про повернення позовної заяви
18 березня 2025 року справа № 340/1472/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І., розглянувши у м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина), військової частини НОМЕР_2 (далі - військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідачів про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо нарахування і виплати грошового забезпечення і його додаткових видів з 24 лютого 2022 року по 29 червня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року 01 січня 2024 року.
Водночас просить суд зобов'язати військову частину 2 нарахувати і виплатити кошти.
Разом з тим просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, що передбачена приписами постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки.
Просить суд зобов'язати військову частину 2 вчинити такі дії, нарахувавши і виплативши кошти.
10 березня 2025 року суд прийняв ухвалу про залишення позову без руху.
Судом встановлено, що строк звернення до суду пропущений і не подано заяви про його поновлення.
10 березня 2025 року представник позивача отримав ухвалу суду.
18 березня 2025 року подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Зазначає, що військова частина щомісячно не повідомляла ОСОБА_1 про розміри нарахованих сум грошового забезпечення, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати.
Водночас відповідач не повідомив про розміри нарахованих сум грошового забезпечення при звільненні.
Стверджує, що позивач не мав розумних причин сумніватися у добросовісності і неупередженості відповідача.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, зробив висновок, що позов належить повернути з таких підстав.
Так, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині до 29 червня 2024 року.
Спір стосується питань проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Подання позовної заяви - процесуальна дія.
Приписами частини 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тому суд застосовує норму права стосовно строку звернення до суду чинну на день подання позовної заяви.
Приписами частини 4 статті 3 КАС України встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Ця норма права стосується змін до процесуального адміністративного законодавства, що вступили в дію після звернення до суду.
У цьому випадку такого не відбулось.
Позов подано до суду 05 березня 2025 року.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції з 19 липня 2022 року) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, на день звернення до суду до правовідносин стосовно виплати коштів при звільненні поширюється строк звернення до суду.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні зі служби досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
“ 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду стосовно 3 місячного строку звернення до суду.
Отже, якщо право на звернення до суду виникло до 19 липня 2022 року, а позов подано після 18 липня 2022 року, то строк звернення до суду становить 3 місяці з дня встановлення строку звернення до суду (3 місяці з 19 липня 2022 року).
З 19 липня 2022 року законодавець встановив нове правило обчислення строку звернення до суду, яке стосується процесуальних правил вирішення спорів, які виникли до і після 19 липня 2022 року, а звернення до суду мало місце після 18 липня 2022 року.
Законодавець не позбавив права на кошти, яке виникло до 19 липня 2022 року, а лише встановив конкретний строк права на захист у суді у разі їх невиплати.
У випадку звільнення зі служби після 19 липня 2022 року строк звернення до суду у 3 місяці обчислюють з дня звільнення, якщо у наказі про припинення трудових відносин зазначено про кошти, що належать при звільненні.
Отже, строк звернення до суду становить 3 місяці з дня ознайомлення з наказом про звільнення.
У наказі про звільнення зазначено про всі виплати на день звільнення.
Якщо у наказі про звільнення відсутні виплати, то треба розуміти, що працедавець не визнає права на них.
Трьох місяців достатньо для подачі позову до суду.
ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 29 червня 2024 року.
Позов подано до суду 05 березня 2025 року.
Отже, пропущений трьохмісячний строк звернення до суду.
Заява про поновлення строку звернення до суду не містить жодних поважних причин пропущення процесуального строку.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2023 року у подібній справі №160/5468/23.
Верховний Суд зробив такий висновок.
“Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На момент звільнення позивача зі служби цивільного захисту та виключення його з кадрів Державної служби України надзвичайних ситуацій (13.01.2021) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.»
Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.
Верховний Суд не аналізував приписи частини 3 статті 3 КАС України, якими встановлено правило застосування норми права на час вчинення процесуальної дії.
Рішення Конституційного Суду України, на які посилається касаційний суд, не дають відповіді на правове питання, що постало у цій справі.
Доводиться і тим, що Верховний Суд не процитував правові висновки Конституційного Суду України.
Встановлення строку звернення до суду відноситься до компетенції держави.
Встановлюючи нові строки звернення до суду, держава має врахувати, щоб нового часу вистачило громадянам для вчасного звернення до суду.
Держава дотрималась цих правил, про що вже зазначив суд.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям “суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним (частини 3 статті 3 КАС України), суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
Відповідно до приписів частин 1 і 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас приписами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому позовна заява повертається позивачу
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123 і п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду.
Позовну заяву повернути ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом 15 днів з дня складання.
Ухвала суду набирає законної сили після складання.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ