Справа № 594/71/25
Провадження №2/594/179/2025
11 березня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Чир П.В
за участі секретаря Козій Я.Ю.
представника відповідача Ружицького А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4784815 від 20.04.2021 в розмірі 60280 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на професійну-правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Посилається на те, що ОСОБА_1 20.04.2021 уклав кредитний договір №4784815 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та отримав позику в сумі 20000 грн, однак своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, позику не повернув і його заборгованість за цим договором, з врахуванням заборгованості за відсотками становить 60280 грн. ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором відповідача за вказаним кредитним договором, відповідно до договору факторингу, укладеного з первісним кредитором, тому має право вимоги до відповідача.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 23.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до розгляду.
13.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав просить відмовити у його задоволенні. Вказав, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача, заборгованість за кредитним договором № 4784815 від 20.04.2021 р в розмірі 60280, 00 грн, жодним чином не обґрунтовуючи саме такий розмір стягнення. Позивач, при розрахунку суми стягнення за договором, яка, на його думку, складає 60280,00 грн. посилається на п. 2.3 Договору про споживчий кредит № 4784815 від 20.04.2021 р. Будь яких додаткових угод про продовження строку кредитування по Договору про споживчий кредит № 4784815 сторонами не укладалось. Отже, продовження строку кредитування відбулось в односторонньому порядку. Про таке продовження строку відповідачеві не було відомо. Сторона відповідача вважає п. 2.3. Договору про споживчий кредит № 4784815 нікчемним. Вважає, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за Договором про споживчий кредит № 4784815 від 20.04.2021 р складає 26680,00 грн, а саме 20000,00 грн тіло кредиту, 1400,00 грн - комісія за видачу кредиту і 5280, 00 грн - проценти за користування кредитом. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що у додатках до позовної заяви відсутня копія платіжного документа чи документів про сплату витрат на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги. Отже, факт витрат на правову допомогу позивачем не підтверджено і не доведено. Вважає, що витрати на правову допомогу у цій справі сторони повинні понести за власний рахунок. Позовна давність для вимог, зазначених у позовній заяві позивачем, встановлена законодавством тривалістю у три роки. Звернення позивача до суду відбулося вже після спливу позовної давності за такими вимогами.
25.02.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору. Щодо доводів відповідача, що розрахунок заборгованості є неправомірним зазначив, що такий зроблений відповідно до умов кредитного договору. На підтвердження законності нарахувань розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 4784815 від 20.04.2021, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН». Вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 19.07.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування з урахуванням пролонгації) + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Умовами договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Таким чином, оскільки відповідачем не була повернута сума кредиту в розмірі 20 000,00 грн., комісії в розмірі 1400,00 грн., та нарахування процентів за вказаним договором в розмірі 38880,00 грн. є правомірним. Поряд з цим, за весь період перебування вимоги за договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалося жодних штрафних санкцій до боржника. Щодо доводів відповідача, що витрати на правничу допомогу позивачем не підтверджено. Зазначив, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмір: 6000,00 грн підлягають до задоволення. Доводи відповідача, що по справі не має жодних фактичних даних про направлення відповідачу повідомлення про набуття прав кредитора, не заслуговують на увагу суду, оскільки позичальник не був позбавлений можливості виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором на користь первісного кредитора. Позивачем не пропущений строк позовної даності за кредитним договором, оскільки строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину з 11.03.2020 та зупинено перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022. На підставі викладено просить позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» не з'явився, подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить у їх задоволенні відмовити. Погодився з доводами представника позивача, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
Суд заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, приходить до наступного висновку:
20.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4784815, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 20000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 20.04.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентівза користування кредитом 20.05.2021.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору).
Як передбачено п.1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних утриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6680.00 грн. в грошовому виразі та 3,076.00 відсотків річних у процентному значена (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26680.00 гривень.
Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1400,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Пунктом 1.5.2. Договору передбачено, що проценти за користування кредитом 5280,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.
Анкета-заява на кредит від 20.04.2021 № 4784815 містить надання позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.
Сторонами було узгоджено графік повернення позики та сплати процентів.
Відповідно до копії платіжного доручення №44290641 від 20.04.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору № 4784815 в сумі 20000 грн.
Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а останній отримав грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.
До позову надано розрахунок за Кредитним договором № 4784815, сформованим представник ТОВ «Мілоан», згідно якої заборгованість Биця становить: 60280грн, яка складається з: 20000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 38880 грн. заборгованості за відсотками; 1400 - сума заборгованості за комісією.
П. 3.2.6. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
10 серпня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 06Т, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Діджи фінанс» право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 4784815 від 20.04.2021, загальна сума заборгованості по якому становить 60280 грн.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Позивач підтвердив своє право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №4784815 від 20.04.2021відповідно до Договір факторингу № 06Т від 10.08.2021.
Судом встановлено, що кредитним договором № 4784815 передбачено строк кредитування 30 днів.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Відповідно до суми заявлених позивачем процентів, такі нараховані поза строком дії договору кредиту, в той же час, розмір нарахованих процентів на строк кредитування погоджений сторонами згідно графіку розрахунків, становить 5280 грн, які зобов'язаний повернути відповідач.
При цьому суд відхиляє покликання позивача на необхідність сплати процентів після закінчення строку кредитування, у зв'язку із тим, що це передбачено умовами договору, який укладений між сторонами. Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Після цього строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. (подібні висновки викладені у постанові ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 4784815 сформованого ТОВ «Мілоан» відсотки нараховані за кредитним договором в межах строку дії договору 30 днів, становить 5280 грн, і саме ця сума процентів в межах строку дії договору підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується стягнення комісії у сумі 1400 грн суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже,Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитному договорі №4784815 від 20.04.2021, укладеним між ТОВ«Мілоан» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс» свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №4784815 від 20.04.2021 виконав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту№4784815 від 20.04.2021 у розмірі 25280 грн, з яких 20000 заборгованість за тілом кредиту та 5280 грн проценти за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Так, договірні відносини між адвокатом Стародуб І.В та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтверджені Договором № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 та додатковою угодою № 4784815 від 30.11.2024 до Договором № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024.
Як вбачається з Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, укладеного між адвокатом Стародуб І.В та Клієнтом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору, загальна вартість послуг адвоката складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8 даного договору, а також гонорару, який зазначений у п. 4.9 даного договору. Юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Згідно з додатковою угодою № 4784815 від 30.11.2024 адвокат Стародуб І.В та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»» в особі директора Романенка М.Е. розширили розділ «1. Предмет договору» та доповнили його пунктом такого змісту: адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Як вбачається з акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024 сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендації щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 1,5 год. вартістю 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи 3 год. вартістю 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 1 год. вартістю 750 грн. Загальна вартість наданих послуг 6000 грн.
Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Разом з тим, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.
З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1015,90 грн (2422,40 грн х 25280 грн : 60280 грн).
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1 Київської області, ЄДРПОУ 42649746, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ “ОКСІ БАНК» МФО325990) заборгованість за кредитним договором № 4784815 від 20 квітня 2021 року в сумі 25280(двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн з яких: 20000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5280 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1015,90 грн сплаченого судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 березня 2025 року.
Головуючий Чир П.В.