17.03.2025 Справа № 756/8557/21
Справа № 756/8557/21
Провадження №2/756/172/25
11 березня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Макущенка М.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ», треті особи - Фонд державного майна України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» (далі - ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»), у якому просить поновити його на роботі на посаді головного інженера, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, а також судові витрати.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він працював на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 09.11.2015.
З 14.03.2020 на нього було покладене виконання обов'язків директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на підставі наказу Фонду державного майна України № 480 від 13.03.2020.
Згідно з Наказом Фонду державного майна України за № 2062 від 24.12.2020 виконуючим обов'язки директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 24.12.2020 призначено ОСОБА_2 , а позивач повернувся до виконання повноважень головного інженера.
Наказом в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 № 12-к від 06.05.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера з 06 травня 2021 року згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати довір'я.
Позивач вважає, що його звільнення здійснено без законної підстави та з прямим порушенням норм чинного законодавства з огляду на те, що пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Разом з тим, письмовий трудовий договір та договір про матеріальну відповідальність з ним не підписувалися, у ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» відсутня посадова інструкція головного інженера, зазначена посада не відноситься до категорії працівників, звільнення яких може бути здійснено за п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Будь-які матеріальні цінності йому під звіт не надавались.
У наказі № 12-к від 06.05.2021 зазначено перелік обставин, які обумовили втрату довір'я до нього з боку роботодавця, проте відповідачем не надано йому для ознайомлення жодних документів чи інших доказів (матеріалів службового розслідування, результатів інвентаризації, нормативного обґрунтування тощо), на підставі яких можна встановити, у чому полягає сутність порушень, зазначених в наказі; коли саме і як саме були вчинені позивачем такі порушення; якими беззаперечними доказами підтверджується провина позивача у вчинених порушеннях; які норми чинного законодавства чи внутрішні інструкції підприємства позивач порушив; якими документами йому під звіт надані матеріальні цінності, відсутність яких встановлено річною інвентаризацією чи які утилізовані; на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що залишення позивача на посаді головного інженера, яка не пов'язана із обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до втрати цих цінностей; яким чином вказані в наказі обставини пов'язані зі звільненням позивача за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Позивач наголошує, що, перебуваючи на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», він не вчинив жодних порушень внутрішніх положень підприємства або чинного законодавства, які б могли стати підставою для його звільнення роботодавцем.
Крім того, при його звільненні відповідачем порушено порядок звільнення, який передбачений п. 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», оскільки воно не погоджене з Фондом державного майна України, яке є суб'єктом управління відповідача і до компетенції якого належить погодження призначення та звільнення керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів підприємства.
Також, при звільненні відповідачем не було видано позивачу трудову книжку, що позбавляє можливості останнього влаштуватися на роботу.
У зв'язку з викладеним просив суд поновити його на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та, на підставі ст. 235 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25.11.2021 по справі №756/8557/21 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14.07.2022 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.11.2021 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25.11.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 14.07.2022 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 справу передано в провадження судді Оболонського районного суду м. Києва Тихій О.О.
Ухвалою судді від 28.08.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», третя особа - Фонд державного майна України, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 01.04.2024 за клопотанням позивача про витребування доказів у ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів річної інвентаризації ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» станом на 31.12.2020; інвентаризаційних описів необоротних активів підприємства, які були складені у процесі проведення річної інвентаризації ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» станом 31.12.2019; документів, які підтверджують утилізацію основних засобів за переліком, викладеним в Акті службового №3 від 05.05.2021, а також документів, які підтверджують недоцільність їх утилізації та їх вартість; посадових інструкцій головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», інших нормативно-правових актів, якими визначалися посадові обов'язки ОСОБА_1 під час перебування на посадах головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
Ухвалою суду від 04.09.2024 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ" (код ЄДРПОУ 32677185) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у зв'язку з тим, що 04.07.2024 було проведено аукціон з продажу Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ», переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 32677185).
Ухвалою суду від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Первинної профспілкової організації ДЕРЖАВНОГО ПРОЕКТНОГО ІНСТИТУТУ «ДІПРОВЕРФ» наступні відомості щодо існування на Державному підприємстві «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» профспілкової організації станом на час звільнення позивача, його членства у профспілці та надання згоди первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 .
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача та представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Під час нового розгляду справи відповідачем відзив на позовну заяву та третіми особами пояснення не подавалися.
Натомість, у матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який поданий до суду 26.07.2021. У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивача було звільнено із займаної посади головного інженера через сукупність виявлених неправомірних дій, зокрема, пов'язаних з обігом та обліком готівкових коштів на підприємстві, неправомірного списання та утилізації основних засобів державного підприємства та використання ввіреного йому майна у власних інтересах. Неправомірні дії головного інженера ОСОБА_1 було виявлено під час проведення на підприємстві інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і бланків суворої звітності, розрахунків та інших статей балансу станом на 31.12.2020, яка була розпочата на підприємстві з 19.12.2021, та відображено в актах службових розслідувань. Головний інженер ОСОБА_1 був безпосередньо задіяний в операціях з обігом і обліком готівкових коштів, які надходили за надані підприємством послуги проживання в номерах готелю ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», заїзд автотранспорту на територію підприємства на щомісячній та подобовій основі, зберігання речей. Одночасно з виконанням обов'язків головного інженера протягом декількох років позивач виконував функції касира на підприємстві, пов'язані з обслуговуванням (прийняттям, зберіганням, передаванням) матеріальних цінностей, чим, у свою чергу, заподіяно збитки підприємству. Внаслідок вчинених ОСОБА_1 дій безпідставно списано та безпідставно утилізовано майно підприємства на загальну суму 122 013,00 грн., безпідставно сплачено за послуги з утилізації грошові кошти у розмірі 11 984,00 грн., чим заподіяно шкоду підприємству на суму 133 997,00 грн. Утилізація основних фондів ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» у 2020 році проводилася з порушенням положень Статуту підприємства, оскільки не була погоджена з суб'єктом управління - Фондом державного майна України, та органом приватизації - Регіональним відділенням Фонду державного майна України, а також порядку списання майна, затвердженого постановою КМУ № 1314 від 08.11.2007 «Про затвердження порядку списання об'єктів державної власності». Внаслідок безпідставного та безоплатного зберігання головним інженером ОСОБА_1 чотирьох транспортних засобів та особистих речей на території та у приміщеннях підприємства недоотриманий підприємством прибуток становить 62 705,15 грн., що у свою чергу є використанням майна державного підприємства у власних цілях та зловживанням службовим становищем. За результатами проведеної на підприємстві інвентаризації відповідно до звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 16.03.2021 (станом на 31.12.2020) було виявлено нестачу наступних основних засобів: двох будиночків панельних, конференц-столика, двох комплектів вбудованих меблів, двох комплектів меблів, які придбавалися для головного інженера ОСОБА_1 і в період, коли він виконував обов'язки директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ». Також під час проведення інвентаризації встановлено позаоблікове використання електроенергії орендарем ФОП ОСОБА_3 для роботи витяжки кафетерію, що відбувалося за вказівкою, з відома та сприяння головного інженера ОСОБА_1 .
Також у відзиві зазначено, що підприємством дотримані вимоги законодавства під час процедури звільнення позивача з огляду на те, що звільнення головного інженера не потребувало погодження з суб'єктом управління підприємства - Фондом державного майна України.
Представник третьої особи - Фонду державного майна України, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
У своїх поясненнях на позовну заяву від 02.12.2021 представник Фонду державного майна України зазначив, що до компетенції Фонду не належить погодження призначення та припинення повноважень головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
Представник третьої особи - ТОВ «ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ», у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що працював у ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» юрисконсультом та звільнився за угодою сторін 24.05.2021. У 2021 році на підприємстві було призначено річну інвентаризацію і він увійшов до складу членів інвентаризаційної комісії. Разом з тим, членом інвентаризаційної комісії він був лише формально, по документах, але фактично жодної участі в інвентаризації не приймав. З наказом про інвентаризацію його ознайомили з запізненням, дату ознайомлення він поставив у наказі. Одного разу до нього в кабінет зайшли начальник охорони ОСОБА_5 разом з якимось чоловіком та оглянули майно і на його питання, чи це проводиться інвентаризація, не відповіли, лише сказали, що потім покличуть. Після того, як його усно повідомили про те, що він входить до складу членів інвентаризаційної комісії, пройшло приблизно один-два тижні і приблизно в середині березня 2021 року йому надали для заповнення інвентаризаційні описи. Він погодився їх заповнити, проте відмовився їх підписувати, посилаючи на те, що не приймав участі в інвентаризації. Але потім був змушений їх підписати, оскільки боявся, що його звільнять. Потім на початку квітня 2021 року він пішов у відпустку, під час якої перебував на лікарняному у період з 20.04.2021 по 11.05.2021, звідки вийшов на роботу 24.05.2021. На його робочому місці вже була інша людина, його перепустка на підприємство була заблокована і йому запропонували звільнитися. Він написав заяву про звільнення за угодою сторін, проте в.о. директора Прилєпко С.В. сказав, що підпише дану заяву лише після того, як він підпише акти службових розслідувань, оскільки, як з'ясувалося, він також входив до комісії. Проте він відмовився підписувати акти, оскільки у службових розслідуваннях участі не приймав, був у відпустці та на лікарняному, не пам'ятає, чи ознайомлювали його з наказами про призначення службових розслідувань. Після цього було складено акт, що він з особистих причин відмовився підписати акти службових розслідувань і його звільнили за угодою сторін. Щодо заїзду на територію підприємства транспорту працівників зазначив, що працівники на безоплатній основі залишали свої транспортні засоби на території підприємства, а також мали право на безоплатне проживання в готелі. Про існування таких пільг для працівників усі знали. Він сам особисто іноді ночував в готелі безкоштовно. Інші за заїзд на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» сплачували через касу готелю готівкою або здійснювали за договорами безготівкові розрахунки.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він працював начальником експлуатаційно-технічного відділу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та завідував готелем. Після призначення ОСОБА_2 в.о. директора підприємства останній почав звільняти працівників, це було навесні 2021 року. Коли він літом вийшов з відпустки, йому заблокували перепустку і 24.06.2021 він звільнився за власним бажанням. Інвентаризація на підприємстві фактично не проводилася, начальник охорони ОСОБА_5 приходив одного разу, порахував ліжка та тумбочки в готелі і більше ніяких дій не вчинялося. Він був матеріально відповідальною особою і інвентаризація в очолюваному ним відділі та готелі мала проводитися за його участі, проте його не запрошували, з результатами інвентаризації не ознайомлювали, про виявлення нестачі не повідомляли, вимог до нього як до матеріально відповідальної особи не заявляли. На роботу він приїжджав на власному автомобілі, який залишав на території підприємства, плату за це не здійснював, і всі працівники на безоплатній основі залишали своє автомобілі на території підприємства. Іншими оплата за заїзд здійснювалася щомісячно через бухгалтерію. Під час утилізації було списано майно, яке не підлягало ремонту.
Вислухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 09 листопада 2015 року (наказ генерального директора ДП «ДПІ ДІПРОВЕРФ» Кравченка С.В. № 18-к від 09.11.2015).
У періоди з 17.05.2016 по 14.09.2016, з 26.11.2016 по 08.10.2018, з 16.03.2020 по 23.12.2020 ОСОБА_1 виконував обов'язки директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», що підтверджується відповідними наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України.
Наказом заступника голови Фонду державного майна України Кудіна Д. № 2062 від 24.12.2020 головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 23.12.2020. Виконувачем обов'язків директора підприємства призначено ОСОБА_2 з 24.12.2020, якого зобов'язано у п'ятиденний строк з дня призначення виконувачем обов'язків директора підприємства прийняти справи з управління господарською діяльністю підприємства, матеріальні цінності, установчі документи та печатку підприємства, про що скласти відповідний акт та письмово повідомити Фонд державного майна України.
Наказом в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 № 12-к від 06.05.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера з 06 травня 2021 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України з підстав втрати довір'я, що обумовлено наступними обставинами:
- безпідставне та безоплатне зберігання чотирьох транспортних засобів на території та в приміщеннях ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»;
- безпідставне та безоплатне використання приміщень ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» для зберігання особистих речей;
- позаоблікове використання електроенергії орендарем ФОП ОСОБА_3 , що відбувалося за вказівкою, з відома та за сприяння головного інженера ОСОБА_1 ;
- відсутність основних засобів, що виявлено за результатами проведення річної інвентаризації, а саме: комплекту вбудованих меблів, вартістю 32 115,59 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02282; комплект вбудованих меблів вартістю 6 799,10 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02361; будиночок панельний вартістю 27 911, 63 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 01637; будиночок панельний вартістю 34 221,80 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 01636; конференц-столик, бук, вартістю 960,00 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 00168; комплект меблів вартістю 19 387,50 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02375; комплект меблів вартістю 19 387,50 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02376;
- цілеспрямоване знищення цілісності та системи обліку (фрагментація обліку) шляхом призначення на ключові посади пов'язаних осіб, особові справи, трудові книжки та посадові інструкції яких відсутні на підприємстві, відсутність на підприємстві матеріально-відповідальних осіб;
- створення на підприємстві системи безоблікового руху готівкових коштів;
- безпідставні витрати на утилізацію основних засобів, вартість яких на вторинному ринку значною мірою перевищує вартість утилізації.
Трудову книжку позивачу не видано у зв'язку з її відсутністю у відповідача.
Вказані в наказі № 12-к від 06.05.2021 порушення трудового законодавства головним інженером ОСОБА_1 виявлено під час проведення на підприємстві інвентаризації на виконання наказу Фонду державного майна України № 61 від 19.01.2021 «Про інвентаризацію об'єктів державної власності та надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності» та наказу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» № 3 від 18.02.2021 «Про проведення річної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і бланків суворої звітності, розрахунків та інших статей балансу станом на 31 грудня 2020 року».
Зазначені в наказі про звільнення ОСОБА_1 порушення відображено у відповідних актах службового розслідування № 1 від 30 квітня 2021 року; № 2 та № 3 від 05 травня 2021 року.
Так, 01.03.2021 в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» Прилєпком С.В. виданий наказ № 4 Про проведення службового розслідування у період з 01.03.2021 по 01.05.2021 щодо безпідставного зберігання на території підприємства транспортних засобів у кількості 4 (чотири) одиниці, а також фактів безоблікового використання орендарем ФОП ОСОБА_3 електроенергії.
Для проведення службового розслідування створено комісію у складі: голови комісії - начальника відділу охорони ОСОБА_7 , членів комісії - бухгалтера ОСОБА_8 , інженера ОСОБА_9 та юрисконсульта ОСОБА_4 .
З вказаним наказом ознайомлені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не ознайомлений ОСОБА_4 , що також останній підтвердив у судовому засіданні.
Так, в Акті службового розслідування № 1 від 30.04.2021 зазначено про безпідставне (без укладення договорів заїзду або зберігання) зберігання на території та в приміщеннях підприємства чотирьох транспортних засобів приблизно з липня 2020 року, які належать ОСОБА_1 , за вказівкою та дозволом останнього. Вказані факти встановлено на підставі доповідних записок охоронців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та пояснювальних записок начальника охорони ОСОБА_7 . Крім того, під час проведення річної інвентаризації було встановлено факт безпідставного зберігання головним інженером ОСОБА_1 у приміщеннях підприємства особистих речей, зокрема, ремонтного інструменту, газових балонів, запчастин до автомобілів (бамперів), спецодягу та ін. За усними поясненнями охоронців ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вказані речу належать ОСОБА_1 та знаходяться на підприємстві з липня 2020 року.
Згідно з бухгалтерськими довідками відповідно до наказів ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» № 5 від 20 лютого 2020 року та № 5 від 17 березня 2021 «Про затвердження тарифів на проїзд транспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», місячний розмір оплати за в'їзд та перебування авто на території підприємства становить 700,00 грн., а з квітня 2021 року - 800 грн.; місячний розмір оплати за договорами зберігання - 1 800,00 грн.; щомісячна вартість зберігання у приміщеннях підприємства особистих речей становить 1 800,00 грн. Вартість розміщення чотирьох автомобілів на території та в боксах підприємства становить 44 705,15 грн., вартість зберігання особистих речей головного інженера ОСОБА_1 становить 18 000,00 грн.
Таким чином, шкода (упущена вигода), заподіяна ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» внаслідок безпідставного зберігання головним інженером ОСОБА_1 на території підприємства чотирьох транспортних засобів та особистих речей у приміщеннях підприємства становить 62 705,15 грн.
Також згідно з письмовими поясненнями охоронця ОСОБА_11 було встановлено факт безоблікового використання ФОП ОСОБА_3 електроенергії з листопада 2020 року по лютий 2021 року, що відбувалося за вказівкою, з відома та сприяння головного інженера ОСОБА_1 внаслідок підключення витяжного вентилятора, який використовує ФОП ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності, до електромереж ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ». Завдана підприємству шкода становить 939,51 грн.
29.03.2021 в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 виданий наказ № 8 Про проведення службового розслідування у період з 30.03.2021 по 30.05.2021 щодо виявленої під час проведення річної інвентаризації на ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» відсутності основних засобів: двох комплектів вбудованих меблів, двох будинків панельних та двох комплектів меблів, що не були включені у списки для проведення інвентаризації, обгрунтованості їх придбання, а також факту привласнення чи розтрати державного майна.
Для проведення службового розслідування створено комісію у складі: голови комісії - начальника відділу охорони ОСОБА_7 , членів комісії - бухгалтера ОСОБА_8 , інженера ОСОБА_9 та юрисконсульта ОСОБА_4 .
З вказаним наказом ознайомлені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не ознайомлений ОСОБА_4 , що також останній підтвердив у судовому засіданні.
Як убачається з Акту службового розслідування № 2 від 05.06.2021 за результатами проведеної на підприємстві інвентаризації відповідно до Звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 16 березня 2021 року (станом на 31.12.2020) в порівнянні із Звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів від 03 лютого 2020 року (станом на 31.12.2019) було виявлено нестачу наступних основних засобів: комплекту вбудованих меблів вартістю 32 115,59 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02282; комплекту вбудованих меблів вартістю 6 779,10 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 02361; будиночку панельного вартістю 27 911,63 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01637; будиночку панельного вартістю 34 221,80 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01636; конференц-столику, бук, вартістю 960,00 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 00168; двох комплектів меблів вартістю 19 387,50 грн, інв. № 02375 та вартістю 19 387,50 грн, інв. № 02376.
За наведених обставин шкода, завдана ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» внаслідок виявленої нестачі, становить 140 763,12 грн.
За усними поясненнями бухгалтера ОСОБА_13 , яка у період з 2015 року по 25.03.2021 працювала на підприємстві за цивільно-правовими договорами, вищевказані меблі придбавалися для головного інженера ОСОБА_1 Комплект меблів (інв. № 02361) був придбаний у період, коли ОСОБА_1 виконував обов'язки директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ». За поясненнями юрисконсульта ОСОБА_4 , який за довіреностями отримував товар у постачальника ТОВ «ВСМК-Трейд» (комплекти вбудованих меблів), він передав отриманий товар на підприємство. Будь-які докази того, що два комплекти вбудованих меблів та два комплекти меблів знаходяться у головного інженера ОСОБА_1 відсутні. Встановити місцезнаходження вказаних основних засобів не є можливим, оскільки на підприємстві відсутні матеріально відповідальні особи, посадові інструкції, що унеможливлює визначити перелік посадових обов'язків працівників та відповідальність конкретного з них.
30.03.2021 в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» Прилєпком С.В. виданий наказ № 10 Про проведення службового розслідування у період з 30.03.2021 по 30.05.2021 щодо позаоблікового та безоплатного заїзду та перебування автомобілів на території підприємства, проживання в готелі підприємства, повноти, своєчасності та правильності обліку та обігу готівкових коштів, правомірності списання та утилізації майна державного підприємства.
Для проведення службового розслідування створено комісію у складі: голови комісії - начальника відділу охорони Косинського С.О., членів комісії - бухгалтера Бутрик А.Л., інженера ОСОБА_9 та юрисконсульта Барана А.В.
У матеріалах справи наявна лише перша сторінка вказаного наказу, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт ознайомлення голови та членів комісії з даним наказом.
Згідно з Актом службового розслідування № 3 від 05.06.2021 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в отриманні, розподілі та передаванні в касу підприємства готівкових коштів, у той час як операції з готівковими коштами не входять до його посадових обов'язків головного інженера. За даними бухгалтерського обліку відповідачем надаються наступні послуги за готівкові кошти, а саме: проживання в номерах готелю ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»; заїзд автотранспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на щомісячній та подобовій основі; зберігання речей. Однак ОСОБА_1 , як відповідальною особою, неналежним чином організовано порядок отримання коштів підприємством за надані послуги, чим порушено Правила проведення касових операцій, передбачених Постановою правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Так, фактично функції адміністратора (прийом замовлень на проживання, бронювання місць, поселення та виселення), а також прибирання номерів готелю фактично здійснювали бухгалтер ОСОБА_14 та юрисконсульт Баран А.В., розподіляючи між собою заробітну плату адміністратора готелю ОСОБА_15 , працевлаштованої за цивільно-правовим договором. У вихідні дні розміщення проживаючих в готелі здійснювали працівники охорони. Облік кількості заселених номерів формальний, відсутні також камери спостереження для визначення кількості проживаючих в готелі.
Касовий апарат підприємства знаходиться у адміністративному приміщенні на другому поверсі лабораторного відділу. У вихідні та святкові дні підприємство не працює. Отже працівник хорони, отримуючи кошти за послуги проживання в готелі, в позаробочий час, у вихідні та святкові дні не має можливості своєчасно видати контрагенту касовий чек та інші необхідні документи.
За поясненнями працівників охорони, останні щодобово здійснювали прийом готівкових коштів в якості оплати послуг за проживання в готелі, заїзд автотранспорту, зберігання речей та проведення спортивних заходів, в тому числі, у вихідні дні. Зранку робочого дня кошти передавалися головному інженеру ОСОБА_1 або начальнику експлуатаційно-технічного відділу ОСОБА_6 , або заносилися у бухгалтерію підприємства, де знаходився касовий апарат. Касові операції на підприємстві до 25.03.2021 проводили: бухгалтер підприємства ОСОБА_13 та юрисконсульт Баран А.В. Касир, який би виконував касові операції, а також ніс відповідальність за своєчасність та правильність проведення касових операцій, а також правильність обігу та обліку готівкових коштів, на підприємстві відсутній. На підприємстві відсутні накази про покладення функцій касира на бухгалтера ОСОБА_14 та юрисконсульта ОСОБА_4 , договори про повну матеріальну відповідальність з останніми не укладалися. Посадові інструкції, якими б визначався перелік посадових обов'язків та відповідальність, на підприємстві відсутні. Затвердженого Порядку оприбуткування готівки в касі, необхідність якого передбачена постановою правління НБУ від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підприємстві немає. Таким чином, обіг та облік готівкових коштів підприємства фактично був «замкнений» на чотирьох особах: головному інженері Оленічу П.С., начальнику експлуатаційно-технічного відділу Щербині Є.О., бухгалтері Віцюк О.В. та юрисконсульті Барані А.В.
На підприємстві відсутні особові справи та трудові книжки, паспортні дані, дані місця проживання чи реєстрації та інша інформація про вищевказаних осіб, вони не були у відпустці з моменту прийняття їх на роботу, накопичивши таким чином невикористану щорічну основну відпустку за 3-5 років.
На підприємстві відсутні посадові інструкції та матеріально відповідальні особи, бухгалтерський облік ведеться фрагментарно (відсутня значна кількість первинних бухгалтерських документів).
Щодо правомірності списання основних фондів підприємства в акті зазначено, що відповідно до Договору № 295 від 21.12.2020, укладеного між ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в особі в.о. директора Оленіча П.С. (замовник) та ТОВ «Центр управління відходами» в особі директора Возного О.І. (виконавець), та відповідних актів, позивачем були списані та передані на утилізацію обладнання стоматологічного кабінету, газонокосарка, снігоочищувальна машина, комп'ютерна техніка тощо за відсутності необхідності утилізації зазначеного обладнання. Крім того, утилізацію основних засобів проведено з порушенням порядку списання, затвердженого Постановою КМУ №1314 від 08.11.2007 «Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності», оскільки рішення про утилізацію не приймалося суб'єктом управління, яким є Фонд державного майна України та не погоджувалося з органом приватизації, яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Так, відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1574 від 28.12.2019 «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році» ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», відповідно до переліку підприємств, викладеному у Додатку № 2 до вказаного наказу, включене до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, що підлягають приватизації у 2020 році. Таким чином, будь-яке списання основних засобів, незалежно від їх первісної та залишкової балансової вартості, могло бути здійснене виключно за рішенням органу управління підприємством, яким є Фонд державного майна України, та за погодженням з органом приватизації, яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Крім того, сплату рахунку ТОВ «Центр управління відходами» було проведено бухгалтером ОСОБА_14 за підписом ОСОБА_1 30.12.2020, тоді як з 24.12.2020 керівником підприємства вже був ОСОБА_2 . Акт приймання-передачі майна на утилізацію теж був підписаний ОСОБА_1 30.12.2020 в якості в.о. директора, тоді як в даний період він обіймав посаду головного інженера і не мав права підпису документів підприємства та повноважень на розпорядження майном підприємства.
Враховуючи викладені обставини, в акті міститься висновок про відсутність доцільності утилізації майна підприємства, зокрема, стоматологічного обладнання, снігоочищувальної машини, газонокосарки, про можливість проведення його ремонту, у разі необхідності, та його подальшого використання у господарській діяльності підприємства або передачі на металобрухт, а також порушення порядку списання та утилізації основних засобів, чим завдано шкоду підприємству.
В акті зазначено, що з урахуванням відсутності доцільності утилізації майна, порушення порядку його списання, проведення оплати та підписання документів особою без належних повноважень, а також передачу майна на утилізацію за відсутності повноважень взагалі, є підставою для припущення про наявність фактів привласнення майна державного підприємства невстановленими особами та подальше використання вказаного майна у власних інтересах.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати,
що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Для розірвання трудового договору із зазначеної підстави потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
Виходячи з викладеного та з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.
Вирішуючи питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку з'ясовує: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача та чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це «прийняття» і «збереження». Особи, які безпосередньо їх обслуговують, це переважно особи, які займаються прийманням, збереженням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов'язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники у разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов'язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, чи становить виконання операцій, що пов'язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов'язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов'язок по обслуговуванню цінностей може бути передбачений тарифно-кваліфікаційними довідниками, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами.
Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України висловлені Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14.
Так, у вказаній постанові зроблено висновок, що «для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах №№6-5499св10, 6-4403св12, 6-25870св12, 6-38248св12».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 585/2261/19 зроблено висновок, що «звільнення з підстав втрати довір'я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. За змістом указаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища. Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Особи, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, це переважно особи, які займаються прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом матеріальних цінностей, наприклад, продавці, касири, завідувачі базами тощо. Під термінами «зберігання», «обслуговування» і «розподіл цінностей» слід розуміти широке коло операцій по експедиції чи по відпусканню цінностей, іноді зовсім не пов'язаних з безпосереднім їх обслуговуванням. За загальними правилом такі працівники в разі нестачі матеріальних цінностей несуть повну матеріальну відповідальність на підставі письмових договорів чи спеціальних законів. Для вирішення питання про те, чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні чи культурні цінності, необхідно докладно ознайомитися з колом його обов'язків, що визначаються відповідними посадовими інструкціями та положеннями. В кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, чи становить виконання операцій, що пов'язані з обслуговуванням цінностей, основний зміст їх трудових обов'язків, чи носить виконання ними вказаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Обов'язок з обслуговування цінностей може бути передбачений нормативними актами, посадовими інструкціями тощо. Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, як правило, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Подібні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України викладені Верховним Судом України в постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 зазначено, що «право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Верховний Суд зазначає, що звільнення з підстав втрати довір'я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довір'я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов'язаний довести і факт порушення, і вину працівника».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18 (провадження № 61-7840св19) зазначено, що «звільнення у зв'язку із втратою довір'я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов'язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об'єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов'язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо. Втрата довір'я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов'язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір'я до працівника».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з норм права, що регулюють спірні правовідносини, та сталої практики Верховного Суду в аналогічних справах, правильними є висновки про те, що працівниками, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, є особи, які одержують їх під звіт (зайняті їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше) і це становить основний зміст їх трудових обов'язків; інші особи, зокрема, особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України; підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довір'я є здійснення таким працівником винних дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я, тобто є наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов'язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати; саме на власника або уповноважений ним орган у разі спору покладено обов'язок доведення і факту порушення, і вину працівника, проте припущення власника не може бути підставою для виявлення недовіри до працівника.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» у зв'язку з втратою довір'я, переважно за порушення, які виявлено за наслідком проведення річної інвентаризації на виконання наказу Фонду державного майна України № 61 від 19 січня 2021 року та відповідно до наказу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» № 3 від 18 лютого 2021 року станом на 31 грудня 2020 року, тобто при виконанні ним обов'язків директора підприємства.
У зв'язку з наведеним для з'ясування того, чи відносився позивач на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та тимчасово виконуючи обов'язки директора підприємства до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, чи становило виконання операцій, що пов'язані з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей, основний зміст його трудових обов'язків та чи носило виконання ним указаних дій відповідальний і підзвітний характер, відповідно чи міг він бути звільнений за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, судом ухвалою від 01.04.2024 витребувано у відповідача посадові інструкції головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» або інші нормативно-правові акти, якими визначалися посадові обов'язки Оленіча П.С. під час перебування на посадах головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
На виконання вказаної ухвали суду відповідачем надані копії Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 22.06.2017 № 930 та Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України 13.02.2020 № 272.
Разом з тим, посадові інструкції головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» відповідачем не надані, у матеріалах справи відсутні. За твердженнями обох сторін у заявах по суті посадова інструкція головного інженера на ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» відсутня.
Згідно з положеннями Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в редакції 2020 року (п. 10.16) компетенцією директора підприємства є, зокрема, здійснення управління та вирішення всіх питань поточної діяльності підприємства, крім тих, що віднесені до компетенції суб'єкта управління підприємства; видача наказів, розпоряджень та інших організаційно-розпорядчих документів щодо діяльності підприємства; розпорядження майном та коштами підприємства, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом, внутрішніми положеннями підприємства та рішеннями суб'єкта управління підприємства; за погодженням з суб'єктом управління підприємства прийняття рішень про напрямки та порядок використання коштів фондів з урахуванням обмежень, встановлених Статутом; забезпечення ефективного використання активів підприємства тощо.
Аналогічні за змістом повноваження директора визначені також у Розділі 7 (Управління підприємством) Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» у редакції 2017 року.
Таким чином, до компетенції директора підприємства, обов'язки якого у період з 17.05.2016 по 14.09.2016, з 26.11.2016 по 08.10.2018 та з 16.03.2020 по 23.12.2020 виконував ОСОБА_1 , відноситься здійснення управлінських функцій щодо розпорядження майном та коштами підприємства (функцій контролю за використанням майна та грошових коштів), які є відмінними за своєю природою від функції з обслуговування грошових і товарних цінностей із одержанням їх під звіт. Працівником, який обслуговує грошові і товарні цінності, є той працівник, що має доступ та працює із такими цінностями безпосередньо і це становить основний зміст його трудових обов'язків.
Щодо віднесення посади головного інженера до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи відсутня посадова інструкція головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
У зв'язку з чим, судом узято до уваги кваліфікаційні характеристики головного інженера, визначені Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, у розділі 7 якого (Завдання та обов'язки) визначено, що головний інженер визначає технічну політику і напрями технічного розвитку підприємства в умовах ринкової економіки, шляхи реконструкції і технічного переозброєння діючого виробництва, рівень спеціалізації та диверсифікації виробництва на перспективу. Забезпечує необхідний рівень технічної підготовки виробництва та його постійне зростання, підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат, раціональне використання виробничих ресурсів, високу якість та конкурентоспроможність продукції, що виробляється, робіт та послуг, що надаються, відповідність виробів, що випускаються, чинним державним стандартам, технічним умовам та вимогам технічної етики, а також їх надійність та довговічність. Згідно із затвердженими бізнес-планами підприємства на рік та на перспективу керує розробленням заходів щодо реконструкції та модернізації підприємства, запобігання шкідливому впливу виробництва на навколишнє середовище, дбайливого використання природних ресурсів, створення сприятливих і безпечних умов праці і високої культури виробництва. Організовує розроблення і виконання планів упровадження нової техніки і технології, проведення організаційно-технічних заходів, науково-дослідних та експериментальних конструкторських робіт. Забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну та якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високого рівня якості продукції в процесі її розроблення і виробництва. На основі сучасних досягнень науки і техніки, результатів патентних досліджень, а також передового досвіду з урахуванням кон'юнктури ринку організовує роботу з поліпшення асортименту та якості, удосконалення та оновлення продукції, що випускається, робіт (послуг), що надаються, техніки і технології, створення принципово нових конкурентоспроможних видів продукції, з проектування і впровадження у виробництво засобів комплексної механізації та автоматизації технологічних процесів, контролю і випробувань високопродуктивного спеціалізованого устаткування, розроблення нормативів трудомісткості виробів і норм витрат матеріалів на їх виготовлення, послідовного здійснення режиму економії та скорочення витрат. Здійснює контроль за додержанням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, вимог природоохоронних, санітарних органів, а також органів, що здійснюють технічний нагляд. Забезпечує своєчасну підготовку технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт тощо). Укладає з науково-дослідними, проектними (конструкторськими і технологічними) установами та вищими навчальними закладами договори щодо розроблення нової техніки та технології виробництва, проектів реконструкції підприємства, його підрозділів, оновлення і модернізації устаткування, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, автоматизованих систем керування виробництвом, здійснює контроль за їх розробленням, організовує розгляд і впровадження проектів технічного переозброєння, які розроблено сторонніми організаціями, складає заявки на придбання устаткування на умовах лізингу. Координує роботу з питань патентно-винахідницької діяльності, уніфікації, стандартизації та сертифікації продукції, атестації і раціоналізації робочих місць, метрологічного забезпечення, механоенергетичного обслуговування виробництва. Вживає заходів щодо вдосконалення організації виробництва, праці і управління на основі впровадження новітніх технічних та телекомунікаційних засобів виконання інженерних та управлінських робіт. Організовує проведення наукових досліджень і експериментів, випробувань нової техніки і технології, а також роботу у сфері науково-технічної інформації, раціоналізації і винахідництва, розповсюдження передового виробничого досвіду. Проводить роботу із захисту пріоритету впровадження науково-технічних рішень, підготовки матеріалів на їх патентування, отримання ліцензій та прав на інтелектуальну власність. Організовує навчання та підвищення кваліфікації працівників і забезпечує постійне вдосконалення підготовки персоналу. Керує діяльністю технічних служб підприємства, контролює результати їх роботи, стан трудової і виробничої дисципліни в підпорядкованих підрозділах. Є першим заступником директора підприємства і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності.
Таким чином, узагальнюючи, головний інженер - це один з керівників підприємства, який відповідає за технічну політику і напрями технічного розвитку підприємства.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач, який з 2015 року обіймав посаду головного інженера та тричі у різні періоди виконував обов'язки директора ДП «ДПІ «ДІФПРОВЕРФ» не є особою, до посадових обов'язків якої входили функції з обслуговування грошових і товарних цінностей із одержанням їх під звіт.
Той факт, що посада головного інженера не відноситься до посад, пов'язаних з обслуговуванням грошових і товарних цінностей, не заперечується і самим відповідачем.
За таких обставин висновок відповідача про віднесення позивача до працівників, що можуть бути звільнені за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, є помилковим, у зв'язку з чим звільнення позивача ОСОБА_16 з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати довір'я не грунтується на законі. Позивач не відноситься до кола суб'єктів, що можуть бути звільнені за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Як убачається з акту службового розслідування № 3 твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в отриманні, розподілі та передаванні в касу підприємства готівкових коштів за проживання в номерах готелю ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», заїзд автотранспорту, зберігання речей, у той час як операції з готівковими коштами не входили до його посадових обов'язків головного інженера, що, зокрема, стало підставою для звільнення позивача з посади головного інженера саме за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, грунтуються лише на поясненнях охоронців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , викладених у службових записках. Проте у даних службових записках мова йдеться про нібито зберігання у період з осені 2020 року по лютий 2021 року за вказівкою та з дозволу в.о. директора ОСОБА_1 на території інституту автомобілів без оплати, кількість яких в різні місяці змінювалася від 3 до 5 одиниць, а не обігу та обліку готівкових коштів на підприємстві. До вказаного акту службового розслідування не надано доказів того, що на підприємстві надавалися послуги за готівкові кошти, доказів того, що на охоронців, на пояснення яких міститься посилання в акті, покладалися обов'язки з отримання плати за заїзд транспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» або за проживання в готелі, або зберігання речей. Відповідачем в акті службового розслідування не наведено конкретних фактів (епізодів) участі головного інженера ОСОБА_1 в отриманні, розподілі та передаванні в касу підприємства готівкових коштів. Також не доведено відповідачем належними та допустимими доказами фактів вчинення позивачем привласнення чи розтрати. У той же час провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об'єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника, якими можуть бути, зокрема систематична нестача довірених йому цінностей; крадіжка, привласнення матеріальних цінностей тощо, адже в матеріалах справи наявний лише витяг з ЄРДР від 08.10.2021, з якого вбачається, що за заявою в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 Солом'янським УП ГУНП у м. Києві 02.08.2021 внесено відомості до ЄРДР за фактами самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій (самоправства), за ознаками ст. 356 КК України. Відомості про те, що в рамках даного кримінального провадження позивачу пред'явлено підозру або постановлено обвинувальний вирок в матеріалах справи відсутні, а сама лише підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір'я до працівника.
Щодо звільнення позивача з посади головного інженера з підстав втрати довір'я через безпідставні витрати на утилізацію основних засобів, вартість яких на вторинному ринку значною мірою перевищує вартість утилізації, суд зазначає наступне.
Так, в акті службового розслідування № 3 зазначено про те, що на підставі укладених 29.10.2020 та 21.12.2020 між ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в особі в.о. директора Оленіча П.С. (замовник) та ТОВ «Центр управління відходами» в особі директора Возного О.І. (виконавець), та відповідних актів, позивачем були списані та передані на утилізацію 24 та 41 одиниця техніки та обладнання відповідно за відсутності необхідності утилізації зазначеного обладнання, зокрема, обладнання стоматологічного кабінету, снігоочищувальної машини, газонокосарки, комп'ютерів, ксероксів, принтерів, сканерів. При цьому сумніви у доцільності такої утилізації, як зазначено в акті, виникли через те, що подібне стоматологічне обладнання, рентгенапарат (вартість 800 Євро) та деякі інші позиції переліку (без зазначення конкретних видів основних засобів підприємства, переданих на утилізацію) можна знайти на сайтах продажу обладнання б/у. Проте, до акту службового розслідування не надано жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування таких сумнівів. Разом з тим, як вже зазначалося судом вище, підозри або сумніви власника або уповноваженого ним органу не можуть бути підставою для виявлення недовір'я до працівника.
Натомість, позивачем на підтвердження доцільності списання та утилізації обладнання суду надані акти технічної діагностики від 26.11.2020 ТОВ «Центр управління відходами», згідно з якими за результатами технічного огляду обладнання замовника ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» виявлено, що його експлуатація неможлива у зв'язку з виходом з ладу складових обладнання внаслідок спрацювання експлуатаційного ресурсу та інтенсивної експлуатації, чи інших причин, пристрої ремонту не підлягають, у зв'язку з чим запропоновано його списання та утилізація.
Крім цього слід звернути увагу на те, що у наказі про звільнення позивача підставою зазначено саме безпідставні витрати на утилізацію основних засобів, вартість яких на вторинному ринку значною мірою перевищує вартість утилізації, у той час як в акті службового розслідування також мова йдеться про порушення ОСОБА_1 порядку списання та утилізації майна, що є різними підставами за своєю природою.
Так, відповідач зазначає про те, що списання та утилізація основних засобів проведені ОСОБА_1 з порушенням порядку списання, затвердженого Постановою КМУ №1314 від 08.11.2007 «Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності», оскільки рішення про утилізацію не приймалося суб'єктом управління, яким є Фонд державного майна України, та не погоджувалося з органом приватизації, яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, проте це було необхідним з огляду на те, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1574 від 28.12.2019 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», відповідно до переліку підприємств, викладеному у Додатку № 2 до вказаного наказу, включене до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, що підлягають приватизації у 2020 році. Таким чином, будь-яке списання основних засобів, незалежно від їх первісної та залишкової балансової вартості, могло бути здійснене виключно за рішенням Фонду державного майна України та за погодженням з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Крім того, сплату рахунку ТОВ «Центр управління відходами» було проведено бухгалтером ОСОБА_14 за підписом ОСОБА_1 30.12.2020, тоді як з 24.12.2020 керівником підприємства вже був ОСОБА_2 . Акт приймання-передачі майна на утилізацію теж був підписаний ОСОБА_1 30.12.2020 в якості в.о. директора, тоді як в даний період він обіймав посаду головного інженера і не мав права підпису документів підприємства та повноважень на розпорядження майном підприємства.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що для прийняття рішення про списання та утилізацію техніки та обладнання за договорами від 29.10.2020 та 21.12.2020, укладеними між ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в особі в.о. директора Оленіча П.С. (замовник) та ТОВ «Центр управління відходами», обов'язковим було рішення Фонду державного майна України та погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву як органу приватизації.
Так, до відзиву на позовну заяву відповідачем доданий Наказ Фонду державного майна України № 1574 від 28.12.2019 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», проте Додаток № 2 - Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації у 2020 році, відповідачем не наданий.
Натомість, відповідачем наданий Наказ Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2021 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» разом з Додатком № 2 до нього - Переліком єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації у 2021 році, серед яких зазначене ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», проте вказаний наказ не стосується обставин справи, які підлягають встановленню, адже списання та утилізація основних засобів ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», яка за твердженнями відповідача проведена ОСОБА_1 з порушеннями порядку її проведення та безпідставно, мала місце у 2020 році.
Також суд вважає слушними доводи позивача про те, що він був уповноважений на підписання Акту приймання-передачі майна на утилізацію 30.12.2020, оскільки фактично продовжував виконувати обов'язки директора підприємства до 11.01.2021.
Так, наказом Фонду державного майна України № 2062 від 24.12.2020 ОСОБА_1 було увільнено від виконання обов'язків директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 23.12.2020 та призначено ОСОБА_2 в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 24.12.2020. Згідно з п. 5 наказу ОСОБА_2 у п'ятиденний строк з дні видачі наказу зобов'язано надати відомості про зміну керівника підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; з дня призначення його в.о. директора підприємства прийняти справи з управління господарською діяльністю ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», матеріальні цінності, установчі документи та печатку, про що скласти відповідний акт та письмово повідомити Фонд державного майна.
Разом з тим, лише 11.01.2021 ОСОБА_1 припинив виконання обов'язків директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» те передав новому в.о. директора Прилєпку С.В. статут, печатку підприємства, залишки коштів на діючих банківських рахунках та в касі ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання передачі справ від 11.01.2021.
Відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну керівника внесені лише 29.01.2021, що також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, відповідачем не спростовані твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з наказом № 2062 від 24.12.2020, яким його було увільнено від виконання обов'язків директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 23.12.2020, і продовжував їх виконувати.
Щодо виявленої під час інвентаризації на ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» станом на 30.12.2020 нестачі основних засобів: комплекту вбудованих меблів вартістю 32 115,59 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02282; комплекту вбудованих меблів вартістю 6 779,10 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 02361; будиночку панельного вартістю 27 911,63 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01637; будиночку панельного вартістю 34 221,80 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01636; конференц-столику, бук, вартістю 960,00 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 00168; двох комплектів меблів вартістю 19 387,50 грн, інв. № 02375 та вартістю 19 387,50 грн, інв. № 02376 як підстави для звільнення позивача ОСОБА_1 з посади головного інженера на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, звільнення працівника з підстав втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, які передані йому під звіт.
Разом з тим, як у наказі про звільнення позивача, так і в акті службового розслідування № 2 мова йдеться про виявлення нестачі основних засобів ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, основні засоби це - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
У листі Міністерства фінансів України від 28.02.2007 № 31-34000-20-16/3985 зазначено, що термін «товарно-матеріальні цінності» за економічним змістом відповідає терміну «запаси». Відповідно, основні засоби до складу товарно-матеріальних цінностей не включаються.
У наказі ДП ДПІ «ДІПРОВЕРФ» від 18.02.2021 про проведення річної інвентаризації також розрізнено поняття основних засобів та інших необоротних активів, нематеріальних активів, грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, нестача основних засобів, на переконання суду, не може бути підставою для звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки у ньому йдеться мова лише про грошові, товарні або культурні цінності, до яких основні засоби та необоротні активи не відносяться.
З огляду на викладене, звільнення позивача з посади головного інженера за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України через виявлену нестачу основних засобів, що обліковувалися на підприємстві, не грунтується на законі.
Щодо самого порядку проведення інвентаризації на ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на підставі наказу від 18.02.2021 суд вважає за необхідне, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, зазначити про наступне.
Порядок проведення інвентаризації визначається Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення про інвентаризацію).
Згідно п. 1 Розділу II Положення про інвентаризацію для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства/(його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Голова і члени інвентаризаційної комісії забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов'язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації (п. 4 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію).
Згідно з пунктами 14-20 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.
Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.
В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.
На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.
Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об'єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.
В інвентаризаційних описах (актах інвентаризації) записи робляться послідовно у кожному рядку на окремому аркуші (крім останнього), мають бути заповнені всі рядки. На останніх аркушах інвентаризаційного опису (акта інвентаризації) незаповнені рядки прокреслюються.
Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв'язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.
Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.
Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов'язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).
Наказом в.о директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 за №3 від 18.02.2021 «Про проведення річної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і бланків суворої звітності, розрахунків та інших статей балансу станом на 31 грудня 2020 року» для проведення інвентаризації створено постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі 4 (чотирьох) чоловік: голова комісії - головний інженер Оленіч П.С., члени комісії: начальник служби охорони Косинський С.О., інженер ОСОБА_9 , юрисконсульт Баран А.В.
Строк проведення інвентаризації: з 19.02.2021 по 20.03.2021.
Разом з тим, як убачається з наказу від 18.02.2021, члени інвентаризаційної комісії ОСОБА_9 та ОСОБА_4 були ознайомлені з наказом про інвентаризацію лише 24.03.2021, тобто вже після її завершення, що свідчить про те, що вони не приймали безпосередньої участі в інвентаризації, а лише підписали надані їм документи по інвентаризації.
Вказане підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що входив до складу членів інвентаризаційної комісії лише «на папері», але насправді жодної участі в річній інвентаризації не приймав, нічого не фіксував та не рахував. З наказом про інвентаризацію його ознайомили у дату, що зазначена ним у наказі, а інвентаризаційні описи необоротних активів станом на 31.12.2020 він погодився підписати приблизно у середині березня 2021 році, оскільки боявся звільнення, якщо відмовиться.
У наказі про інвентаризацію від 18.02.2021 головою інвентаризаційної комісії призначений головний інженер Оленіч П.С., проте у п. 6 наказу відповідальність за проведення інвентаризації покладено на голову інвентаризаційної комісії ОСОБА_7 .
Одночасно, в інвентаризаційних описах необоротних активів станом на 31.12.2020, звіряльній відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 16.03.2021, яка стала підставою для проведення службового розслідування, за результатами якого виявлено нестачу основних засобів відповідача, яка, серед іншого, стала підставою для звільнення позивача у зв'язку з втратою довір'я, головою інвентаризаційної комісії зазначений головний інженер Оленіч П.С., а Косинський С.О. - членом комісії.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, головний інженер Оленіч П.С. (позивач) не приймав жодної участі в процесі проведення інвентаризації у зв'язку з тим, що перебував на лікарняному, не ознайомлювався і не підписував жодні інвентаризаційні документи. При цьому, матеріали справи не містять доказів призначення відповідачем іншого голови інвентаризаційної комісії.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що інвентаризація необоротних активів станом на 31.12.2020 у ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на підставі наказу в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_2 за №3 від 18.02.2021 проводилася неповним складом інвентаризаційної комісії, тобто був порушений порядок проведення інвентаризації, а непідписання її результатів всіма членами комісії викликає сумніви щодо повноти і точності даних, внесених до інвентаризаційних описів та звіряльної відомості від 16.03.2021.
Відповідно до ст. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, надані відповідачем інвентаризаційні описи необоротних активів станом на 31.12.2020 та звіряльна відомість від 16.03.2021, які покладені в основу акту службового розслідування № 2, суд вважає недопустимими доказами і не приймає до уваги.
Крім того, викликають обгрунтовані сумніви у повноті і точності проведеної відповідачем річної інвентаризації необоротних активів станом на 31.12.2020 наступні обставини.
Так, 12.06.2024 на сайті zakupivli.pro Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву оголошено аукціон із продажу єдиного майнового комплексу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ». У Додатку 1 до Інформаційного повідомлення про продаж єдиного майнового комплексу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» зазначений перелік, місцезнаходження та інвентарні номери майна ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» (223 позиції), серед яких значиться наступне майно, виставлене на продаж на аукціоні: комплект вбудованих меблів, інвентарний номер 2282 (№ з/п 158); комплект вбудованих меблів, інвентарний номер 2361 (№ з/п 213); комплект меблів, інвентарний номер 2375 (№ з/п 214); комплект меблів, інвентарний номер 2376 (№ з/п 215).
Таким чином, частина основних засобів, відсутність яких нібито було виявлено під час річної інвентаризації, що, у свою чергу, стало однією з підстав для звільнення позивача з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» у зв'язку з втратою довір'я, була виставлена органом приватизації на аукціон як майно, наявне у відповідача станом на час продажу.
Обгрунтованих пояснень з цього приводу відповідачем не надано.
Також в акті службового розслідування № 2 зазначено, що за усними поясненнями бухгалтера ОСОБА_13 , яка у період з 2015 року по 25.03.2021 працювала на підприємстві за цивільно-правовими договорами, зазначені в акті меблі придбавалися для головного інженера ОСОБА_1 . Проте до акту не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Натомість позивачем надана нотаріально посвідчена заява ОСОБА_14 від 01.10.2024, у якій остання зазначила, що жодних письмових чи усних пояснень про те, що зазначені в акті службового розслідування № 2 меблі придбавалися для головного інженера ОСОБА_1 жодному представнику ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» вона не надавала. Згідно даних бухгалтерського обліку вказані комплекти меблів були призначені для використання в готелі та переміщені туди. ОСОБА_14 у заяві стверджувала, що згідно до вимог ведення бухгалтерського та податкового обліку нею в повному обсязі відображено витрати на придбання цих меблів, оприбутковано ці комплекти меблів, обліковано до основних засобів підприємства, складено інвентарні картки, введено в експлуатацію та здійснено внутрішнє переміщення до готелю підприємства, факт існування цих меблів не можливо було приховати і зазначені меблі не могли бути не включені у списки для проведення інвентаризації.
Вказану заяву суд приймає у якості письмового доказу, а не як показання свідка, оскільки ОСОБА_14 не допитувалася у судовому засіданні як свідок, як того вимагають норми діючого цивільного процесуального законодавства. Обставини, зазначені у заяві, узгоджуються з наданими відповідачем разом з актом службового розслідування № 2 первинними документами щодо придбання вказаних основних засобів та їх використання в готелі підприємства.
Такі підстави для звільнення позивача з посади головного інженера як безпідставне та безоплатне зберігання чотирьох транспортних засобів на території та в приміщеннях ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»; безпідставне та безоплатне використання приміщень ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» для зберігання особистих речей; позаоблікове використання електроенергії орендарем ФОП ОСОБА_3 , що відбувалося за вказівкою, з відома та за сприяння головного інженера ОСОБА_1 та цілеспрямоване знищення цілісності та системи обліку (фрагментація обліку) шляхом призначення на ключові посади пов'язаних осіб, відсутність на підприємстві особових справ, трудових книжок та посадових інструкцій, а також матеріально-відповідальних осіб, на переконання суду, не підпадають під дію п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а отже не можуть бути підставою для звільнення саме у зв'язку з втратою довір'я.
Крім того, зазначені в актах службових розслідувань № 1 та № 3 обставини не доведені належними та допустимими доказами, зокрема, не доведено факт належності ОСОБА_1 чотирьох транспортних засобів, нібито виявлених на території ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», оскільки даний факт позивачем частково заперечується і визнаний лише факт належності йому автомобіля Mercedes 220, номерний знак НОМЕР_1 . Не доведено також і той факт, що вказані автомобілі знаходилися на території відповідача за вказівкою ОСОБА_1 ; зазначені в акті службового розслідування № 1 транспортні засоби не відображені в інвентаризаційних описах, складених за результатами річної інвентаризації станом на 31.12.2020.
Відсутні також докази того, що виявлене у приміщеннях підприємства майно (ремонтний інструмент, газові балони, запчастини для автомобілів, спецодяг та інші речі, найменування яких не конкретизовано в акті службового розслідування № 1) є особистим майном головного інженера ОСОБА_1 , яке останній безоплатно зберігав у приміщеннях підприємства. Вказане, як зазначено в акті, встановлено з усних пояснень охоронців ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . Дані особи не допитувалися у якості свідків у судовому засіданні, письмові пояснення за даним фактом під час службового розслідування ними не надавалися, а в інвентаризаційних описах за результатами річної інвентаризації станом на 31.12.2020 вказане майно також відсутнє. Бухгалтерська довідка № 1 до матеріалів службового розслідування, у якій розраховано вартість розміщення чотирьох автомобілів на території та в боксах підприємства та вартість зберігання особистих речей, не підтверджується первинними документами на підставі яких зроблений розрахунок, зокрема документами про встановлення відповідних тарифів на підприємстві на проїзд транспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» та зберігання особистих речей у приміщеннях та на території підприємства.
У зв'язку з викладеним вказана довідка є недопустимими доказом у справі та не береться судом до уваги.
Крім того, доводи позивача про те, що працівники ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» користуються низкою соціальних благ, як то: право безоплатного проїзду, перебування та розміщення на території підприємства транспортних засобів, зареєстрованих на співробітників та членів їх сімей, без обмеження строку такого перебування та розміщення; право безоплатного використання матеріально-технічної бази підприємства, а саме: естакади, боксів, приміщень гаражу інженерно-лабораторного корпусу, з метою здійснення ремонтних робіт транспортних засобів співробітників та членів їх сімей; право безоплатного проживання в готелі ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» іногородніх працівників без обмеження строку проживання; право безоплатного зберігання та використання особистих речей працівників у приміщеннях та на території підприємства, підтверджуються відповідним наказом в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» Полєжая Є.В. № 2-С від 04.10.2016.
Щодо дотримання процедури звільнення позивача ОСОБА_1 з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОРВЕРФ» суд зазначає наступне.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, серед іншого, посилається на те, що при його звільненні відповідачем порушено порядок, який передбачений п. 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в редакції 2020 року. Як випливає із аналізу п.7 Розділу «Кваліфікаційні характеристики. Керівники» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, головний інженер керує діяльністю технічних служб підприємства, а також є першим заступником директора підприємства і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності. Таким чином його звільнення мало бути погоджене із суб'єктом управління підприємства - Фондом державного майна України.
Відповідач та третя особа заперечували проти вказаних доводів, зазначаючи про те, що посада головного інженера не входить до переліку посад, передбаченого пунктом 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в редакції 2020 року, прийняття на які та звільнення з яких передбачає попереднє погодження з Фондом державного майна України.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в редакції 2020 року до виключної компетенції суб'єкта управління підприємства, яким є Фонд державного майна України, належить погодження призначення та звільнення директором підприємства керівників та їх заступників дочірніх підприємств, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, в тому числі заступників (в т.ч. першого) Директора Підприємства, головного бухгалтера, начальника юридичного відділу/управління/департаменту, керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів Підприємства.
Як вже зазначалося вище, відповідно до кваліфікаційних характеристик головного інженера, визначених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Розділ 7) головний інженер є першим заступником директора підприємства і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності.
Тобто, головний інженер є одним з керівників підприємства, який відповідає за технічну політику і напрями технічного розвитку підприємства.
Вказане підтверджується також штатним розписом ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на 2019 рік, з якого вбачається, що посада головного інженера відноситься до структурного підрозділу «Адміністрація».
Крім того, відповідно до наданої позивачем організаційної структури ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на 2019 рік, погодженої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 14.03.2019 та затвердженої в.о. директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» ОСОБА_17 14.03.2019, головному інженеру підприємства підпорядковуються експлуатаційно-технічний відділ, відділ охорони та готель.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на підставі пункту 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в редакції 2020 року, звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», яке мало місце 06.05.2021, мало бути погоджене з суб'єктом управління підприємства - Фондом державного майна України, і недотримання вказаної процедури призвело до порушення порядку звільнення позивача з посади.
Щодо тверджень позивача про те, що його звільнення у порушення вимог ст. 43 КЗпП України відбулося без згоди первинної профспілкової організації ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ».
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на день звільнення позивача) розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Таким чином, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), допускається у разі звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
Як зазначав сам позивач, останній не був членом первинної профспілкової організації ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», а отже на його звільнення така згода не вимагалася.
Крім того, стороною відповідача зазначено, що незважаючи на державну реєстрацію первинної профспілкової організації ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фактично така профспілкова організація не існує на підприємстві, жодної діяльності не проводить, керівник та члени такої організації відсутні.
Також знайшли своє підтвердження під час розгляду справи твердження позивача ОСОБА_1 про те, що він не був ознайомлений з результатами проведених службових розслідувань, розпочатих згідно з наказами №4 від 01.03.2021, №8 від 29.03.2021 та №10 від 30.03.2021, та, відповідно, позбавлений можливості надати пояснення з приводу викладених в актах службових розслідувань обставин. Вказане підтверджується листуванням між ОСОБА_1 та ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» у період березня-квітня 2021 року; відеозаписами від 06.05.2021 з мобільного телефону позивача на флеш-накопичувачі, на яких зафіксоване спілкування позивача з керівництвом ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», зокрема, в.о. директора Прилєпком С.В., під час якого позивач неодноразово зазначав про те, що не ознайомлений ані з результатами проведеної річної інвентаризації, ані з матеріалами службового розслідування та просив надати йому вказані матеріали для ознайомлення з метою надання пояснень, проте ці вимоги позивача були проігноровані і того ж дня позивач був звільнений з посади головного інженера та йому вручена копія наказу про звільнення. В усіх актах службового розслідування відсутні записи (відмітки) про ознайомлення та підписання таких актів Оленічем П.С. або про відмову від їх підписання.
Наявний в матеріалах справи акт від 06.05.2021, згідно з яким комісія у складі в.о. директора ОСОБА_2, бухгалтера ОСОБА_8 і представника АО «Сухов, Кочан енд Баррістерс» Седлер О.І. засвідчила відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та надання пояснень стосовно підстав звільнення не є тотожним акту про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
Підсумовуючи усі встановлені судом обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з посади головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України та порушення роботодавцем процедури такого звільнення, визначеної статутом підприємства, у зв'язку з чим вимоги позивача про поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 3 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
При цьому згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка, відповідно до п. 8 цього Порядку, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідачем надано довідку про середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_1 від 21.07.2021 № 119 за підписом в.о. директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_18 , згідно з якою розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 466,40 грн.
Вказаний розмір середньоденної заробітної плати позивачем не заперечувався.
З урахуванням наведеного середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 464 534,40 грн. (996 робочих днів з 07.05.2021 до 11.03.2025 включно х 466,40 грн. - середньоденна заробітна плата).
У зв'язку з чим суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 464 534,40 грн.
При цьому вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Суд, на підставі ст. 430 ЦПК України, допускає негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ», треті особи - Фонд державного майна України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» (код ЄДРПОУ 14311465).
Стягнути з Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» (код ЄДРПОУ 14311465) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 464 534 (чотириста шістдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривні 40 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Стягнути з Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» (код ЄДРПОУ 14311465) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ», код ЄДРПОУ 14311465; місцезнаходження: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАТ ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ТРАНСПОРТНОГО УСТАТКУВАННЯ», код ЄДРПОУ 32677185; місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вул. Каштанова, буд. 14.
Дата складення повного судового рішення - 17.03.2025.
Суддя О.О. Тиха