про залишення позовної заяви без руху
17 березня 2025 року Київ № 320/11019/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Хомича І.О. 25.02.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з указаним позовом (зареєстрований 07.03.2025), який не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки матеріали позовної заяви не містять доказів сплати збору з урахуванням кількості заявлених позовних вимог немайнового характеру, а також заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення.
Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, а частиною третьої статті 4 цього закону визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У позовній заяві позивачем об'єднано вісім вимог немайнового характеру, чотири з яких є взаємопов'язаними, проте відповідно до квитанції про сплату судового збору від 25.02.2025 сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру, із урахуванням коефіцієнту 0,8 у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачеві слід було сплатити 3875,84 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру (основні та похідні).
Таким чином судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Також судом установлено, що позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із аналізу положень статті 122 Кодексу слідує, що законодавець передбачив, що у разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів позову слідує, що позивач подав до відповідача заяву (зареєстрована 03.01.2025), відповідь на яку отримав листом від 22.01.2025.
Із урахуванням викладеного, про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача від 21.01.2025, у зв'язку із чим уважає, що строк звернення до суду, починаючи з 01.03.2021, не пропущений.
Із такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на наявність правових висновків Верховного Суду, викладених в його постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Із урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, оскільки із цим позовом позивач звернулася до суду у лютому 2025 року.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду в зазначеній частині позовних вимог, тому керуючись положеннями частини першою статті 123, статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву слід залишити без руху як таку, що не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про доплату 2906,88 грн. судового збору за три вимоги немайнового характеру, із урахуванням положень частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.