07 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1028/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши заяву про заміну сторони виконавчого провадження
заявник: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49005, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 43315529)
стягувач: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25006, м. Кропивницький, вул. Театральна, 6/7)
боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП №67173836 - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - на його правонаступника - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою від 20.02.2025 року суд призначив вказану заяву до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 2 статті 379 КАС України не перешкоджає судовому розгляду.
Розглянувши питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
У 2021 році у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження ВП №66332444 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.11.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда на виконання рішення суду в адміністративній справі №404/7924/17, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вчинити на користь ОСОБА_1 певні дії, пов'язані з перерахунком пенсії.
У цьому виконавчому провадженні понесені витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в сумі 224,55 грн. На момент закінчення виконавчого провадження ВП №66332444 ці виконавчі витрати не були стягнуті з боржника. Тому головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борисенко Л.П. винесла постанову №66332444 від 18.10.2021 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнула з ГУ ПФУ в Кіровоградській області витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в сумі 224, 55 грн.
Ця постанова державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження 18.10.2021 року зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та за нею розпочато примусове виконання.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борисенко Л.П. від 18.10.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №67173836 з примусового виконання постанови державного виконавця №66332444 від 18.10.2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження. Боржником у цьому виконавчому провадженні є ГУ ПФУ в Кіровоградській області, стягувачем - держава.
Між тим, у 2022 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову №912 від 16.08.2022 року "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції", якою постановив реорганізувати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
На виконання цієї постанови наказом Міністерства юстиції України №4011/5 від 22.09.2022 року наказано реорганізувати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до пункту 5 цього наказу правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються, є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.09.2022 року внесено запис про те, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918) перебуває у стані припинення.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як правонаступник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), звернулося до суду із цією заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП №67173836, посилаючись на те, що орган державної виконавчої служби, який видав виконавчий документ, припинив свої повноваження.
Наразі виконавче провадження ВП №67173836 не завершене і перебуває на примусовому виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисенко Л.П.
Отже, суд установив, що спірні правовідносини стосуються заміни сторони (стягувача) у виконавчому документі - постанові державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження, яка виконується цим же державним виконавцем у новому виконавчому провадженні.
Закон України "Про виконавче провадження" містить такі норми:
Стаття 1. Виконавче провадження
1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 3. Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи
1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Стаття 5. Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 6. Виконання рішень іншими органами та установами
2. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стаття 14. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
1. Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 15. Сторони виконавчого провадження
1. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
2. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
3. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
4. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
За рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, якими призначено покарання у виді штрафу, стягувачем є уповноважений орган з питань пробації.
За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
5. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Стаття 26. Початок примусового виконання рішення
1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Стаття 42. Кошти виконавчого провадження
1. Кошти виконавчого провадження складаються з:
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Стаття 44. Облік сум на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців
1. Органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Стаття 47. Порядок виплати стягнутих грошових коштів
1. Грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
2. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
3. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
4. Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Статтею 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка містить такі норми:
I. Загальні положення
1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
2. Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці).
3. Органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
- відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
4. Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
ІІ. Учасники виконавчого провадження
12. У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.
13. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.
14. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів (про внесення змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта) своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Така постанова виконавця приєднується до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 6 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Статтею 19 КАС України визначений перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Процесуальне правонаступництво унормовано статтею 52 КАС України, згідно з якою у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Розділ IV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" КАС України містить такі норми:
Стаття 370. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Стаття 372. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах
2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
4. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Стаття 373. Звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання
1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Стаття 379. Заміна сторони виконавчого провадження
1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
2. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
4. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналіз статей 370, 372, 373, 379 КАС України дає підстави для висновку, що норми, які регулюють процедуру заміни сторони виконавчого провадження, спрямовані на примусове виконання саме судового рішення, яке набрало законної сили.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Законодавець виділив дві категорії осіб, які мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником: виконавець за заявою сторони; заінтересована особа.
Адміністративні суди здійснюють заміну сторони виконавчого провадження в разі, зокрема, об'єктивної необхідності визначення нової сторони.
Між тим, у цій справі із заявою в порядку статті 379 КАС України звернувся суб'єкт владних повноважень, який не є органом державної виконавчої служби і не наділений функціями примусового виконання судового рішення у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" та КАС України, однак який просить вирішити процесуальне питання правонаступництва у виконавчому документі, що не є судовим рішенням.
Заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП №67173836 стосується не примусового виконання рішення адміністративного суду, а стягнення витрат виконавчого провадження, стягнутих постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в рамках виконавчого провадження ВП №66332444, яке закінчене у 2021 році.
Виконавче провадження ВП №67173836 наразі перебуває у провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Стягувачем у цьому виконавчому провадженні є держава, на користь якої видано виконавчий документ.
Відповідно до пункту 1 Положення про відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), затвердженого наказом №387/13.1-03 від 13.12.2022 року, цей відділ є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Суд установив, що в процесі реорганізації міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України, яка відбулася у 2022 році, а саме приєднання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), його структурний підрозділ без статусу юридичної особи - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області - не припиняв свою діяльність та адміністративну компетенцію як орган державної виконавчої служби, не передавав свої повноваження щодо примусового виконання рішень іншим органам, не втратив повноваження щодо стягнення з боржників коштів на витрати виконавчого провадження. Будь-які рішення про передачу виконавчих проваджень до інших органів ДВС не приймалися. Фактично цей орган ДВС не вибував, а лише змінив своє підпорядкування та найменування, що не є підставою для заміни його як стягувача у раніше виданих державними виконавцями виконавчих документах, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (постановах про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу), які перебувають на примусовому виконанні. Пов'язана з цими обставинами зміна реквізитів депозитного рахунку органу ДВС, призначеного для зарахування коштів виконавчого провадження (зокрема витрат виконавчого провадження) та обліку депозитних сум, також не дає підстав для заміни стягувача у виконавчих документах, які видані державними виконавцями і стосуються стягнення коштів на користь держави.
Державний виконавець Борисенко Л.П., яка подала цю заяву як представник за довіреністю Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), не навела причин, з яких постанова державного виконавця №66332444 від 18.10.2021 року про стягнення з ГУ ПФУ в Кіровоградській області витрат виконавчого провадження не може бути виконана за участю первісних сторін (стягувача).
Суд також вважає, що питання заміни стягувача у виконавчому документі, що не є судовим рішенням, не перебуває у площині правового регулювання процедури, установленої розділом IV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" КАС України. Юрисдикція адміністративних судів на такі питання не поширюється.
Суд не приймає посиланням заявника на постанову Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі №6-2391цс15 про заміну сторони виконавчого провадження при примусовому виконанні за виконавчим написом нотаріуса в порядку адміністративного судочинства, оскільки у ній аналізувалися питання заміни сторони у виконавчому провадженні при застосуванні процесуального законодавства, чинного до 15.12.2017 року. Відтоді процесуальне законодавство змінилося, у зв'язку з чим Верховний Суд оновив правові позиції та вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення "несудового" органу. Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 183/4196/21).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 6 статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Чинне законодавство не передбачає повноважень міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України звертатися до суду із заявами щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні чи виконавчому документі, зокрема у постанові державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Оскільки у спірних правовідносинах Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", то його заява задоволенню не підлягає.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі № 260/5190/21 у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 248, 256, 379 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ