заяви між сторонами відсутні сімейні стосунки, між сторонами склались конфліктні відносини, позивач фактично проживає за іншою адресою. Підставою користування ОСОБА_2 житловим будинком є лише його волевиявлення, при цьому таке право користування може бути припинено відповідно до ст. 406 ЦК України. Вказала, що позивач за останні 20 років ніколи не проживав у домоволодінні, не поліпшував житлові умови, не сплачував комунальні платежі жодного разу. Також частка ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі для житла, річ є неподільною, спільне володіння і користування є неможливим, що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи №1408-08 складеним 11.09.2023 року. Припинення користування будинком не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, враховуючи той факт, що у нього є інше нерухоме майно. Тому позивач за зустрічним позовом просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1 .
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2024 року, з врахування ухвали цього ж суду від 13 січня 2025 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Вирішено усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 у вказаний будинок. Зобов'язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 комплект ключів від замків будинку АДРЕСА_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом припинення права користування домоволодінням - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а.с. 198-205, 232-233 т.2).
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_1 та звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення її зустрічного позову.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2024 року та 20 січня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №202/520/25 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації на частку домоволодіння.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі в цьому випадку зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням і вселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності домоволодіння, шляхом припинення права користуваннядозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Сама по собі взаємопов'язаність справ не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі - №202/520/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації на частку домоволодіння.
Колегія зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05березня 2019 року у справі №910/5425/18 та від 20червня 2019 року в справі №910/12694/18.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що зібрані у даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; враховуючи, що дана цивільна справа перебуває у провадженні з липня 2023 року; враховуючи невстановлення судом об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої вищевказаної справи №202/520/25 про припинення права на частку домоволодіння та виплату компенсації на частку домоволодіння, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №202/520/25.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що у цивільній справі, яка розглядається, позивачем ОСОБА_2 заявлено позов про вселення до житлового будинку, власником частини якого він є; тобто даний позов стосується захисту права позивача на житло.
За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній цивільній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 251, 252, 253, 381 ЦПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Слюсар Л.П. від 18 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням і вселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності домоволодіння, шляхом припинення права користування- до набрання законної сили судовим рішенням у справі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська №202/520/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошена 05 березня 2025 року.
Повний текст ухвали складено 17 березня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.О. Макаров