Номер провадження: 11-кп/813/588/25
Справа № 505/862/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160180000042 від 15.01.2019, відносно обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження.
ОСОБА_11 обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст.185 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 2 та п. 3 ч 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 , обвинуваченої за ч.1 та 2 ст.185 КК України, закрито.
Цивільний позов ОСОБА_10 залишено без розгляду, роз'яснивши, що потерпілий має право подати позов до суду в порядку цивільного судочинства.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу в якій, зазначає, що оскільки обвинувачена ухилялася від досудового розслідування та суду кримінальне провадження щодо неї було зупинено з 26.12.2019 по 12.04.2022 та з 14.03.2024 по 19.03.2024 та обвинувачена оголошувалась у розшук, то перебіг давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України зупиняється, а тому на думку потерпілого строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не сплинули. Крім того обвинуваченою не відшкодована на даний час матеріальна шкода.
Просить ухвали суду скасувати.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Подільської окружної прокуратури ОСОБА_12 зазначає, що доводи апеляційної скарги представника потерпілого є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_8 фактично заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а саме її батьку, який повідомив, що йому не відомо де знаходиться обвинувачена. Обвинувачена ОСОБА_8 під час досудового розслідування не знала, що вона оголошена у розшук, повістки про виклик не отримувала. У 2022 році оскільки дізналась про розшук самостійно та добровільно прибула до відділення поліції де їй вручено повідомлення про підозру. Тому суд першої інстанції обгрунтовано застосував положення ст. 49 КК України.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого та його представника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурорів та обвинувачену, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Нормами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За приписами ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності - є закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано вищевказані вимоги кримінального процесуального законодавства.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги представника потерпілого щодо безпідставного, застосування судом першої інстанції положень ст. 49 КК України та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, апеляційний суд виходить з наступного.
На час вчинення кримінальних правопорушень положення ст. 12 КК України діяли в редакції Закону України №4025-VI від 15.11.2011, положення ст. 49 КК України - в редакції Закону України №1183-VII від 08.04.2014, а положення ч. 1 ст. 185 КК України - в редакції Закону України №1449- VI від 04.06.2009.
На час розгляду справи судом вказані статті Кримінального кодексу України діють в редакції Закону України №2617-VIII від 22.11.2018.
Норми ст. 12, 49 та 185 КК України в редакції вищевказаного Закону поліпшують становище обвинуваченої порівняно із редакціями цих статей КК України на час вчинення кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим у відповідності до ч. 1 ст. 5 КК України застосовуються положення ст. 12, 49 та 185 КК України в редакції, чинній на час судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, які згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, 28 листопада 2018 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, - 29.11.2018, 01.12.2018, 04.12.2018, 05.12.2018, 08.12.2018, 09.12.2018 та 11.12.2018.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином перебіг давності за вчинення кожного кримінального правопорушення переривався у зв'язку із вчиненням іншого кримінального правопорушення, тому строки, визначені ст. 49 КК України, обраховуються від дати вчинення останнього за часом кримінального правопорушення, тобто 11.12.2018.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Так, судом першої інстанції встановлено, що постановою слідчого від 26.12.2019 досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_11 зупинялося, підозрювана була оголошена в розшук. Досудове розслідування відновлене постановою слідчого від 12.04.2022 року, так як місцезнаходження підозрюваної було встановлено.
Як пояснила суду першої інстанції ОСОБА_8 , їй не було відомо про те, що відносно неї наявне повідомлення про підозру, від органу досудового розслідування вона не переховувалася, викликів до слідчого не отримувала, при цьому мала офіційне місце роботи та проживання. Тільки у 2022 році, маючи намір перетнути державний кордон України з метою здійснення волонтерської діяльності, від працівників Державної прикордонної служби їй стало відомо про те, що вона перебуває у розшуку. Тому вона одразу самостійно зв'язалася зі слідчим та наступного дня прибула до органу досудового розслідування, де їй і було вручене повідомлення про підозру.
Апеляційний суд зазначає, що 23.12.2019 слідчим було складено повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та 2 ст. 185 КК України, яке було вручене їй 12.04.2022, що підтверджується наданими прокурором апеляційному суду матеріалами, а саме копією протоколу допита свідка ОСОБА_13 від 24.12.2019, рапортом т.в.о. начальника СКП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 від 30.07.2020 щодо перетину обвинуваченою державного кордону; поясненнями ОСОБА_15 від 15.07.2019; рапортом слідчого СВ ОСОБА_16 ГУНП в Одеській області ОСОБА_17 від 26.11.2019 щодо допиту у якості свідка ОСОБА_15 ; копією повідомлення про підозру ОСОБА_15 від 23.12.2019, яку остання отримала 12.04.2022.
Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Так, відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 у справі № 328/1109/19 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК. В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п'ятнадцять років з часу вчинення злочину, п'ять років з часу вчинення кримінального проступку. За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з'явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.
Таким чином апеляційний суд враховує, що в проміжок часу з 26.12.2019 до 12.04.2022 (період, на який зупинялося досудове розслідування у зв'язку із розшуком підозрюваної) ОСОБА_11 не була належним чином повідомлена про підозру, оскільки підозра була отримана батьком обвинуваченої 24.12.2019, обвинувачена не знала, що була оголошена у розшук, повістки про виклик не отримувала, від працівників Державної прикордонної служби їй стало відомо про те, що вона перебуває у розшуку. Тому вона одразу самостійно зв'язалася зі слідчим та наступного дня прибула до органу досудового розслідування, де їй і було вручене повідомлення про підозру - 12.04.2022, а тому об'єктивних даних, які б підтверджували факт її умисних дій, спрямованих на ухилення від досудового розслідування, немає, вказані обставини не можуть свідчити про таке ухилення, тому відсутні підстави для зупинення перебігу строку давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України та закриття, в зв'язку з цим, кримінального провадження.
Що стосується доводів представника потерпілого, що обвинуваченою не відшкодована на даний час матеріальна шкода, суд першої інстанції вірно зазначив, що потерпілий має право подати позов до суду в порядку цивільного судочинства.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 є необгрунтованою та задоволенню не підлягає, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 370, 372, 404, 405, 407, 409, 420, КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160180000042 від 15.01.2019, якою обвинувачену ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 2 та п. 3 ч 1 ст. 49 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4