17 березня 2025 року № 320/34629/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелицю А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: їдальні на 100 місць, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , арешту (номер запису про обтяження: 8088149 (спеціальний розділ), накладеного на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні №45326006, а також арешту (реєстраційний номер обтяження 12505980), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження вді 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: їдальні на 100 місць, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , арешт (номер запису про обтяження: 8088149 (спеціальний розділ), накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні №45326006, а також арешт (реєстраційний номер обтяження 12505980), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, накладеного на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.05.2012 у виконавчому провадження 31295460 та від 15.12.2014, оскільки наявність актуальних записів про обтяження належного усього його майна за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майоном. При цьому, позивач зауважив, що самі арешти втратили свою актуальність і не виконують функцію реального забезпечення виконання виконавчого документу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, зауваживши, що стан виконавчого провадження "завершено" та факт відсутності матеріалів виконавчого провадження, з огляду на їх знищення, свідчить про відсутність підстав та можливості зняти арешт з майна позивача.
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, вказавши, з посиланням на судову практику в подібних спірних правовідносинах, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державно виконавчої служби, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
На виконанні Віддлу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебував виконавчий напис від 25.05.2011 №459, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо звернення стягнення на нерухоме майно: їдальня на 100 місць, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1369,4 кв.м, реєстраційний номер 23561630, що належить на праві власності громадянину України ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишина Юрія Борисовича від 17.02.2012 відкрито виконавче провадження №31295460 з приводу виконання виконавчого напису від 25.05.2011 №459.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишина Юрія Борисовича від 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460 накладено арешт на майно боржника: їдальня на 100 місць, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1369,4 кв.м, реєстраційний номер 23561630.
У подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишина Юрія Борисовича від 11.06.2014 у виконавчому провадженні №31295460 повернуто виконавчий документ стягувачеві.
На підставі постанови від 11.05.2012 №31295460 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження №45326006 про стягнення з ОСОБА_1 13 459 653,20 грн виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження №45326006 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедалом Олександром Олександровичем прийнято постанову від 15.12.2024 про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 .
У подальшому, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича від 17.02.2017 №45326006 виконавчий документ повернуто стягувачу.
Позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Відділу примусового виконання рішень) із заявою від 06.03.2023, в якій просив зняти (скасувати, припинити) арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накледений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.05.2012 ВП №31295460 (реєстраційний номер обтяження 12505980) та постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.12.2014 ВП №45326006 (запис про обтяження 8088149 спеціальний розділ), про що винести відповідні постанови та зереєструвати відповідні записи в Державних реєстрах.
Листом від 13.03.2023 №30005/33491-31-23/20.1 відмовлено в задоволенні заяви позивача, оскільки у відповідності до вимог абзацу 1 частини другоїстатті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у незнятті арешту з майна позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно пунктом 3 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Також, слід зазначити, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Як вбачається з матеріалів справи виконавчі провадження №31295460 та №45326006, в рамках якого на майно позивача накладено арешт, завершено на підставі пункту 3 частини першої статті 47 та пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання.
У той же час, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.03.2023, арешт майна позивача після повернення виконавчого документа не знятий. На звернення позивача, відповідачем не вчинено дій спрямованих на зняття арешту з вказаного майна.
Відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
За таких обставин, суд вважає, що відсутність виконавчого провадження та наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Окрім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Як наслідок, суд доходить висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях №31295460 та №45326006 при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Висновки суду у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.
За викладених обставин, позовні вимоги є цілком обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що під розгляду цієї адміністративної справи, відповідач не довів необхідності застосування арешту майна боржника, відповідно, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання зобов'язати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: їдальні на 100 місць, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , арешт (номер запису про обтяження: 8088149 (спеціальний розділ), накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні №45326006, а також арешт (реєстраційний номер обтяження 12505980), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: їдальні на 100 місць, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , арешту (номер запису про обтяження: 8088149 (спеціальний розділ), накладеного на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні №45326006, а також арешту (реєстраційний номер обтяження 12505980), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження вді 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) зняти з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: їдальні на 100 місць, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , арешт (номер запису про обтяження: 8088149 (спеціальний розділ), накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у виконавчому провадженні №45326006, а також арешт (реєстраційний номер обтяження 12505980), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 11.05.2012 у виконавчому провадженні №31295460.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.292, 293, 296, 297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.