про залишення позову без розгляду
18 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/32/25
Кіровоградського окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № і 68 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 07.06.2028року по 15.06.2023 рік, з 03.07.2023 року по 29.07.2023 рік, з 26.09.2023 року по 30.10.2023 рік, та за період перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення рекомендованих Довідкою ВЛК від 23.06.2023 року № 15 на 30 (тридцять) календарних днів та Довідкою ВЛК від 08.08.2023; року N188 на 30 (тридцять) календарних днів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 07.06.2023 року по 13.06.2023 рік, з 03.07.2023 року по 29.07.2023 рік, з 26.09.2023 року по 30.10.2023 рік, та за період перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення рекомендованих Довідкою ВЛК від 23.06.2023 року №15 на 30 (тридцять) календарних днів та Довідкою ВЛК від 08.08.2023 року №188 на 30 (тридцять) календарних днів.
Ухвалою судді від 09.01.2025 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Позивачем виправлено недоліки позовної заяви, вказані в описові частині ухвали.
Ухвалою суду від 03.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
22.02.2025 через систему "Електронний суд" відповідачем направлено до суду відзив на позов, яким він просив відмовити в задоволенні позову (а.с.101-104).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 13.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачеві для надання додаткових пояснень з приводу пропущення строків звернення до суду.
14.03.2025 на виконання вимог ухвали, позивачем надано заяву та наведено мотиви поважності причин пропуску звернення до суду.
Зокрема вказується, що про порушення права на належне грошове утримання за період з 07.06.2023 року по 30.10.2023 рік, позивач дізнався з відповіді відповідача від 05.10.2024 на запит адвоката від 02.09.2024, а тому строк звернення до суду визначений ст. 233 КЗпП України спливає 05.01.2025. Крім того, позивач вказує на запровадження військового стану на території України у зв'язку з збройною агресією російської федерації, який, на переконання позивача, також перешкоджав своєчасному зверненні до суду.
Дослідивши додані до з матеріалів справи документи, суд дійшов наступних висновків.
Надаючи оцінку доводам щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі усіх складових грошового забезпечення у зв'язку із проходженням військової служби, є спором пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Спір стосується невиплати позивачу військовою частиною НОМЕР_2 належного позивачу грошового забезпечення, який охоплює період з 07.06.2023 року по 30.10.2023 рік.
Отже, починаючи з дати завершення карантину (30.06.2023) та з урахуванням положень ст. 233 КЗпП України, позивач мав звернутись до суду з приводу вирішення спору протягом 3-місяців, тобто з 30.06.2023 до 30.09.2023.
Щодо обізнаності позивача про належні до виплати суми грошового забезпечення (додаткова винагорода) за період перебування ним на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, судом з матеріалів справи встановлено, що позивачеві протягом спірного періоду (з 07.06.2023 року по 30.10.2023 рік) згідно наказів від 01.07.2023 № 426, від 01.08.2023 № 535, від 01.09.2023 № 618, від 01.10.2023 № 679 та розрахунково-платіжних відомостей від 06.2023, 07.2023, 08.2023. 09.2023, 10.2023 (а.с.129-127), виплачувалась додаткова винагорода, що свідчить про обізнаність з приводу виду виплат та їх розміру.
Щодо доводів позивача про те, що він дізнався про порушення його прав лише отримавши листа-відповіді відповідача від 05.10.2024 на адвокатський запит, суд зазначає, що направлення запиту та отримання на нього відповіді, свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах, за наведеного правового регулювання.
Щодо посилань позивача на запровадження військового стану на території України у зв'язку з збройною агресією російської федерації, який, на переконання позивача, також перешкоджав своєчасному зверненні до суду, суд зазначає, що згідно наказу відповідача від 29.10.2023 №302 (а.с.129), позивач вважається таким, що в умовах воєнного стану відмовився від виконання бойових завдань та йому припинено виплату грошового забезпечення, а наказом відповідача від 02.11.2023 №306 (а.с.128звор.) позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину шляхом неповернення після лікування до розташування підрозділу, а отже позивач не перебуває на військовій службі, що могло б бути перешкодою для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Інших поважних підстав, що заважали звернутися до суду, починаючи з листопада 2023 року, позивачем не надано, а судом з матеріалів справи не встановлено.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 4 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог частини третьої статті 123 КАС України.
Керуючись ст.ст.169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК