18 березня 2025 року № 320/1674/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №104450007706 від 14.09.2022 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не поновленні виплати та невиплати ОСОБА_1 призначеної безстроково (довічно) пенсії за віком з 18.12.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області поновити виплату ОСОБА_1 призначеної безстроково (довічно) пенсії за віком з 18.12.2019 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, здійснивши виплату заборгованості за період з 18.12.2019 по день прийняття рішення про поновлення виплати пенсії - одночасно та з проведенням компенсації втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживав у Автономній Республіці Крим та отримував там пенсію за віком. У зв'язку з тимчасовою окупацією російською федерацією АРК, Пенсійним фондом України з 01.04.2014 було припинено виплату пенсій громадянам України, які проживають на території АРК та м. Севастополя, у тому числі й позивачу.
У 2019 році позивач змінив місце проживання та згодом і місце реєстрації та декілька разів звертався до органів ПФУ щодо відновлення виплати пенсії, однак отримував усну відмову у зв'язку з відсутністю його пенсійної справи та відсутністю даних в інформаційній базі Пенсійного фонду України.
У 2022 році позивач звернувся до відповідача з заявами про призначення пенсії та про поновлення виплати пенсії з 2019 року. Рішенням позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав її отримання раніше в Автономній Республіці Крим, а заяву про поновлення виплати пенсії відповідач не розглянув та на запити представника відповіді щодо розгляду другої заяви не надав. Позивач вважає, що має право на поновлення виплати пенсії з 2019 року, а тому відповідачем протиправно було відмовлено в призначенні пенсії та не розглянуто заяву про поновлення виплати пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
У зв'язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Діски А. Б. від 06.02.2024 прийнято справу до свого провадження, ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Станом на час розгляду справи судом, відповідачем відзив на позовну заяву до суду не було подано та не повідомлено яким саме органом Пенсійного фонду України прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно паспорта серії НОМЕР_1 від 23.01.2019 ОСОБА_1 є громадянином України (а.с. 13). Зареєстроване місце проживання позивача з 18.12.2019 - АДРЕСА_1 , а з 11.08.2020 - м. Ірпінь, Київської області, що підтверджується копією паспорта позивача.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 від 12.10.2010, виданого Пенсійним фондом України, позивачу було призначено пенсію за віком (а.с. 14).
08.09.2022 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком, в якій зазначив, що йому пенсія призначалась в АР Крим (а.с. 25).
Рішенням від 104450007706 від 14.09.2022 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутні відомості про припинення виплати пенсії за попереднім місцем призначення/отримання (а.с. 33).
Листом від 10.11.2022 позивача було повідомлено, що через тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим та через війну в Україні надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості (а.с. 30).
Також позивач 08.09.2022 звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області з заявою про поновлення пенсії за віком з 18.12.2019 та подав заяву на запит пенсійної справи за новим місцем проживання.
За наслідками розгляду заяви, 07.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом, в якому, посилаючись на положення Порядку № 22-1 повідомило, що до заяви встановленого зразку про місцем проживання, поданих переведення виплати пенсії за громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, надається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Враховуючи, що на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, на даних територіях не функціонують та свою діяльність не здійснюють.
Оскільки на даний час Автономна Республіка Крим належить до тимчасово окупованої території та на даний час триває повномасштабна війна росії проти України, доставка поштових відправлень АТ «Укрпошта» до росії припинена, а тому надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості.
Також цим листом повідомлено, що 14.09.2022 винесено рішення № 104450007706 про відмову в призначенні пенсії позивачу (а.с. 32).
Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про поновлення виплати пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 (далі - Закон №1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 3 вищевказаного Закону, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Частинами 1-2 статті 4 Закону № 1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Статтею 18 Закону № 1207-VII закріплено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Таким чином, законодавством України передбачено забезпечення права позивача на отримання пенсії у разі залишення ним тимчасово окупованої території.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до 18.12.2019 був зареєстрований та проживав на території Автономної Республіки Крим.
Позивач перебував на обліку в Пенсійному фонді України та отримував пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення, видане у 2010 році. Як зазначає в позовній заяві позивач, із 2014 року йому було припинено виплату пенсії, що не заперечується відповідачем.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.09.2022 щодо поновлення йому пенсії з 18.12.2019, однак відповідач листом повідомив позивача про відсутність інформації про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації (а.с. 32).
Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо отримання позивачем пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації. Також самим відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо спростування позиції позивача.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (п. 1.1.).
Пунктом 2.8 вказаного Порядку визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви, зокрема, про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.3. Порядку визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача від 08.09.2022, яка зареєстрована в ГУ ПФУ у Київській області 08.09.2022 за № 12641/4-1000-22, відповідачем не прийнято жодного, передбаченого Порядком рішення.
Натомість позивача, за запитом адвоката, повідомлено листом від 07.12.2022 за № 1000-0202-8/124241 про те, що орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, Пенсійний фонд України на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, не функціонує та свою діяльність не здійснює.
Суд із таким твердженням відповідача не погоджується, оскільки позивач із 2019 року проживає на території Київської області, а неможливість отримання пенсійної справи позивача з тимчасово окупованої території України не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсійну виплату. Крім того, ані Порядком № 22-1, ні іншими нормами законодавства на позивача не покладено обов'язку щодо надання до органу Пенсійного фонду пенсійної справи та документів про припинення виплати його пенсії.
Порядком № 22-1 закріплено обов'язок відповідача здійснювати поновлення виплати пенсії після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Крім того, п. 4.12 Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
Відповідно до п. 4.8. Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що для прийняття рішення щодо поновлення позивачу виплати пенсії відповідачем направлялися запити щодо отримання пенсійної справи позивача, а також вживалися заходи щодо отримання його електронної пенсійної справи та відомостей з відповідних інформаційних систем, іншої інформації, з урахуванням якої визначався розмір призначеної позивачу пенсії та розмір пенсії до виплати тощо.
Поряд з цим відповідач вважаючи, що позивач не має права на поновлення пенсії з огляду на відсутність пенсійної справи, повинен був самостійно вчинити вказані вище заходи (дії).
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Позивач є громадянином України, якому призначена пенсія за віком, що не заперечується відповідачем та підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідачем фактично допущено протиправну бездіяльність щодо поновлення пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю оригіналу пенсійної справи та неможливістю через встановлення воєнного стану в Україні у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області отримати документи, необхідні для поновлення пенсії позивача.
Проте позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного фонду за попереднім місцем проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає (поновлює) пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні пенсії.
Право на поновлення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як встановлення воєнного стану та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання відомостей про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду рф.
Суд зазначає, що у відповідача були наявні відомості щодо призначення позивачу такої пенсії до 2014 року й окрім того, позивачем додано до заяви про поновлення пенсії копії його паспорта, ІПН, трудову книжку, пенсійне посвідчення та довідку з реквізитами в АТ КБ “Приватбанк».
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач, як громадянин України, має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
Така позиція узгоджується із висновками Верховному Суду, викладеними в постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, відповідно до яких відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на поновлення нарахування та виплати пенсії, а тому бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо поновлення виплати пенсії за віком відповідно до приписів Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.
Аналіз підстав, наведених відповідачем у листі, свідчить про їх необґрунтованість та протиправність, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити нарахування і виплату пенсії за віком, що не змінює суті позовних вимог.
При цьому, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу від 14.09.2022 № 104450007706, оскільки, як було встановлено судом, позивачу пенсія за віком була призначена ще до 2014 року та не може бути призначена повторно. У даному випадку належним способом захисту прав позивача Головним управлінням ПФУ у Київській області мають бути вчинені дії щодо поновлення позивачу раніше призначеної пенсії за віком. А тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Визначаючись з приводу того, з якого часу позивачу слід поновити виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з п.1.8 Порядку 22-1 днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Оскільки заява позивача отримана (прийнята) відповідачем 08.09.2022, то пенсія йому має бути поновлена з 08.09.2022. А тому підстав для задоволення позову в частині поновлення виплати пенсії з 18.12.2019 немає.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За визначенням частини 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ч. 2 ст. 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок № 159.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Наведені висновки узгоджуються із позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі № 0840/3175/18(пр/280/36/18), від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 22.09.2020 у справі №280/1447/19, від 26.10.2023 у справі № 280/6445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу пенсії, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача, про захист яких він просить, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої в строки пенсії за весь час затримки виплати.
З приводу виплати заборгованості з виплати пенсії за період з моменту поновлення по день прийняття рішення судом одночасно, суд зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
Суд відмовляє у задоволені вимоги позивача щодо виплати заборгованості перерахованої пенсії одночасно, оскільки відповідачем ще не поновлено виплату позивачу пенсії та не проведено її перерахунок пенсії на виконання цього рішення суду, а тому вказана вимога є передчасною.
Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.09.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_3 ), починаючи з 08.09.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії за весь час затримки виплати, починаючи з 08.09.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.