Номер провадження: 11-сс/813/582/25
Справа № 947/36902/24 1-кс/947/2730/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у письмовому провадженні, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 якою в межах к/п №72024161010000004 від 01.07.2024 відносно:
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малаїівці Красноокнянського р-ну Одеської обл., громадянка України, з вищою освітою, неодруженої, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України застосований запобіжний захід у виді застави із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України строком до 13.04.2025
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. детектива підрозділу ТУ БЕБ в Одеській обл. ОСОБА_8 та був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 817 560 грн. із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України строком до 13.04.2025 відносно ОСОБА_7 підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою з таких підстав:
- підозрювана ОСОБА_7 не має жодного відношення до організації азартних ігор, а додані до клопотання матеріали не підтверджують обґрунтованість підозри та заявлені ризики;
- заявлені ризики не доведені, всупереч ст. 184 КПК України матеріали клопотання не підтверджені матеріалами, які підтверджують існування ризиків, оскільки підозрювана ОСОБА_7 раніше не судима, має місце проживання, не переховувалася від органу досудового розслідування протягом його проведення, росла як дитина-сирота, була позбавлена батьківського піклування, у зв'язку була вимушена сама шукати відшукувати засоби для існування;
- клопотання про застосування запобіжного заходу всупереч приписам ст. 52 КПК України детективом вручалося підозрюваній за відсутності захисника;
- розмір застави є непомірним для підозрюваної, жодним чином не відповідає її майновому стану, оскільки підозрювана офіційно не працевлаштована, не має у власності нерухомого майна;
- ОСОБА_7 належним чином виконує покладені на неї обов'язки, з'являється за першим викликом до детектива, не ухиляється від проведення жодних процесуальних дій;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27.02.2025 та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_6 направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати його апеляційну скаргу за його відсутності та за відсутності підозрюваної ОСОБА_7 , апеляційну скаргу просив задовольнити, при цьому прокурор ОСОБА_9 також просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення заперечував.
Відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 8 ст. 194 КПК України, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Що стосується доводів захисника з приводу необґрунтованості підозри, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що вона у складі злочинної групи у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, порушуючи регламентований порядок здійснення господарської діяльності та всупереч вимогЗакону, умисно, із корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, отримання неконтрольованого державою прибутку, усвідомлюючи, що діяльності у сфері грального бізнесу, здійснюється виключно за наявності ліцензії, у період часу з червня 2023 по грудень 2024, забезпечувала організацію та проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону, та організацію і функціонування на території міста Одеси двох гральних закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі Інтернет, тобто задля проведення та надання можливості доступу до азартних ігор на гральному обладнанні, умовою яких є сплата гравцем готівкових коштів, що дає змогу гравцю як отримати виграш в грошовому еквіваленті, так і не отримати його залежно від випадковості.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується протоколом огляду офіційного сайту «КРАІЛ», відповідно до якого встановлено відсутність реєстрації ліцензії на право проведення діяльності з організації та проведення азартних ігор у незаконних гральних закладах за адресами, які встановлено в ході проведення досудового розслідування, матеріалами виконаного доручення УПК в Одеській обл. ДСР НП України, якими встановлено факт організації та проведення діяльності з організації та проведення азартних ігор у незаконних гральних закладах за адресами, які встановлено в ході проведення досудового розслідування, показами свідка ОСОБА_17 , протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками ОСОБА_17 , матеріалами отриманими в ході проведення заходів забезпечення кримінального провадження - тимчасових доступів до речей і документів у ТОВ «НВП «ТЕНЕТ» щодо мережевого трафіку за адресами розташування незаконних гральних закладів, які встановлено в ході проведення досудового розслідування, матеріалами НСРД, за результатами проведення спостереження за місцем, матеріалами НСРД, за результатами проведення контролю за вчиненням злочину, протоколами обшуків у приміщенні незаконних гральних закладів, за результатами яких вилучено речі та документи, що становлять доказове значення у кримінальному провадженні, висновком експерта за результатами проведення експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів.
На підставі аналізу матеріалів провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_7 із вчиненням злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.
Надаючи оцінку доводам захисника з приводу необґрунтованості підозри, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Більш того, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Що стосується наявності ризиків у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя констатував наявність у вказаному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
На підставі аналізу матеріалів судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що у вказаному кримінальному провадженні дійсно має місце ризик переховування підозрюваної ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду, який обумовлений тяжкістю покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою. Окрім того, прокурором була долучена довідка з Державної міграційної служби, зі змісту якої вбачається, що підозрювана має паспорт для виїзду за кордон та не має законодавчо визначених обмежень для виїзду за межі території України.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, апеляційний суд вважає реальним ризик, передбачений, п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, за версією органу досудового розслідування до вчинення інкримінованих злочинів причетна значна кількістю осіб, які діяли за чітко розробленим планом, використовували засоби конспірації, що свідчить про існування ризику незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України не підтверджений будь якими доказами, колегія суддів зауважує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що підозрювана всупереч ст. 52 КПК України не була своєчасно забезпечена захисником, зокрема після повідомлення їй про підозру клопотання про застосування запобіжного заходу було їй вручено за відсутності захисника, апеляційний суд зауважує, що КПК України не передбачають обов'язкової присутності захисника під час вручення клопотання про застосування запобіжного заходу.
У цьому контексті апеляційний суд враховує, що відповідно до практики ВС не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду. У той же час, підозрювана була забезпечена захисником під час розгляду клопотання слідчого, у зв'язку з чим не вважає зазначену захисником обставину такою, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Що стосується доводів захисника з приводу непомірності розміру застави, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до положень п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Водночас, апеляційний суд додатково зауважує на тому, що запобіжні заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини у кримінальному провадженні.
В той же час, апеляційним судом встановлено, що підозрювана ОСОБА_7 одноразово не з'явилася за викликом до детектива, причини неявки не повідомила.
Апеляційний суд враховує ту обставини, що ОСОБА_7 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, має місце проживання та частково погоджується із аргументами захисника з приводу того, що органом досудового розслідування не достатньо обґрунтований розмір застави, однак, з огляду на продемонстровану підозрюваною процесуальну поведінку та обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав на даній стадії досудового розслідування для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування оскаржуваної ухвали. Більш того, визначений розмір застави не виходить за межі, встановлені п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 194, 370, 403, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025, якою в межах к/п №72024161010000004 від 01.07.2024 відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України застосований запобіжний захід у виді застави із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України строком до 13.04.2025 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4