Номер провадження: 33/813/680/25
Номер справи місцевого суду: 946/10099/24
Головуючий у першій інстанції Швець В.М.
Доповідач Артеменко І. А.
17.03.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Короткий зміст судового рішення
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн та позбавлено його права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 18.12.2024 о 23:13 в місті Ізмаїл по вулиці Січових стрільців навпроти будинку № 10/1 керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2025 та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначив, що:
-поліцейськими після отримання погодження на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в порушення встановленого порядку провели особистий обшук водія та обшук автомобіля. Такі обставини як: незаконний обшук, неодноразові попередження про наявність заборонених предметів, неодноразові пропозиції проходження огляду у медичному закладі, пояснення поліцейського щодо «заплющення очей» на скоєні порушення (а саме: не буде доставляти ОСОБА_1 до поліції, вилучати виявлені предмети, викликати наряд поліції), втручання матері ОСОБА_2 та її наполеглива рекомендація щодо відмови від огляду у медзакладі - вплинули на прийняття ним ( ОСОБА_3 ) рішення щодо відмови від огляду у медзакладі. Вказані дії поліцейських є грубим порушенням прав ОСОБА_1 , порядку огляду та складання протоколу;
- ознак наркотичного сп'яніння у нього ( ОСОБА_1 ) на час зупинки виявлено не було, відповідно не було підстав для направлення на медогляд;
- ОСОБА_1 не було належним чином роз'яснено суть правопорушення та не роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, не роз'яснено, що відмова від проходження огляду утворює самостійний склад правопорушення і відповідальність така ж, як при керуванні в стані сп'яніння;
- в діях працівників поліції мала місце провокація, спрямована на отримання від ОСОБА_1 відмови від проходження огляду, з метою подальшого необґрунтованого складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП;
- протокол складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, в протоколі не зазначено які конкретно ознаки сп'яніння виявлено у правопорушника, навпаки його поведінка була адекватною. Протокол про адміністративне правопорушення не підписано уповноваженою посадовою особою, тому не може бути належним доказом у справі;
- направлення в заклад охорони здоров'я на огляд водія транспортного засобу не було видано правопорушнику, що є порушенням порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, встановленого ст.266 КУпАП;
- суд порушив право ОСОБА_1 на захист, а саме подавати докази, відмовивши у допиту свідка ОСОБА_2 ;
- наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши про підтримання вимог апеляційної скарги. Зогляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП при встановлених обставинах, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи. При цьому, судом враховано, що за положеннями ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи за адміністративним правопорушенням за ст.130 КУпАП не є обов'язковою.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №199873 від 19.12.2024, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 18.12.2024 о 23:13 в місті Ізмаїл по вулиці Січових стрільців навпроти будинку № 10/1 керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя або неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп'яніння у медзакладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 з наданням пояснень такого змісту: «Згоден»;
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора, встановленого усередині салону службового транспортного засобу, якими зафіксовано зупинка транспортного засобу «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , на місці зупинки маршрутних транспортних засобів, яке позначене дорожньою розміткою 1.17.1 ПДР, безпосередньо перед пішохідним переходом, позначеним дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР. Працівники поліції зупинили службовий автомобіль та підійшли до водія, під час спілкування з яким, встановлено його особу та виявлено у нього ознаки наркотичного сп'яніння, запропоновано пройти в установленому законом порядку медичний огляд в медустанові. Спочатку водій погодився, а після пропозиції поліцейських прослідувати з ними до медзакладу, остаточно визначившись з урахуванням фактів вживання ним заспокійливих препаратів, що були виявлені поліцейським у нього, та іноді наркотичних речовин у вигляді «трави», фактично відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку, у зв'язку з чим працівником поліції роз'яснено водію його права, складено протокол про адміністративне правопорушення, з яким ознайомлено водія під підпис, та відсторонено його від керування транспортним засобом;
- направленням на огляд водія до закладу охорони здоров'я від 19.12.2024, в якому зазначені виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, результати огляду - огляд не проводився та проставлений підпис уповноваженої особи;
-довідками про отримання посвідчення водія та відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, якими підтверджується статус водія та відповідна кваліфікації за ст.130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Слід зазначити, що до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону).
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
За положеннями п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України "Про дорожній рух" і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу 1 Інструкції визначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, такими ознаками є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані наркотичного сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд.
Таким чином, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції, який встановив наявність ознак наркотичного сп'яніння.
Проте, вимоги пункту 2.5 ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп'яніння.
Частиною 6 ст.266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За положеннями пункту 8 Порядку від 17.12.2008 №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже ,у випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п.2.5 ПДР України. Вказане було роз'яснено працівниками поліції ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Так, у виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , а також відео з відеореєстратора, встановленого усередині службового транспортного засобу.
Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає їх як належний та допустимий доказ у справі. Вказаними відеозаписами чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення поліцейським під час спілкування з ним ознак наркотичного сп'яніння та неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку в медзакладі, фактична відмова водія від проходження огляду. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. При цьому, не виконання водієм вимог поліцейського щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для його проведення. Формальне не висловлення водієм незгоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З наявних відеозаписів встановлено, що водій, визначившись, на пропозицію поліцейських фактично відмовився слідувати до медзакладу для проходження огляду у встановленому законом порядку.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апелянта щодо провокації працівників поліції ґрунтуються на суб'єктивній думці апелянта, спростовується оглянутим судом відеозаписом та не підтверджені жодним доказом. При цьому, слід зазначити, що у випадку наявності сумнівів в законності дій працівників поліції, ОСОБА_1 мав можливість в порядку, визначеному п.п.д п.2.14 ПДР, оскаржити їх дії у встановленому законом порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак наркотичного сп'яніння з посиланням на відеозапис, оскільки за обставин відмови від законної вимоги щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння перевірці підлягає факт саме порушення водієм п 2.5 ПДР, а не факт перебування чи ні у такому стані. При цьому, як зазначалось вище, визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги щодо невручення направлення на огляд водія не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.
Системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку, дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не вручається поліцейським водію у разі зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я загалом. Слід звернути увагу, що дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається лікарю вказаного закладу. При цьому ОСОБА_1 фактично відмовився від слідування до закладу охорони здоров'я для проходження відповідного огляду.
Доводи апеляційної скарги про не зазначення в протоколі виявлених у ОСОБА_1 конкретних ознак сп'яніння та відсутності підпису поліцейського, що склав протокол, не можуть слугувати безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки не спростовує висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до положень статей 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
За змістом ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, звинувачується у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння як особа, яка керує транспортним засобом, тобто порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому допущені в електронному протоколі про адміністративне правопорушення недоліки, як то зазначення неточних ознак сп'яніння, виявлених у водія, та не підписання протоколу поліцейським, не впливають на суть та предмет адміністративного правопорушення, враховуючи наявні в матеріалах справи інші докази.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення суті правопорушення та наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Перш за все, слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. Презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.
З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що поліцейський повідомив водія, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, складається відносно водія протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП., водій відстороняється від керування, а матеріали справи направляються до суду для розгляду.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом права на захист, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , є необґрунтованими. Так, з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 разом з захисником Златєвим П.Д. приймав участь у судовому засіданні, надавав пояснення, стороною захисту було представлено суду письмові заперечення на протокол, письмові пояснення ОСОБА_2 , надані відповідно до ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та клопотання про її виклик і допит в судовому засіданні в якості свідка. Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в повній мірі реалізовувала свої права, передбачені ст.268 КУпАП. Місцевий суд, оцінивши доцільність допиту свідка ОСОБА_2 , розглянув надане клопотання та вирішив справу за наявними в матеріалах справи доказами. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучі повідомленим про час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні та надати суду свої пояснення.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог ст.245 КУпАП та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п.282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко