Справа №583/3213/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/198/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
12 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чупахівка Охтирського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 квітня 2018 року за ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 20 жовтня 2022 року по відбуттю строку покарання,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_10 , в яких:
- прокурор просить вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 , у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним та призначити ОСОБА_7 :
- за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст.186 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі;
- за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавленні волі. В решті оскаржуваний вирок залишити без змін;
- обвинувачений просив скасувати вирок суду першої інстанції та пом'якшити призначене йому покарання, а у доповненнях до апеляційної скарги, просить скасувати вказане судове рішення, а матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд;
- захисник просить вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, яким ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі - змінити, дії останнього за епізодом по ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 України перекваліфікувати на ч. 4 ст. 185 КК України та призначити обвинуваченого покарання у мінімальному розмір, що передбачено санкцією вказаної статті.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі,
за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбуття покарання рахувати із дня набрання ним законної сили.
У строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення, починаючи із 19 травня 2023 року по день набрання вироком законної сили, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 7169 грн. 68 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року та 24 травня 2023 року.
Питання речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на те, що санкція ч.4 ст. 186 КК України передбачає максимальний строк покарання у виді 10 років позбавленні волі. З врахуванням тих обставин, що дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, як закінчений замах, суд мав застосувати ч.3 ст.68 КК України та призначити останньому покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, а не у виді 7 років позбавлення волі, що перевищує дві треті максимального строку покарання за ч.4 ст.186 України. Крім того, враховуючи засади призначення покарань, особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим та в менш ніж місячний термін вчинив ряд тяжких корисливих злочинів, з метою виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, остаточне покарання останньому слід було б призначити не шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а шляхом часткового складання призначених покарань.
Як зазначає прокурор, неврахування судом вказаних обставин призвело до того, що вирок, ухвалений відносно ОСОБА_7 , в частині призначення останньому покарання, вважати законним та обґрунтованим підстави відсутні.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 посилається на те, що суд дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, проте не врахував, що усі викрадені ним речі були повернуті потерпілим, які до нього не мають жодних претензій. Крім того, суд в повному обсязі не врахував пом'якшуючи його покарання обставини, а саме, що він свою вину визнав, щиро розкаявся, наявність у нього матері похилого віку, а щодо обставини, яка обтяжує покарання - перебування у стані алкогольного сп'яніння, то вона є безпідставною, оскільки нічим не підтверджені при тому, що алкогольні напої на той час він не вживав.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що відповідно до Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав законної сила, таємне викрадення чужого майна, вартість якого станом на 2024 рік не перевищує 3028 грн., не є кримінальним правопорушенням. Станом на 01 січня 2023 року, ця сума становить 2680 грн., а
Враховуючи ту обставину, що оскаржуваним вироком його засуджено за ч. 4 ст. 185 КК та призначено за вказаним законом покарання, при тому, що вартість викраденого ним майна менше встановлено розміру, апелянт просить скасувати дане судове рішення та направити справу на новий судовий розгляд для перевірки його законності і в цій частині.
У поданій апеляційній скарзі захист ОСОБА_10 вказує на те, що дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України були кваліфіковані судом невірно, оскільки фактично мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Він наголошував, що по епізоду викрадення 2 пляшок вина у потерпілої ОСОБА_11 дії обвинуваченого слід перекваліфікувати, проте, суд відмовив, з посиланням на те, що для цього підстави відсутні, оскільки ОСОБА_7 таємно проник на територію домоволодіння, таємно проник до будинку зазначеного домоволодіння, таємно викрав 2 пляшки вина, вийшов з будинку у двір домоволодіння, маючи на меті остаточно винести викрадене з території домоволодіння та розпорядитись викраденим, а його помітила потерпіла та намагалася зупинити.
Разом з тим, обвинувачений у своїх пояснення вказував на те, що потерпіла з її батьком, який був з велосипедом, догнали його, він не пручався та віддав їм викрадене, та стверджував, що до цього його дії помічені не були і його не окликали і свої дії він припинив без опору.
Захисник вказує, що для того, щоб довести винуватість особи, мають бути доведені всі елементи складу злочинів, до яких відноситься об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторона. Об'єктивна і суб'єктивна сторона має суттєві вади. Так як не доведено елементи об'єктивної сторони злочинів, тобто способу вчинення кримінального правопорушення, не доведена і суб'єктивна сторона злочинів, тобто вина та мотив. Разом з тим, обвинувальним вироком так і не було встановлено, коли саме потерпіла побачила ОСОБА_7 , у дворі чи поза двором, при тому, що пляшки вина вона відняла у останнього поза двором, що не заперечує і останній з посиланням на те, що він відійшов від двору на значну відстані, за кілька десятків метрів.
Інші учасники апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановив суд першої інстанції, близько 19 год. 30 хв. 28 квітня 2023 року, ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_3 . Діючи таємно, повторно, незаконно відчинив хвіртку, що не була зачинена на запираючий пристрій, та проник до двору вказаного домоволодіння. Після чого, ОСОБА_7 металевим прутом пошкодив металеву петлю на якому кріпився навісний замок та проник в середину будинку, де на підлозі в одній із кімнат виявив скляний бутиль з вином, а на підлозі цієї ж кімнати виявив праску радянського виробництва, власником яких є ОСОБА_12 , та незаконно заволодів вказаним майном. Після чого, з викраденими праскою та бутлем з вином залишив домоволодіння, розпорядитися викраденим на власний розсуд та завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2378 грн.
Крім того, близько 03 год. 30 хв. 19 травня 2023 року ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_4 . Діючи таємно, повторно, проник через хвіртку, що була зачинена на засув, яку він відсунув рукою, проник до двору вказаного домоволодіння. Після чого, відчинив вхідні двері літньої кухні, що не були зачинені на запираючий пристрій, проник до приміщення літньої кухні, тобто до іншого приміщення, де на полицях холодильної камери виявив продукти харчування, а на підлозі поруч холодильної камери помітив одну банку фарби, що належать потерпілій ОСОБА_13 . Вищезазначені продукти харчування та банку фарби ОСОБА_7 склав до поліетиленового пакету та з викраденими залишив домоволодіння потерпілої, розпорядився викраденими продуктами харчування та банкою фарби за власним розсудом та завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 852 грн. 84 коп.
Крім того, близько 04 год. 00 хв. 19 травня 2023 року, ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_5 . Діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пройшов через хвіртку, що не була зачинена на запираючий пристрій, таким чином проник до двору вказаного домоволодіння. Після чого, на території подвір'я ОСОБА_7 виявив автомобіль Рено Трафік з д.н.з. НОМЕР_1 , пасажирські двері якого були закриті, але не замкнуті. Після цього, ОСОБА_7 , відчинивши двері автомобіля, таким чином проник в його середину, де на пасажирському сидінні виявив майно, що належать потерпілому ОСОБА_14 , яке помістив до поліетиленового пакету та з викраденим залишив домоволодіння потерпілого та розпорядився викраденими за власним розсудом, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5505 грн.
Крім того, близько 15 год. 00 хв. 19 травня 2023 року, ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_6 . Діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, через хвіртку, що була зачинена на защіпку, яку він відсунув рукою, проник до двору вказаного домоволодіння. Після чого, шляхом відсування рукою засуву на вхідних дверях, проник до будинку, тобто до житла, де на столі в одній із кімнат виявив гаманець з грошовими коштами, звідки таємно, повторно викрав грошові кошти на загальну суму 870 грн., що належать потерпілій ОСОБА_15 . У подальшому ОСОБА_7 з викраденими залишив домоволодіння потерпілої та розпорядився викраденими грошовими коштами за власним розсудом, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 19 травня 2023 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_7 . В умовах воєнного стану, повторно, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій, у вказаний час, починаючи свої дії таємно, проник зі сторони присадибної ділянки до території домоволодіння АДРЕСА_7 . Після чого, через незачинені двері таємно проник до будинку зазначеного домоволодіння, тобто до житла, звідки таємно викрав 2 пляшки з алкогольними напоями саморобного (домашнього) виготовлення, вартістю 114 грн., належні потерпілій ОСОБА_11 . В подальшому ОСОБА_7 вийшов з будинку у двір домоволодіння, маючи на меті остаточно винести викрадене з території домоволодіння та розпорядитись викраденим за власним розсудом. Однак, у цей час потерпіла ОСОБА_11 через вікно у літній кухні побачила ОСОБА_7 , та вийшовши у двір у словесній формі намагалася зупинити злочинні дії ОСОБА_7 , а також намагалася схопити ОСОБА_7 за одяг. В свою чергу ОСОБА_7 , який усвідомлював, що його злочинні дії виявлені потерпілою, не зважаючи на це, без застосування насильства та погроз його застосування, не зупинився на вчиненому, а відкрито продовжив свої дії направлені на утримання викраденого майна, а саме вибіг через вхідну хвіртку на вулицю, де вже його дії були виявлені батьками потерпілої ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , останній з яких почав переслідувати ОСОБА_7 на велосипеді.
В подальшому ОСОБА_7 , хоча і вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але з причин, що не залежали від його волі, не зміг втекти від батька потерпілої та самої потерпілої, яка також продовжила його переслідування, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_11 наздогнали його на вулиці та відібрали викрадене.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарги, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 та просив пом'якшити призначене йому покарання, захисника ОСОБА_8 на підтримку позиції свого підзахисного, прокурора, яка частково підтримала подану прокурором апеляційну скаргу, просила перекваліфікувати дії ОСОБА_7 по трьом епізодам крадіжки з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити останньому відповідне покарання ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, а в іншій частині вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів даного провадження вбачається, що органом досудового розслідування, а також судом першої інстанції, дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, і колегія суддів погоджується як з вказаною кваліфікацією, так і з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості останнього у вчиненні саме вказаних кримінальних правопорушень, які відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які були повно і всебічно досліджені та оцінені судом.
Під час апеляційного розгляду, обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, вказував на щире каяття та просив пом'якшити призначене йому судом першої інстанції покарання, а заперечував свою винуватість та кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України по епізоду, який відбувся 19 травня 2023 року, близько 19 год. 00 хв. у домоволодінні ОСОБА_11 та вважав, що такі його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, підтримавши вимоги апеляційної скарги свого захисника ОСОБА_10 .
Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, колегія суддів зауважує, що зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що під час розгляду даної справи, обвинувачений свою винуватість, в тому числі і у викраденні 2 пляшок вина у потерпілої ОСОБА_11 визнав, однак зазначив, що він побачив потерпілу вже на вулиці, коли вона та її батько на велосипеді наздогнали його і він одразу зупинився та віддав викрадене.
При цьому, захисник ОСОБА_10 , також, посилався на наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 за фактом викрадення 2 пляшок вина у потерпілої ОСОБА_11 та просив перекваліфікувати дії його підзахисного з ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України на ч. 4 ст. 185 КК України.
В той же час, незважаючи на такі пояснення обвинуваченого та вказану позицію захисника, судом було досліджено зібрані по даному епізоду докази, а саме:
- протокол огляду місця події - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 від 19 травня 2023 року з фото таблицею, під час якого ОСОБА_11 видала працівникам поліції 2 пляшки вина та пояснила, що відібрала їх у ОСОБА_7 , який хотів відкрито заволодіти цим майном, коли проник до її будинку;
- протокол проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів фіксації від 14 червня 2023 року з відеозаписом до нього, під час якого потерпіла ОСОБА_11 розповіла про події, які мали місце 19 травня 2023 року, з посиланням на те, що близько 19 год. повз домоволодіння де вона мешкає, проходив ОСОБА_7 , який привітався з її батьками, які сиділи на лавці біля подвір'я, і пішов в напрямку початку вулиці. За домоволодінням потерпілої мається прохід до сусіднього домоволодіння, через який можна потрапити на огород. В той час, коли батьки потерпілої перебували за двором, вона знаходилася в літній кухні, що навпроти входу в житловий будинок, та у вікно, яке виходить у двір на вхід до будинку, вона побачила як з будинку виходить ОСОБА_7 , щось тримаючи в руках. Після цього обвинувачений зайшов у гараж, який був відчинений, взяв пакет, а потім зайшов за гараж в бік огородньої ділянки. В цей час потерпіла вийшла з літньої кухні та побігла за ОСОБА_7 та кричала йому в слід: «Зупинись! Що в тебе в руках?». ОСОБА_7 почав швидше тікати від потерпілої, проте вона його наздогнала, розвернула і в цей момент ОСОБА_7 побіг в сторону двору - в бік до хвіртки, а потерпіла побігла за ним. За двором в цей час сиділи батьки потерпілої. Коли ОСОБА_7 вибіг з двору і побіг далі від домоволодіння, то потерпіла вже разом зі своїм батьком, який був на велосипеді, наздогнали його та забрали вино. Також потерпіла вказала, що вона кричала ОСОБА_7 , щоб він зупинився, але він не реагував на її заклики, хоча він обертався і бачив, що вона за ним біжить. Після того як вона його наздогнала, зупинила і схвативши за рукав повернула, ОСОБА_7 вирвався та оскільки, йому вже нікуди було втікати, він побіг у двір до хвірточки, через яку і вибіг на вулицю;
- протокол проведення слідчого експерименту по АДРЕСА_7 , під час якого ОСОБА_7 вказав на домоволодіння АДРЕСА_7 та розповів, що не пам'ятає дати, коли з даного домоволодіння він викрав дві пляшки домашнього вина. На місці обвинувачений показав, як зайшов через хвіртку в дане домоволодіння, потім в будинок, в кімнату, де з поверхні каміну він взяв 2 пляшки вина, які поклав у пакет, що взяв у будинку. Також повідомив, що коли підійшов до воріт то крикнув двічі « ОСОБА_18 », проте ніхто не відгукнувся. Також обвинувачений розповів, що з членів родини, яка проживають за даною адресою, його ніхто не бачив, але наздогнали його вже на вулиці через два двори. ОСОБА_19 наздогнав його на велосипеді, його донька забрала у ОСОБА_20 вино та вони пішли в сторону свого домогосподарства, а він в іншому напрямку.
Саме з врахуванням зазначеного, суд першої інстанції і дійшов висновку, що ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на крадіжку чужого майна, з корисливою метою та прямим умислом, в умовах воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій, починав свої дії таємно - таємно проник до території домоволодіння, таємно проник до будинку зазначеного домоволодіння, таємно викрав 2 пляшки вина. Однак, коли ОСОБА_7 вийшов з будинку у двір домоволодіння, маючи на меті остаточно винести викрадене з території домоволодіння та розпорядитись викраденим за власним розсудом, його помітила потерпіла ОСОБА_11 та намагалася зупинити його злочинні дії, а також намагалася його схопити за одяг. В свою чергу ОСОБА_7 , який усвідомлював, що його злочинні дії виявлені потерпілою, не зважаючи на це, не зупинився на вчиненому, а відкрито продовжив свої дії направлені на утримання викраденого майна, а саме вибіг через вхідну хвіртку на вулицю, де вже його дії були виявлені батьками потерпілої, а в подальшому зупинені потерпілою та її батьком.
Таким чином, суд і дійшов висновку, що в діях ОСОБА_7 , по вказаному епізоду, вбачаються ознаки кримінального правопорушення (злочину) саме ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, тобто замах на вчинення відкритого викрадення чужого майна вчинене в умовах воєнного стану, з яким колегія суддів погоджується в повному обсязі і, всупереч апеляційних доводів захисника ОСОБА_10 , не вбачає підстав для задоволення вимог останнього щодо перекваліфікації таких дій на ч. 4 ст. 185 КК України.
Що стосується покарання, яке було призначено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі, то колегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо неправильного, в цій частині, застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, з врахуванням наступного.
Так, згідно вимог ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, і з огляду на вищезазначене, строк покарання, призначеного ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України не мав перевищувати 6 років 8 місяців позбавлення волі, а не 6 років 6 місяців, як зазначено прокурором у поданій апеляційній скарзі.
Крім того, слушними є і доводи прокурора щодо наявності підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України за епізодами крадіжки у потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , з таких підстав.
Так, положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесені зміни до ст.51 КпАП України (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч.1 ст.51 КпАП України, у редакції вказаного Закону № 3886-IX передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КпАП України, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість такого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що вартість викраденого ОСОБА_7 майна у потерпілої ОСОБА_12 склала 2378 грн., у потерпілої ОСОБА_13 - 852 грн. 84 коп., у потерпілої ОСОБА_15 - 870 грн.
Зазначені епізоди крадіжки було вчинено ОСОБА_7 у 2023 році, і з врахуванням вищезазначених вимог закону, у вказаний рік, для кримінальної відповідальності вартість викраденого майна становила 2684 грн. 00 коп.
Враховуючи як положення ст.5 КК України, так і те, що вартість викраденого ОСОБА_7 майна за вказаними епізодами на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з огляду на вищезазначені вимоги закону, останній вважається таким, що вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КпАП України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що визнаючи себе винним за вказаними епізодами, обвинувачений не заперечував факту проникнення до житла потерпілих з метою вчинення крадіжки належного їм майна.
У свою чергу, об'єктивна сторона ст.162 КК України полягає, зокрема, у незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч.2 ст.233 КПК України, під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Зважаючи на спосіб вчинення крадіжок, а саме, з проникненням на територію домоволодіння потерпілих, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за вказаними епізодами з ч. 4 ст. 185 КК України на ч.1 ст.162 КК України та призначити останньому покарання, в межах санкції вказаної статті, у виді обмеження волі на строк 1 рік, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
В той же час, епізод крадіжки вчинений ОСОБА_7 у домоволодінні ОСОБА_14 під дію Закону № 3886-IX не підпадає, оскільки вартість викраденого обвинуваченим у останнього майна становить 5505 грн. 00 коп., а тому, дії за вказаним епізодом мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення та сховище, вчинена в умовах воєнного стану, і перекваліфікації на ч. 1 ст. 162 КК України, не підлягає.
Що стосується доводів обвинуваченого стосовно призначення йому суворого покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на те, що відповідно до ст.50, 65 КК України, при цьому, судом першої інстанції було враховано тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, які є тяжкими, особу останнього, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. До пом'якшуючих покарання обставин, судом було відносено щире каяття, а до обставин, які обтяжують покарання - рецидив злочину та вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, на спростування доводів обвинуваченого щодо безпідставності врахування судом такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів зауважує, що під час слідчого експерименту сам ОСОБА_7 надаючи пояснення з приводу крадіжки по вул. Челюскіна в смт. Чупахівка грошових коштів у сумі 800 грн. з гаманця, який лежав на столі (епізод крадіжки у домоволодінні потерпілої ОСОБА_15 ), не зміг показати, в якому будинку це сталося, пояснивши, що на момент скоєння злочинів тривалий час вживав алкоголь.
Крім того, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що була врахована і думка потерпілих, які щодо визначення міри покарання поклалися на розсуд суду, і саме з огляду на всі вказані обставини суд і дійшов висновку, що справедливим для обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі, що сприятиме виправленню останнього, попередженню вчинення ним нових злочинів та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, а також, вимогам захисту основоположних прав особи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що покарання за ч. 4 ст. 185 КК України було призначено ОСОБА_7 у мінімальному розмірі, і обвинуваченим не наведено беззаперечних доводів, за яких таке покарання можливо було б вважати занадто суворим чи несправедливим.
Що стосується виду та розміру остаточного покарання, яке обвинуваченому слід призначити за ч. 1 ст. 70 КК України, тобто, за сукупністю кримінальних правопорушень, то колегія суддів вважає за можливе призначити таке покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за відсутності заперечень щодо цього прокурора, яка приймала участь в апеляційному розгляді даного провадження.
З врахуванням вказаного, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції, ухвалений відносно ОСОБА_7 , задовольнивши таким чином, частково, апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора, та залишивши без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 404,405,407,409,413,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2023 року відносно ОСОБА_7 - змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України за епізодами:
-від 28 квітня 2023 року, о 19 год. 30 хв., у домоволодінні АДРЕСА_3 , потерпілої ОСОБА_12 ;
-від 19 травня 2023 року близько 03 год. 30 хв. у домоволодінні АДРЕСА_4 , потерпілого ОСОБА_13
-від 19 травня 2023 року близько 15 год. 00 хв. у домоволодінні АДРЕСА_6 , потерпілої ОСОБА_15 .
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 19 травня 2023 року о 04 год. 00 хв. у домоволодінні АДРЕСА_5 потерпілого ОСОБА_14 ) до покарання у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, до покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4