про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
17 березня 2025 року Справа 320/11926/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І. отримавши та розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому просить суд:
- визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 № 6, щодо відмови у наданні мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути мою заяву від 03.02.2025 (вх. № 7015 від 03.02.2025) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 судом відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Зокрема, 17.03.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у якій позивач просить суд:
- заборонити приймати рішення про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлюється наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/11926/25 щодо оскарження рішення про надання відстрочки від мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії;
- заборонити направляти та вручати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/11926/25 щодо оскарження рішення про надання відстрочки від мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії;
- переміщувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/11926/25 щодо оскарження рішення про надання відстрочки від мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що він з 30.11.2021 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . У січні 2025 року позивача за результатами проходження Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано придатним до військової служби.
В свою чергу, позивач вказує на те, що на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, що дає йому право на отриманні відстрочки від призову на військову службу, у зв'язку з чим він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою та додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII.
Однак, 20.02.2025 позивач отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6/473 від 07.02.2025, в якій зазначено, що за результатом розгляду вищевказаної заяви та доданих документів, протоколом від 07.02.2025 № 6, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вказавши, що він подав не повний пакет документів, а саме відсутні докази на підтвердження факту спільного проживання дітей з військовозобов'язаним.
Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що є очевидними ознаки протиправності рішення, оформленого протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 № 6, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вказує, на те, що існує реальна загроза порушення його прав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543, оскільки є всі підстави для прийняття відносно нього керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення, щодо призову на військову службу та вручення відповідної повістки.
А відтак, позивач вважає, що він може бути у будь-який час мобілізований до лав Збройних сил України, що може значно утруднити або унеможливити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у разі задоволення позову.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідача з підстав зазначених та заявлених позивачем у заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачем положень діючого законодавства під час прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідача до ухвалення рішення по суті.
Зокрема, факти наявності порушення прав позивача потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування позивача необхідності застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що існує ймовірність прийняття відповідачем рішення про призов позивача на військову службу та ймовірність вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, можливе присвоєння нового статусу військовослужбовця, не є належними доводами та обґрунтуваннями підстав подання заяви про забезпечення позову, враховуючи положення діючого законодавства щодо дій ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем позову до суду.
Відповідно, суд вказує, що висновок ВЛК про придатність до проходження військової служби, та спірне рішення про відмову у наданні відстрочки ще не є доводами та явними свідченнями того, що відносно ОСОБА_1 можуть вчинятися протиправні заходи мобілізаційного характеру.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Посилання позивача на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.