Номер провадження: 22-ц/813/1201/25
Справа № 500/2395/18
Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.
Доповідач Драгомерецький М. М.
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника СФГ «Ніколенко І.С.» - адвоката Кобака Р.І.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Арнаута А.Г.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Златі Д.С.,
представника ОСОБА_3 - адвоката Ягунова Д.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2024 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства Украі?ни (Адміністрація судноплавства), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У квітні 2018 року ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - ТОВ «Злагода») звернулися до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича» (далі - СФГ «Чебана Петра Григорійовича»), Селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович» (далі - СФГ «Ніколенко Ігор Степанович»), ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), у якому просили:
-визнати договір купівлі-продажу від 14.02.2003, начебто укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , недійсним з огляду на ознаки підроблення (фальсифікації) відповідачами тексту договору і підпису ОСОБА_10 ;
-визнати незаконною, недійсною та скасувати перереєстрацію плавзасобу НОМЕР_1 (1992 року випуску; несамохідне; К(+) П5 Т2 О (2) ПР понтон; «23,4»; «8,4»; «2,2»), що належить ОСОБА_4 , яка була незаконно проведена 13 жовтня 2017 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі сфальсифікованих (підроблених) документів, поданих ОСОБА_8 та іншими відповідачами того ж дня;
-витребувати у відповідачів вказаний пором.
09 січня 2023 року ТОВ «Злагода» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони використання документів і порому.
Заява мотивована незаконністю реєстраційних дій, вчинених із використанням підроблених документів щодо порому НОМЕР_1 , зареєстрованого на ОСОБА_8 , який починаючи з 28 жовтня 2017 року незаконно використовував НОМЕР_1 під виглядом «порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 відкрилась спадщина, серед спадкоємців якого є його син ОСОБА_1 , який активно використовує та буде використовувати пором на підставі підроблених документів. Крім того, на переконання заявника, існують ризики переоформлення у злочинний спосіб майна (порому) на іншу особу, а також реальна небезпека його знищення.
У зв'язку з наведеним ТОВ «Злагода» просило:
-накласти арешт на майно - так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрований на підставі підроблених документів на ОСОБА_8 , який помер;
-заборонити будь-яким особам використовувати реєстраційні документи на ім'я ОСОБА_8 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» у силу виявленого факту підроблення таких документів;
-заборонити будь-якій особі вчиняти будь-які нотаріальні, реєстраційні або інші дії щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрованого на ім'я ОСОБА_8 на підставі підроблених документів;
-заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії з використанням реєстраційних документів на ім'я ОСОБА_8 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у силу виявленого факту підроблення таких документів, у тому числі з переміщення, транспортування, ремонтування, перефарбування або знищення так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
-заборонити будь-яким особам використовувати (експлуатувати) так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі підроблених документів на ім'я ОСОБА_8 ;
-передати так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під відповідальне зберігання Саф'янівської сільської раді до вирішення справи по суті.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2023 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Злагода» - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Злагода» задоволено частково. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2023 року в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » скасовано та в цій частині постановлено нове судове рішення.
Заяву ТОВ «Злагода» про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено.
Заборонено будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича» задоволено частково.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у частині вирішення заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2024 року в задоволенні заяви представника ТОВ «Злагода» - ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким накласти арешт на майно - так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та заборонити будь-якій особі використовувати це майно в силу відсутності акту технічного нагляду на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та наявності лише підроблених документів на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »», посилаючись на порушення судом вимог процесуального права.
Учасники справи про розгляд справи апеляційним судом повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів Електронного суду та рекомендовані повідомлення про направлення судових повісток-повідомлень (т. 16 а.с. 192-206).
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 - адвоката Ягунова Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також представника СФГ «Ніколенко І.С.» - адвоката Кобака Р.І., представника ОСОБА_1 - адвоката Арнаута А.Г., представника ОСОБА_2 - адвоката Златі Д.С., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. п. 1-2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що:
«під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року у справі №363/1747/21 (провадження № 61-17495св21) зазначено: «Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу для забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить суд накласти арешт на майно - так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та заборонити будь-якій особі використовувати це майно в силу відсутності акту технічного нагляду на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та наявності лише підроблених документів на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »».
Однак, апеляційний суд вважає, недоцільним встановлювати заборону будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 », такий захід забезпечення позову є не співмірним позовним вимогам.
Колегія суддів погоджується із твердженнями СФГ «Чебана Петра Григорійовича» про те, що для сполучення (переміщення осіб та сільськогосподарської техніки) з материкової частини в районі с. Кислиця на острів Кислицький використовується паром «Кислицький». Щодо площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розміщені на острові Кислицький, які обробляються сільськогосподарськими товаровиробниками повідомляємо, що окремо її визначити неможливо, враховуючи, що земельні ділянки знаходяться на території Старонекрасівського, Кислицького, Комишівського старостинських округів Саф'янівської територіальної громади та Килійської територіальної громади. Одночасно повідомлено, що сполучення (переміщення осіб та сільськогосподарської техніки) з материкової частини Саф'янівської територіальної громади на о. Кислицький можливо виключно паромними переправами. Паром « ІНФОРМАЦІЯ_1 » використовується для здійснення сполучення (переміщення осіб та сільськогосподарської техніки) з материкової частини в районі с. Кислиця на острів Кислицький, на підтвердження чого надано довідку Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.04.2023 №01/01-38/959/1145.
Крім того, згідно довідки Кислицького старостинського округу виконавчого комітету Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.03.2024 №16-05/17 сільськогосподарські товаровиробники, зокрема СФГ «Чебан Петра Григоровича», СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», СФГ «Звєрєв Іван Васильович», ПАПФ «Інтерагротех СВ» ( ОСОБА_11 ), ПП «Югагросервіс», СФГ «Олен-Марина», СФГ «БІМ-БОМ», СФГ «Шевченко Ольга Іванівна», ПП «Бондар Ігор Михайлович», ФО « ОСОБА_12 », ФО « ОСОБА_13 », ТОВ «АГРО-ОРІОН», ФО ОСОБА_14 , а також одноосібники: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , використовують паром «Кислицький» у своїй господарській діяльності та для здійснення сполучення (переміщення осіб та сільськогосподарської техніки) з материкової частини в районі в районі с. Кислиця на острів Кислицький.
Таким чином, заборона будь-яким особам використовувати (експлуатувати) пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » призведе до блокування господарської діяльності відповідачів, СФГ «Чебана Петра Григорійовича» та СФГ «Ніколенко Ігор Степанович», а також інших осіб, у яких наявні земельні ділянки на острові Кислицький та обробку яких такі особи здійснюють, тобто призведе до втручанням в їх господарську діяльність (ускладнення, зупинення такої діяльності).
Оскільки пором використовується як плавзасіб у господарській діяльності значної кількості юридичних осіб, заборона використання порому може мати своїм наслідком втручання в господарську діяльність цих юридичних осіб та може спричинити негативні наслідки, не лише для відповідачів у справі, а й для інших суб'єктів господарювання, які не є учасниками даної справи, а тому такий захід забезпечення позову є не співмірним із вимогами позовної заяви.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що враховуючи предмет та підстави заявленого позову, приймаючи до уваги доводи заяви та надані суду докази, апеляційний суд вважає доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь яким-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що буде співмірним із вимогами позовної заяви та достатнім для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням прав відповідача у повній мірі та носить тимчасовий характер.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
У постанові Верховного суду від 19.02.2021 року у справі №643/12369/19, Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Тому, з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за необхідне забезпечити позов шляхом встановлення заборони будь яким-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що буде достатнім заходом забезпечення даного позову, та який позбавить можливості відчужити спірне майно.
При розгляді заяви про забезпечення позову, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як заборона будь яким-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів, оскільки не обмежує їх право в користуванні таким майном.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2024 року скасувати.
Заяву представника ТОВ «Злагода» - Стойкової Любові Костянтинівни про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити будь яким-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 14 березня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк