18 березня 2025 року м.Суми
Справа №589/555/24
Номер провадження 22-ц/816/474/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
у присутності:
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коржа В'ячеслава Васильовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коржем В'ячеславом Васильовичем,
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2024 року у складі судді Сидорчука О.М., ухваленого в м. Шостка Сумської області, повне судове рішення складено 17 червня 2024 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником автомобіля марки «Мегсеdes-Benz», моделі «316 CDI Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску.
20 квітня 2011 року вказаний автомобіль на підставі довіреності був переданий у володіння його синові ОСОБА_3
13 липня 2023 року вказаний автомобіль було передано третьою особою в особисте користування ОСОБА_1 на підставі розписки, згідно з якою відповідач взяв на себе повну відповідальність за збереження автомобіля.
13 липня 2023 року близько 17:00 год ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мегсеdes-Benz», моделі «316 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, рухаючись зі сторони с. Пирогівка у напрямку с. Богданівка Шосткинського району Сумської області, не впорався з керуванням, зневажив безпекою дорожнього руху, проявив неуважність, не в повній мірі оцінив дорожню обстановку, допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини та його наїзд на дерево.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, за вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження № 12023200490000838, яке внесено до ЄРДР 13 липня 2023 року за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням потерпілих.
Внаслідок ДТП автомобіль, який належить позивачу та яким керував відповідач, зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до висновку експерта №056, складеного за результатами автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю марки «Мегсеdes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, внаслідок вищевказаної ДТП складає 838055,83 грн.
Крім того, в результаті пошкодження його майна позивачу була заподіяна моральна шкода розмір якої позивач оцінює в 100 000 гривень.
Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 838 055, 83 грн. та 100 000 моральної шкоди.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 395411 грн 25 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 4059 грн 97 коп. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Коржа В.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просить скасувати протокольну ухвалу суду від 07 червня 2024 року та витребувати із сектору дізнання Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області належним чином завірену копію висновку Сумського науково-дослідного експертного центру від 25 жовтня 2023 року, проведеного у кримінального провадженні № 12023205570000318 щодо ознак підробки номеру кузова автомобіля марки «Мегсеdes-Benz», моделі «316 CDI Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що автомобіль марки «Мегсеdes-Benz», моделі «316 CDI Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2 , із зміненим саморобним способом номеру кузову не може бути об'єктом власності позивача у якого внаслідок цього відсутні підстави для відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи. Зазначена обставина виникає незалежно від наявності або відсутності вини позивача, а тому достатньо лише встановлення факту підроблення ідентифікаційних номерів кузова, рами, двигуна.
Вказує, що судом першої інстанції не досліджувалось питання правомірності передачі вказаного автомобіля третьою особою відповідачу.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача відшкодування вартості пошкодженого автомобіля, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, не вирішив питання щодо передачі цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Стверджує, що відповідно до висновку експерта від 24 грудня 2023 року встановлена ринкова вартість транспортного засобу на час ДТП 395 411, 25 грн, проте позивачем не надано суду даних, де перебувають залишки автомобіля і чи не розукомплектовані вони, чи зберігаються в тому вигляді, що і на момент проведення експертизи.
Зазначає, що при проведенні 30 листопада 2023 року огляду транспортного засобу автомобіля, відповідач був відсутній, чим порушено вимоги п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2023 року № 142/5/2092.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість, та ухвалене з додержанням норма матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «316 CDI Sprinter, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13).
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 10 листопада 2023 року встановив, що відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/119-23/11656-ІТ від 30 серпня 2023 2023 року, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «316 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п.п. 2.3, 12.3, 12.6 Правил дорожнього руху та вчинив кримінальне правопорушення.
Вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, кримінальне провадження закрито (а.с. 7-11).
Згідно висновку експерта № 056 від 24 грудня 2023 року, за результатами автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю марки MERCEDES-BENZ 316CDI Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікатор VIN НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 13 липня 2023 року, без врахування ПДВ на вартість робіт та матеріалів станом на час проведення дослідження становить 838055 грн 83 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу внаслідок ДТП становить 395411 грн 25 коп. (а.с. 15-60).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ 316CDI Sprinter р.н. НОМЕР_1 в 2,12 рази перевищує вартість матеріального збитку (ринкової вартості на час ДТП) ремонт такого транспортного засобу є економічно необґрунтованим. Оскільки транспортний засіб позивача було пошкоджено з вини відповідача, сторонами не надано доказів вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, тому визначено розмір заподіяних позивачу збитків на рівні ринкової вартості автомобіля станом на день ДТП, тобто, в сумі 395411 грн 25 коп.
Також суд вважав, що позивачем доведено заподіяння його моральної шкоди внаслідок пошкодження майна та враховано, що позивач особисто автомобілем не користувався, передав його своєму сину (третій особі), до якого будь-яких претензій не має, то розмір відшкодування моральної шкоди, із урахуванням вимог розумності та справедливості складає 10000,00 грн.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «316 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п.п. 2.3, 12.3, 12.6 Правил дорожнього руху, допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини і його наїзд на дерево. Вказані обставини підтверджуються ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2023 року та відповідачем не спростовані.
Як вказав суд першої інстанції, відповідач не заперечував, що саме він є винуватцем вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а також те, що саме від його дій вищевказаному автомобілю було завдано механічних пошкоджень.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, суд правильно взяв до уваги висновок експерта № 056 від 24 грудня 2023 року, яким визначено розмір матеріального збитку на рівні ринкової вартості автомобіля станом на день ДТП, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 395 411 грн 25 коп., оскільки ОСОБА_2 не надано доказів вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.
Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він був відсутній при проведенні 30 листопада 2023 року огляду транспортного засобу автомобіля, чим порушено вимоги п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки вказана обставина не доводить відсутність вини відповідача та не звільняє останнього від відповідальності за завдану позивачу шкоду.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Установивши, що ОСОБА_2 доведено заподіяння йому моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна відповідачем, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що на спірні правовідносини не поширюються положення ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки між сторонами існує спір, що виник з деліктного зобов'язання про відшкодування шкоди власнику пошкодженого майна (транспортного засобу) винною особою - заподіювачем шкоди.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Коржем В'ячеславом Васильовичем, задовольнити частково.
РішенняШосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2024 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складене 18 березня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов